рефераты бесплатно

МЕНЮ


Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

господарські товариства", "Про заставу", "Про приватизаційні папери", "Про

банки і банківську діяльність" та ін.

Аналіз вищеназваних законів України, прийнятих на початку 90-х років і

спрямованих на регулювання відносин, пов'язаних з ринком цінних паперів,

дозволяє стверджувати про значний вплив на формування вітчизняного

законодавства того періоду нормотворчих традицій колишнього СРСР. Закони

України у сфері підприємницької діяльності, прийняті в 1991—1992 рр., за

своєю структурою та змістом практично продублювали відповідні законодавчі

акти СРСР.

Безперечним досягненням вищезазначених законів було те, що в них уперше

закріплені положення про цінні папери як об'єкти права власності, про право

суб'єктів підприємницької діяльності на випуск власних цінних паперів, про

право банків на здійснення операцій з цінними паперами тощо. Особливо

важливе значення мало прийняття Закону України від 18 червня 1991 р. "Про

цінні папери і фондову біржу".

Поява цього закону, безсумнівно, стала поштовхом для прискорення розвитку

вітчизняного фондового ринку. Саме Закон "Про цінні папери і фондову біржу"

вперше в законодавчій практиці України легалізував цінні папери, визначив

їх види, порядок випуску та обігу на ринку, вимоги до оформлення рішень

емітентів про випуск цінних паперів, реєстрації відкритих випусків акцій та

облігацій, встановив режим ліцензування посередницької діяльності з цінними

паперами, закріпив правовий статус та компетенцію фондової біржі. У законі

знайшли відображення положення щодо захисту прав інвесторів, щодо

обов'язків емітентів цінних паперів публікувати звіти про результати

господарської діяльності та свій фінансовий стан, іншу матеріально значиму

інформацію, щодо наділення Міністерства фінансів України регулятивними та

контрольними функціями на ринку цінних паперів. Разом з тим необхідно

зазначити, що регламентування наведених вище питань було здійснено законом

"Про цінні папери і фондову біржу" не досить детально, а створення таких

необхідних інститутів фондового ринку, як самоврядні організації, незалежні

реєстратори, депозитарії і клірингово-розрахункові установи, не було

передбачено зовсім. Не було врегульовано законом і питання щодо можливості

існування в Україні цінних паперів у дематеріалізованій формі.

Подальший розвиток українського ринку цінних паперів, збільшення його

активності та обсягів вказали на необхідність оперативного заповнення

виявлених прогалин у законодавстві. Це призвело до розробки та прийняття в

1992—1995 рр. значної кількості підзаконних нормативних актів.

До групи підзаконних актів, спрямованих на впорядкування ринку цінних

паперів, входять, зокрема, Укази Президента України "Про корпоратизацію"

від 15 червня 1993 р., "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії"

від 19 лютого 1994 р., "Про холдингові компанії, які створюються в процесі

корпоратизації та приватизації", від 11 травня 1994 р., "Про електронний

обіг цінних паперів і Національний депозитарій" від 25 травня 1994 р. та

ін.

Нормативними актами органів державної виконавчої влади, зокрема Державної

комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства фінансів України,

Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, а також

Національного банку України, в основному реалізуються делеговані

законодавством повноваження щодо регулювання ринку цінних паперів.

На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринку

України не завжди відповідало вимогам, які ставляться перед розвинутими

системами державно-правового регулювання. Поспіх при їх опрацюванні та

прийнятті, відсутність, що особливо неприпустимо, концептуальних підходів

та єдиної стратегії розвитку правової бази вітчизняного фондового ринку

робили деякі із законодавчих і підзаконних актів суперечливими,

неконкретними, спрощеними. Це, у першу чергу, стосується Законів "Про цінні

папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", Указів Президента

України "Про корпоратизацію", "Про інвестиційні фонди та інвестиційні

компанії" та деяких інших. Більш того, деякі положення, закріплені в цих

нормативних актах, стали гальмувати подальший розвиток інфраструктури

фондового ринку. Так, наприклад, ст. 4 Закону України "Про цінні папери і

фондову біржу", яка дозволила акціонерним товариствам самостійно вести

реєстри власників емітованих ними акцій, стала значною перешкодою для

створення таких важливих інститутів ринку цінних паперів, як незалежні

реєстратори тощо.

Більш системна та цілеспрямована робота в напрямку розвитку законодавства

України у сфері цінних паперів почалася після прийняття Указу Президента

України від 12 червня 1995 р. № 446/95 "Про державну комісію з цінних

паперів та фондового ринку". Відповідно до цього Указу в Україні з метою

забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо цінних паперів і

функціонування фондового ринку, координації діяльності міністерств, інших

центральних органів державної виконавчої влади в цій сфері була створена як

центральний орган державної виконавчої влади Державна комісія з цінних

паперів та фондового ринку.

Наступним важливим кроком у формуванні нормативної бази функціонування

фондового ринку України стало прийняття Верховною Радою України постанови

від 22 вересня

1995 р. "Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України".

Концепція, головною метою прийняття якої є становлення цілісного,

високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів в

Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки,

визначила пріоритетні напрямки розвитку законодавства України про цінні

папери.

Протягом 1996 року законодавча база ринку цінних паперів України була

значно розширена і доопрацьована.

Основною подією у сфері розвитку законодавства про цінні папери стало

прийняття Закону України від 30 жовтня

1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Цим

Законом визначені мета і форми державного регулювання ринку цінних паперів,

а також компетенція центральних органів державної виконавчої влади у сфері

державного регулювання фондового ринку.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних

паперів в Україні" основні функції по формуванню та забезпеченню реалізації

єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних

паперів в Україні, сприянню адаптації українського фондового ринку до

міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів

державної виконавчої влади з питань регулювання обігу цінних паперів в

Україні виконує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Іншим

державним органам надано повноваження здійснювати державний контроль на

ринку цінних паперів у межах компетенції, визначеної чинним законодавством.

Крім того, певні повноваження у сфері регулювання і контролю за ринком

цінних паперів надано фондовим біржам та саморегулівним організаціям

учасників фондового ринку.

Важливе значення для упорядкування діяльності учасників ринку цінних

паперів має Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про цінні

папери і фондову біржу", прийнятий 9 липня 1996 р. Відповідно до цього

Закону видачу дозволів торговцям цінними паперами, а також реєстрацію

випусків цінних паперів та інформації про такі випуски також здійснює

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Разом із законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про

господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність", Положенням

про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим відповідним

Указом Президента України, Закони України "Про державне регулювання ринку

цінних паперів в Україні" та "Про внесення змін та доповнень до Закону

України "Про цінні папери і фондову біржу" складають на сьогодні основну

законодавчу базу функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Протягом 1996—1997 рр. велась розробка нових законодавчих актів про цінні

папери. У Верховній Раді України на розгляді та доопрацюванні знаходиться

проект Закону України "Про електронний обіг цінних паперів та систему

Національного депозитарію України". Проектом цього Закону визначаються

правові засади та загальні правила обігу в Україні цінних паперів у

документальній та без документальній формі, особливості засвідчення,

переходу та реалізації прав власності на цінні папери, основи депозитарної,

розрахунково-клірингової діяльності та діяльності по веденню реєстрів

власників іменних цінних паперів. Функції надання дозволів на здійснення

депозитарної діяльності, а також контроль за діяльністю системи

Національного депозитарію відповідно до законопроекту покладається на

Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

На опрацюванні комісій Верховної Ради України знаходиться проект Закону

України "Про фонд захисту прав громадян-інвесторів на фондовому ринку".

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом із

зацікавленими міністерствами і відомствами в 1996 році розроблено та подано

до Кабінету Міністрів «України проекти законів України "Про внесення змін і

доповнень до Закону України "Про рекламу" та "Про внесення змін та

доповнень до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Першим

законопроектом пропонується визначити, що контроль за рекламою цінних

паперів в Україні має здійснювати Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку, а другим — врегулювати деякі питання випуску та обігу

облігацій підприємств в Україні. Розробляються також проекти нової редакції

Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону України "Про

інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".

Крім того, за останні роки в Україні проведено значну роботу у напрямку

формування та вдосконалення підзаконної бази ринку цінних паперів.

Зокрема, затверджені наказами Державної комісії та зареєстровані

Міністерством юстиції України:

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій

підприємств та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі

приватизації, та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих

акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації підприємств, та

інформації про їх випуск; Тимчасове положення про порядок реєстрації

випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до

Указу Президента України від 26 листопада 1994 р. № 699 "Про заходи щодо

забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових

сертифікатів", та інформації про їх випуск;

Тимчасове положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного

товариства у зв'язку з індексацією основних фондів;

Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів;

Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні

системи та інші.

Цими нормативними актами передбачається комплексне забезпечення

регулювання, контролю та нагляду з боку держави за діяльністю учасників та

установ інфраструктури ринку цінних паперів.

Таким чином, за останні два роки в Україні здійснені значні кроки в

напрямку створення необхідної правової бази ринку цінних паперів. Мова йде

фактично про створення другого покоління вітчизняного законодавства з

цінних паперів.

При цьому подальша законотворча робота в першу чергу повинна бути

спрямована на вирішення цілого кола проблем, що сьогодні існують у сфері

правового забезпечення функціонування українського фондового ринку і які

можна окреслити таким чином:

по-перше, законодавчі акти в цілому не мають необхідного ступеня

детальності, вони суперечливі, на їх змісті позначилася боротьба між собою

різних державних органів і концепцій розвитку ринку цінних паперів;

по-друге, нормативна база, що спрямована на регулювання загального обігу

цінних паперів, має великі прогалини, не охоплює найважливіші й найбільш

делікатні області ринку цінних паперів (приблизно 50 відсотків нормативних

актів пов'язані з державними цінними паперами та приватизацією);

по-третє, нормативна база у сфері фондового ринку не систематизована, не

ведеться її облік, немає офіційних видань по цінних паперах;

по-четверте, українське законодавство має ухил у напрямку регулювання

формальної (реєстрація, ліцензування, атестація і т.ін.), а не змістової

(достатність капіталів, попередження банкрутств) сторони діяльності

суб'єктів фондового ринку; по-п'яте, немає повноцінного правового

забезпечення контролю державних органів за застосуванням чинного

законодавства у сфері фондового ринку, не нарощуються ресурси

такого контролю;

по-шосте, безсистемне використання при розробці законодавчих актів різних

іноземних та міжнародних правових стандартів і моделей, пов'язаних з ринком

цінних паперів, загрожує у подальшому призвести до створення суперечливої і

недосконалої системи правового регулювання фондового ринку;

по-сьоме, українська юридична термінологія у сфері цінних паперів (вже

прийнята або та, що розробляється в проектах нових нормативних актів) часто

не співпадає з міжнародною, що може спричинити колізії між вітчизняним та

іноземним законодавством.

Нове законодавство має бути логічним продовженням і розвитком правових

основ функціонування фондового ринку України, які були започатковані

Законами України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про господарські

товариства", "Про приватизаційні папери". Водночас воно повинно базуватися

на Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України, схваленій

Верховною Радою України 22 вересня 1995 р., уточнювати й доповнювати її

основні положення, якими визначаються перспективи формування вітчизняного

ринку цінних паперів. Закономірно також вбачати одним із основних завдань

нового законодавства усунення прогалин, Тобто врегулювання тих важливих

питань, актуальність яких визначена практикою останніх років становлення

фондового ринку України.

На цьому фоні особливого значення для подальшого формування українського

законодавства набуває подальша робота над опрацюванням проекту Цивільного

кодексу України, який має стати базою для розробки інших законодавчих

актів.

Важливою умовою створення якісної нормативно-правової бази функціонування

ринку цінних паперів в Україні є вдосконалення системи державного

управління та контролю за процесами, що відбуваються на цьому ринку.

2. Правове забезпечення механізмів регулювання та контролю на ринку цінних

паперів

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої

інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи

регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це

обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового

ринку, наявність великої кількості професійних та непрофесійних учасників,

величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються, конфіденційний

характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших

факторів створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на

інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як

наслідок призводить до падіння його ефективності.

Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю,

чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шляхом державного

регулювання індустрії цінних паперів у тісній взаємодії з її

представниками1.

Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі,

адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки

країни, пред'являє настільки високі вимога до інфраструктури та ресурсів на

його будівництво, що тільки зусилля держави "згори" можуть надати йому

цивілізованої та безпечної форми. По суті, має бути масштабна програма

створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам

приватизації та структурних змін у галузях господарства.

Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюються

державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких

зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за

розкриттям обшир-них масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій

та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і

професійних учасників фондового ринку;

необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в

індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється;

необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який здатен

захистити їх інтереси, а також

цілим рядом інших обставин.

Світовий досвід не дає однозначної моделі організації системи регулювання

і контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері

визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів;

особливостями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за рівнем

жорсткості; соціальною та правовою культурою суспільства; рівнем

організації професійних об'єднань учасників фондового ринку, здатних взяти

на себе значну частину роботи з регулювання діяльності на ньому, тощо.

Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи

діяльності з регулювання і контролю за виконанням законодавства та правил

цивілізованої поведінки на фондовому ринку, а також відповідальності за їх

порушення.

Можна виділити дві основні моделі регулювання державою ринку цінних

паперів.

Перша модель — регулювання фондового ринку зосереджується переважно в

державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду,

контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою

самоврядним організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід,

наприклад, застосовується у Франції.

Друга модель — максимально можливий обсяг повноважень передається

самоврядним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі

нормативні приписи, а переговорний процес, індивідуальні узгодження з

професійними учасниками ринку, і при цьому держава зберігає за собою

основні контрольні функції, можливості в будь-який момент втрутитись у

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.