рефераты бесплатно

МЕНЮ


Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

Концепцією також визначено основні засади системи регулювання фондового

ринку, забезпечення обігу цінних паперів, функціонування біржового та

позабіржового ринків, основи оподаткування і страхування на фондовому

ринку, а також його інформаційного, технічного та кадрового забезпечення.

Досить детально в концепції розроблені питання основних напрямків розвитку

інструментарію фондового ринку, особливостей діяльності його суб'єктів та

інститутів інфраструктури.

Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється

через цінні папери та похідні від них фондові інструменти. Законодавчими та

нормативними актами визначено перелік видів цінних паперів, що можуть

обертатися на фондовому ринку України.

2. Загальна правова характеристика окремих видів цінних паперів

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в

Україні, визначається ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу". Відповідно до цього закону, до випуску та обігу в нашій державі

допущені:

акції;

облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Акцією, відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу", визнається цінний папір без установленого строку обігу, що

засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства,

підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в

управлінні ним, дає право п власникові на одержання частини прибутку у

вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі при ліквідації

акціонерного товариства.

Перший прототип акцій з'явився в СРСР після прийняття Радою Міністрів СРСР

постанови від 15 жовтня 1988 р. № 1195 "Про випуск підприємствами і

організаціями цінних паперів", яка дозволила випуск акцій підприємств та

акцій трудових колективів підприємствам і організаціям, які перейшли на

умови повного господарського розрахунку та самофінансування. Ініціатором

перших акцій трудового колективу в Україні було Львівське ВО "Електрон".

Незважаючи на те, що експеримент виявився безперспективним, що цінні

папери, випущені згідно з цією постановою, справедливо критикуються, їх

поява була першим кроком у напрямку створення ринку цінних паперів. На 1

липня 1991 р. тільки в реєстр Міністерства фінансів СРСР було внесено вже

більше 240 акціонерних товариств із загальною сумою статутного фонду 19,4

млрд. рублів.

Проте справедливим буде зазначити, що правова характеристика акції в

законодавстві СРСР не була чітко визначена, і це обумовлено як

суб'єктивними, так і об'єктивними причинами. Так, прийняті тоді

нормативні акти фактично не закріпили основні функції цього поняття:

а) акція не являла собою одиницю (частку), на які поділяється статутний

фонд акціонерного товариства;

б) акція не виконувала функції особливого виду обігового цінного паперу.

Як і будь-який інший цінний папір, акція має служити основній меті —

принесенню прибутку в різних формах. Вказана мета акції була обмежена

можливістю одержання дивіденду, незважаючи на те, що не його розмір, а

очікуваний ріст курсу акцій нерідко стає основною причиною їх придбання.

Відсутність у акції функції обігового цінного папера істотно заважала

формуванню первинного ринку цінних паперів та унеможливлювала існування

вторинного ринку);

в) акція не була документом, в якому закріплений комплекс прав акціонера.

Всі ці недоліки законодавства стали нездоланною перешкодою для активізації

процесів акціонування державних підприємств і тим самим були однією з

причин, що гальмували економічні реформи в країні. Законодавство України

про цінні папери, прийняте в останні роки, повернуло акції притаманні їй

ознаки класичного цінного паперу.

Зараз в Україні робиться все для того, щоб ефективно використати

десятиріччями вироблений механізм традиційного акціонерного товариства і

привести умови випуску та обігу цих цінних паперів у відповідність до

міжнародних стандартів.

Зокрема, згідно з п. 2 постанови Верховної Ради України "Про порядок

введення в дію Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18

червня 1991 р., випуск акцій трудових колективів та акцій підприємств

(організацій) в Україні припинений з 1 січня 1992 р. Усі емітовані до того

часу акції трудових колективів і акції підприємств (організацій) можуть

обертатися протягом п'яти років, починаючи з 1 січня 1992 р., відповідно до

умов їх випуску.

До закінчення вказаного строку підприємства (організації), що випустили

такі акції, повинні купити їх або замінити іншими цінними паперами,

передбаченими Законом "Про цінні папери і фондову біржу".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу",

акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

В іменній акції вказується ім'я особи, якій вона належить. Іменна акція

може передаватись власником іншій особі на правах власності. У цьому

випадку здійснюється передавальний запис і до акції вноситься ім'я її

нового власника. Обіг іменної акції фіксується у реєстрі власників іменних

цінних паперів, що ведеться акціонерним товариством або незалежним

реєстратором. До реєстру має бути внесено відомості про кожну іменну акцію,

включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість

таких акцій у кожного з акціонерів.

Власником акції на пред'явника вважається кожна особа, яка володіє нею. У

книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій на пред'явника.

Вони обертаються вільно.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання

дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного

товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим, у процентах до їх

номінальної вартості, щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивіденду

провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру

одержаного товариством прибутку у відповідному ропі.

У випадку ліквідації акціонерного товариства за рахунок його майна спочатку

задовольняються претензії кредиторів, потім претензії власників

привілейованих акцій і, нарешті, претензії держателів простих акцій.

За обсягом своїх прав власники привілейованих акцій займають проміжне місце

між власниками облігацій та власниками простих акцій. Однак при цьому

важливо пам'ятати, що правові статуси держателів облігацій і держателів

акцій далеко не однакові.

Держателі облігацій — це кредитори, які, придбавши вказані цінні папери,

лише позичили акціонерному товариству певні кошти на строк і на умовах,

зазначених в облігації, а держателі акцій е співвласниками акціонерного

товариства. У випадку ліквідації товариства або його банкрутства

законодавство України в першу чергу захищає інтереси кредиторів (власників

облігацій) і лише після цього — інтереси власників інших цінних паперів

товариства.

В обмін на переваги при отриманні дивідендів власники привілейованих акцій

не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не

передбачено його статутом. Крім того, привілейовані акції не можуть бути

випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного

товариства. Доцільність встановлення цього десятивідсоткового бар'єру є

досить спірною, оскільки він значно обмежує можливості акціонерного

товариства в залученні додаткових коштів, необхідних для господарської

діяльності, шляхом випуску привілейованих акцій, який є привабливим і для

інвесторів (значні переваги й гарантії), і для товариств (не розпорошується

контрольний пакет акцій, який дає право управління товариством). Такого

обмеження не існує, наприклад у Росії, де сьогодні ринок привілейованих

акцій характеризується більш низькою їх ціною порівняно з простими при

рівній номінальній вартості (у 2—10 разів у різних емітентів); значною

кількістю фінансових посередників, що бажають придбати привілейовані акції;

досить швидким ростом ліквідності привілейованих акцій4.

Прості акції дають їх власникам, крім прав на одержання дивідендів і на

участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації,

також право на участь в управлінні товариством. Однак при цьому слід

підкреслити, що можливості акціонерів в управлінні товариством мають певні

обмеження. Акціонери, наприклад, не мають права безпосереднього втручання в

оперативне управління товариством, а можуть реалізовувати свої права тільки

на загальних зборах, через одержання звітів тощо.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування товариства та

його місцезнаходження; найменування цінного паперу — "акція"; її порядковий

номер, дату випуску;

вид акції та її номінальну вартість; ім'я власника (для іменної акції);

розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;

кількість акцій, що випускаються; строк виплати дивідендів; підпис голови

правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи;

печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів, хоч це не є

обов'язковою вимогою українського законодавства і світова практика знає

чимало прикладів, коли випускались безкупонні акції.

Основною формою оплати акцій є грошова — в гривнях, а у випадках,

передбачених статутом, — у вільноконвертованій валюті або шляхом передачі

майна. Акціонерне товариство, що створюється, може прийняти внесок у

вигляді споруд, господарського обладнання та інвентарю, а також у вигляді

нематеріальних активів — права на оренду майна, на користування земельними

ділянками, інтелектуальної власності та ін. Нарешті, акціонерне товариство

приймає внесок у вигляді цінних паперів. У цьому разі, засновникам

необхідно звернути увагу на їх склад: серед них не повинно бути цінних

паперів, по яких особа, що підписалася, несе майнову відповідальність.

Саме тому в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" доцільно

визначити, за рахунок яких цінних паперів можуть бути придбані акції.

За умов нестабільного характеру вітчизняного ринку цінних паперів це

можуть бути лише державні цінні папери та деякі види приватних, зокрема

такі, що пройшли лістинг на фондових біржах.

Чинне в Україні законодавство досить детально визначає умови та розміри

випуску акцій і в період становлення нових форм підприємництва, в умовах

слабкої нормативної бази та відсутності масового досвіду і гарантій для

рядових держателів акцій особливу увагу приділяє забезпеченню стабільності

в діяльності акціонерних товариств.

Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду або

на всю вартість майна державного підприємства. Збільшення статутного фонду

товариства, відповідно до ст. 7 Закону України "Про цінні папери і фондову

біржу" та ст. 38 Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські

товариства", можливе лише у випадку, якщо всі раніше випущені акції

повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшення статутного

фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції

або збільшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття

збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства,

заборонено.

Приймаючи рішення про емісію акцій, емітент повинен враховувати, що їх

випуск має певні позитивні та негативні сторони. До переваг можна віднести

такі обставини:

на відміну від облігацій, по яких емітент зобов'язаний виплачувати

фіксований процентний доход незалежно від результатів діяльності, сума

дивідендів по акціях визначається вищим органом управління акціонерним

товариством з урахуванням результатів роботи за рік та фінансового стану

емітента;

за допомогою акцій кошти залучаються на невизначено довгий строк.

Проте випуск акцій пов'язаний і з певними проблемами для емітента:

продаж акцій збільшує коло осіб, які мають право голосу на загальних зборах

акціонерів, що робить управління товариством більш складним;

випуск акцій змушує товариство розподіляти частину своїх доходів на користь

більш широкого кола учасників акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про пінні папери і фондову біржу",

акціонерне товариство має право на випуск акцій з моменту реєстрації цього

випуску в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Особливості такої реєстрації визначаються Тимчасовим положенням про порядок

реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх

випуск, затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210. Це

Тимчасове положення містить повний перелік документів, які мають бути

подані до ДКЦПФР для реєстрації випуску акцій та інформації про випуск

акцій, а також визначає порядок і строки здійснення реєстрації.

Якщо подані для реєстрації акції пропонуються для відкритого продажу, тобто

призначені для розміщення між юридичними особами та громадянами, коло яких

заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати до ДКЦПФР

для реєстрації також інформацію про випуск таких акцій. Відомості, що

містяться в інформації про випуск акцій, не можуть бути давністю понад

шість місяців і мають відповідати реальній дійсності, бути придатними для

оцінки господарсько-фінансового стану емітента. Інформація про випуск акцій

має бути підписана емітентом і торговцем цінними паперами (якщо емітент

користується послугами останнього).

Крім того, інформація підлягає обов'язковому опублікуванню в друкованих

органах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, а також в офіційному

виданні фондової біржі. До інформації мають бути включені:

а) характеристика емітента, а саме: фірмове найменування, місцезнаходження,

дата заснування, предмет діяльності, засвідчені ревізором (аудитором)

бухгалтерський баланс і розрахунки фінансових результатів (прибуток,

збитки) за останні три фінансові роки (або за кожний завершений фінансовий

рік з моменту створення, якщо цей строк менше трьох років) та інші

відомості;

б) опис ділової активності емітента, засвідчений аудитором, перш за все

інформаційні відомості про виробництво, реалізацію, наукові дослідження та

інвестиції;

в) дані про емісію цінних паперів;

г) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів а також розподіл

цінних паперів по видах;

д) кількість іменних акцій, випущених емітентом, у тому числі акцій, що

знаходяться у власності керівних працівників;

е) строк погашення (для облігацій).

ДКЦПФР може відмовити в реєстрації інформації у випадках:

1) наявності в інформації відомостей, що дозволяють зробити висновок про

невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству;

2) неповноти інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами

Комісії (пункти 8—12 Тимчасового положення);

3) невідповідності поданої у реєструючи орган інформації, яка характеризує

фінансово-економічний стан емітента, таким вимогам:

а) емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених

фінансових років або з моменту створення, якщо цей строк менше трьох років;

6) емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і по

платежах у бюджет;

в) емітент повинен мати повністю сплачений статутний фонд на момент

прийняття рішення про випуск облігацій.

Для реєстрації випуску цінних паперів у ДКЦПФР емітент подає такі

документи:

1) заяву про реєстрацію випуску цінних паперів;

2) засвідчену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів,

оформленого згідно зі статтями 6 і 11 Закону України "Про цінні папери і

фондову біржу", для реєстрації, відповідно, акцій і облігацій підприємств;

3) нотаріально засвідчену копію статуту емітента або змін до нього,

пов'язаних із збільшенням (зменшенням) статутного фонду. Зразок бланка

цінного папера, сертифіката акції, якщо випуск здійснювався в паперовій

формі;

4) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, довідку про

фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за останній

завершений фінансовий рік;

5) копію свідоцтва про державну реєстрацію товариства.

Не пізніше ніж через сім днів після закінчення строку відкритого продажу

акцій емітент подає до ДКЦПФР засвідчений аудиторською організацією звіт

про наслідки випуску цінних паперів.

Слід зазначити, що реєстрація випуску акцій або інформації про випуск

акцій, що провадиться ДКЦПФР, не може розглядатися як гарантія вартості цих

цінних паперів (ст. 22 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Відповідними наказами ДКЦПФР також затверджені інші нормативні документи,

що регулюють питання державної реєстрації випуску акцій при здійсненні їх

емісії у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, а

також збільшенні статутного фонду шляхом індексації основних фондів.

До таких документів необхідно віднести:

1) Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі

приватизації, та інформації про їх випуск.

Відповідно до цього Тимчасового положення реєструється перший випуск

(емісія) акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних

підприємств у процесі приватизації, та інформація про їх випуск. Емітентом

акцій у цьому випадку виступає відкрите акціонерне товариство, створене з

державного підприємства в процесі приватизації.

Такі акції допускаються для розміщення:

серед працівників підприємства на пільгових умовах, передбачених ст. 25

Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", — з моменту

реєстрації випуску акцій;

для відкритого (вільного) продажу — не раніш як через 30 календарних днів

після опублікування інформації про їх випуск;

2) Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації підприємств, та

інформації про їх випуск.

Відповідно до цього Тимчасового положення реєструється перший випуск

(емісія) акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі

корпоратизації підприємств відповідно до Указу Президента України від 15

червня 1993 р. № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", та інформація про

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.