рефераты бесплатно

МЕНЮ


Правовое урегулирование обращения ценных бумаг

Так, правилами фондової біржі має бути передбачена наявність порядку

допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного та неофіційного

котирування. Умовами допуску визначаються вимога, згідно з якими в

офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких

задовольняють певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлені

біржею, та регулярно розповсюджують інформацію про свою діяльність. Це

вимога передбачають такі кількісні показники діяльності емітента, цінні

папери якого перебуватимуть в офіційному лістингу:

мінімальна величина активів має становити суму, еквівалентну 400 000 ЕКЮ;

прибуток за останній балансовий рік (за кожний рік із двох, що є

попередніми відносно останнього балансового року, в сумі, еквівалентній 80

000 ЕКЮ, або сумарний прибуток за останні три роки в сумі, еквівалентній

220 000 ЕКЮ, за умови, що кожен рік повинен бути прибутковим);

кількість випущених у обіг акцій не менше ніж 1 000 000 штук;

кількість акціонерів, що володіють не менш як 100 акціями, має становити

не менш, як 2000 осіб або загальна кількість акціонерів не менш ніж 2200

осіб.

В офіційному лістингу можуть знаходитися цінні папери, які випущені та

зареєстровані відповідно до чинного законодавства.

Допуск цінних паперів емітента повинен передбачати мінімальний рівень

розповсюдження невеликих пакетів цінних паперів, який не перевищує рівня,

встановленого біржею для офіційного котирування. Порядок допуску цінних

паперів до котирування на біржі має визначатися окремим положенням, що

передбачає подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на

фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з

якою емітент бере на себе зобов'язання:

подавати на біржу звіти чергових або позачергових загальних зборів

акціонерів;

негайно інформувати біржу про внесення до статутних документів змін і про

рішення емітента, що стосуються його цінних паперів;

узгодити з біржею графік випуску та передплати (розміщення) цінних

паперів, а також проведення будь-якої іншої фінансової операції, що включає

пільгові права, тобто права, які стосуються цінних паперів, допущених до

офіційного котирування;

узгодити з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції

з власними цінними паперами, зокрема, виплати відсотків і дивідендів;

надсилати біржі усі розповсюджені ним офіційні повідомлення або

публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну та фінансову

інформацію, яку емітент має намір опублікувати;

забезпечувати на ринку цінних паперів безкоштовне для власників іменних

цінних паперів обслуговування своїх цінних паперів і виплату відсотків,

погашень і дивідендів, а також попереджувати біржу про будь-які зміни у

призначенні посередників, що здійснюють її фінансове обслуговування;

періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для наступної

публікації відповідного повідомлення в офіційному виданні біржі;

публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перший

та наступні випуски своїх цінних паперів;

виконувати накази, що видаються Державною комісією та іншими органами

державної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їхніх прав на

інформацію.

До прийняття рішення про допуск (лістинг) цінних паперів емітента до

офіційного котирування біржа повинна укласти з ним двосторонню угоду про

підтримання лістиніу згідно з положенням про допуск. В інтересах ринку

цінних паперів та інвесторів біржа може обмежити допуск особливими умовами,

які емітент зобов'язаний виконати.

Емітента, який подав заяву, біржа повинна повідомляти про своє рішення

протягом визначеного нею терміну, рахуючи від дня надходження заяви про

допуск цінних паперів до офіційного котирування, або, якщо біржа вимагає

від емітента додаткових відомостей, — протягом ЗО (тридцяти) Днів з дня

надходження цих відомостей.

Допуск цінних паперів повинен оголошуватися через офіційне повідомлення,

яке публікується в офіційному виданні біржі. У повідомленні мають бути

вказані умови котирування та дата першого котирування.

Правила допуску (лістингу) повинні передбачати процедуру вилучення цінних

паперів з котирування (делістингу), або цю процедуру оформляють окремим

положенням.

Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування за вимогою

емітента, державного представника або за ініціативою біржі, що має бути

належним чином обґрунтовано.

Біржа може прийняти рішення про вилучення цінного папера з офіційного

котирування у таких випадках:

незначне співвідношення щоденного обсягу операцій щодо даного цінного

папера до загальної кількості одиничного цінного папера, яка перебуває в

обігу, та до кількості котирувань за рік;

відсутність виплати відсотків, дивідендів чи погашень протягом останніх

трьох років;

незначне співвідношення кількості одиниць цінного папера, які знаходяться у

власників невеликих пакетів, до їх загальної кількості;

порушення емітентом своїх зобов'язань щодо інформування власників цінних

паперів та біржі про свою діяльність;

порушення правил біржі;

подання заяви про неплатоспроможність емітента;

ліквідація емітента.

Біржа має право приймати рішення про вилучення одного виду цінного папера

емітента з одночасним вилученням інших видів цінних паперів того ж емітента

з офіційного котирування.

Дата фактичного вилучення цінного папера повинна публікуватися в офіційному

виданні біржі.

Вимоги, які пред'являють фондові біржі до емітентів, що бажають торгувати

на них своїми цінними паперами, встановлюються статутами та правилами бірж

і часто відрізняються навіть на біржах однієї держави. Як правило, одні

фондові біржі пред'являють більш жорсткі вимоги, інші — менш суворі.

На Українській фондовій біржі, наприклад, відповідно до ст. 2.1.1 Правил

біржі офіційне котирування складається з двох котирувальних відділень: К-1

і К-2.

У першому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких задовольняють

економічним та фінансовим критеріям, що встановлені Вищим біржовим

комітетом. Ці емітенти зобов'язані регулярно розповсюджувати інформацію про

свою діяльність.

У другому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких не

відповідають повністю економічним і фінансовим критеріям, що встановлені

для цінних паперів відділення К-1. Проте економічне та фінансове становище

цих емітентів визнається кількісно та якісно задовільним щодо вимог, які

висуваються УФБ. Обов'язки щодо розповсюдження інформації зберігаються такі

ж, як і для емітентів паперів відділення К-1.

На Українській фондовій біржі рішення про допуск цінних паперів до

офіційного котирування приймається за умов відповідності емітента вимогам,

встановленим Положенням про допуск (лістинг) цінних паперів і вилучення їх

з обігу та котирування на Українській фондовій біржі.

Зокрема, мінімальний статутний фонд емітента повинен складати не менш 50

000 мінімальних заробітних плат, а мінімальна загальна кількість

засновників (акціонерів) має бути не менш однієї тисячі юридичних і

фізичних осіб.

Для порівняння, статутний капітал компанії для допущення до лістингу на

Токійській фондовій біржі повинен бути не менше 1 млрд ієн, на Нью-

Йоркській — 60 млн американських доларів.

На фондових біржах багатьох країн при проведенні лістингу беруть до уваги

також об'єктивні показники фінансового стану та стабільності емітента.

Монреальська біржа, наприклад, ставить таю вимоги до компаній, що

претендують на лістинг.

До доходів емітента: для промислових, інвестиційних компаній і компаній по

нерухомості — мінімальний чистий доход за останній фінансовий рік повинен

становити не менше 100 000 канадських доларів (для компаній, що перебувають

у стадії становлення, — 50 000 канадських доларів);

До мінімальних чистих нематеріальних активів — 1 млн канадських доларів для

діючих компаній і 500 000 канадських доларів для компаній, що перебувають у

стадії становлення.

Крім того, всі емітенти повинні бути прибутковими за останні три фінансових

роки або мати за останні півроку випуск цінних паперів у вільний продаж по

проспекту2.

На фондових біржах багатьох країн кількість осіб, які можуть брати участь у

торгах, обмежена, і тому членами бірж можуть стати лише суб'єкти, які

придбали право на здійснення біржових операцій (купили місце на біржі)3.

Таке право після його набуття стає власністю покупця і може, з урахуванням

певних обмежень, які містить статут біржі, бути відчужене.

Система купівлі та продажу біржового місця існує на фондових біржах США,

Японії, Франції, Канади, Італії та деяких інших країн. Статутами багатьох

бірж, організованих у формі акціонерних товариств, визначено, що купівля

місця на біржі нерозривно пов'язана з придбанням частки в статутному

капіталі біржі. На біржах, які не обмежують кількість своїх членів, системи

продажу та купівлі місця, як правило, не існує.

Як уже згадувалось вище, фондова біржа, забезпечуючи концентрацію попиту та

пропозиції на цінні папери, не в змозі вмістити всіх, хто бажав би продати

або купити ці папери. Всі функції проведення біржових операцій виконують

біржові посередники. Завжди в окремо взятій біржовій угоді задіяні три

сторони — продавець, покупець і посередник.

На початкових етапах фондової торгівлі модель операцій з цінними паперами

дуже проста — один посередник зводить продавця з покупцем. З ростом

масштабів фондових операцій з'являється інша модель — покупець звертається

до одного посередника, а продавець до іншого, і вірогідність їх звернення

до одного й того самого посередника є дуже малою. За ще більшої

інтенсивності фондових операцій складається третя модель — тепер вже самі

посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один — центровий

посередник.

Виконуючи свої функції, біржові посередники можуть діяти двояко.

По-перше, за свій рахунок, стаючи на певний час власниками цінних паперів і

отримуючи доход як різницю між курсами їх купівлі й продажу. Таких

посередників, як уже зазначалось, називають ділерами.

По-друге, працювати за певний процент від суми угоди, тобто за комісійну

винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж

цінних паперів.

У першій і другій моделях фондових операцій біржовий посередник може

виступати або в одній якості, або в іншій. У третій моделі додержується

принцип поділу функцій: центровий посередник працює за свій рахунок, а

флангові — на комісійних засадах. Третя модель тривалий час, аж до середини

80-х років, існувала на біржі в Лондоні, за нею до цього часу функціонує

Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні йменувався

"джоббером", у Нью-Йорку — "спеціалістом". Флангові посередники всюди

іменуються брокерами.

Операція купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі проходить через

три етапи, які характеризуються різними правовими наслідками та

особливостями поведінки її учасників. Умовно ці етапи можна назвати так:

1) підготовка до укладення угоди;

2) торгівля;

3) розрахунки між сторонами.

У процесі підготовки до укладення угоди біржовий посередник (брокерська

контора) отримує від своїх клієнтів розпорядження на купівлю або продаж

цінних паперів, здійснює їх систематизацію та облік. Вказані операції

відбуваються в офісі контори, після чого відповідні вказівки передаються

брокеру безпосередньо на фондову біржу.

Вимоги до біржових замовлень, відповідно до п. 17 Положення про

реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання

їх діяльності, встановлюються правилами біржі і можуть включати норми,

згідно з якими ці замовлення повинні передаватися на біржу будь-яким

способом, який влаштовує клієнта і брокерську контору. Умови передачі

замовлення можуть визначатися для клієнтів брокерської контори договором

про відкриття рахунка або іншим договором, що передбачає участь агента

брокерської контори — збирача замовлень. Біржа або брокерська контора

можуть поставити вимогу, щоб передані в усній формі замовлення були

підтверджені письмово.

Брокерська контора повинна нести відповідальність перед своїми клієнтами

за умови виконання і своєчасність передачі замовлень на ринок. Біржа може

включати в правила норму, що забороняє взаємокомпенсацію замовлень клієнтів

як у самій брокерській конторі, так і з іншими брокерськими конторами до

передачі замовлень на ринок, або дозволяти виконання замовлень на

позабіржовому ринку.

Правила фондової біржі можуть забороняти брокерській конторі

узагальнювати замовлення клієнтів, що стосуються одного і того ж цінного

папера і включають однаковий обмежувальний курс, до їх передачі на ринок,

окрім випадків, дозволених біржею для цінного папера з незначною

номінальною вартістю.

Торгівля починається з розповсюдження брокером на біржі інформації про

бажання продати або придбати певні цінні папери за певну ціну. На основі

таких інформація різні брокери порівнюють розпорядження купівлі та

розпорядження продажу, одержані ними. Якщо умови цих розпоряджень повністю

співпадають і угода купівлі-продажу цінних паперів може бути укладена,

відбувається акцептапія пропозицій контрагентів брокерами, котрі

представляють інтереси продавця і покупця, яка фіксується не тільки

сторонами, але й фондовою біржею.

Якщо торгівля на фондовій біржі здійснюється шляхом аукціону, порядок

організації аукціонів у торговельному залі фондової біржі (торгівля "з

голосу") має бути визначений у правилах фондової біржі або в іншому

документі з урахуванням вимог щодо:

визначення видів угод, що можуть укладатися способом онкольного аукціону;

учасників аукціонів;

процедури ведення аукціонів;

визначення видів наказів брокерам/ділерам на купівлю-продаж цінних паперів

(ринковий, лімітний, стоп-наказ тощо);

оформлення біржових угод;

форми оголошення замовлень.

Процедури здійснення біржової торгівлі, встановлені правилами біржі,

повинні містити в собі: а) принципи котирування цінних паперів, угоди щодо

яких здійснюються на біржі, б) введення цінних паперів, прийнятих на

офіційне котирування, до продажу та в) способи і періодичність повідомлення

біржі, яке уточнює дату першого котирування і обраний механізм введення до

продажу.

Залежно від становища на ринку після котирування (абсолютна або неповна

рівновага, ринок, обмежений в нерівно-вазі, тощо) біржа повинна публікувати

біржовий курс цінних паперів. Якщо неможливо визначити курс, біржа не

публікує ніякої інформації про стан ринку (ринок поза котируванням).

Правилами може визначатися, що курси узагальнюються через біржовий індекс,

оприлюднення якого є обов'язковим.

Завданням системи клірингу є визначення взаємних зобов'язань сторін угоди

купівлі-продажу цінних паперів на момент її виконання і, при цьому,

мінімізація переміщень як цінних паперів, так і грошових коштів.

Залежно від особливостей здійснення розрахунків між сторонами угоди

розрізняють дві системи клірінгу: 1) одинична система; 2) залік.

За одиничної системи покупець цінних паперів після укладення угоди

переводить грошові кошти або їх еквівалент у допустиму для продавця форму.

Продавець, у свою чергу, тримає цінні папери у формі, придатній для

поставки покупцю. Після цього обидві сторони обговорюють певний механізм

обміну паперів на гроші. Всі подальші угоди між сторонами протягом цього

біржового дня здійснюються за цією самою схемою, але повністю незалежно від

попередніх або подальших угод.

Система заліку використовується за значної інтенсивності фондових операцій

і дозволяє звести розрахунки по певному виду цінних паперів до мінімальної

кількості їх передач.

Існує три варіанти заліку: 1) двосторонній залік; 2) багатосторонній залік;

3) безперервне залікове виконання.

Двостороннім, або попарним, визнається залік, який відбувається між двома

одними і тими самими сторонами, які протягом одного робочого біржового дня

уклали кілька угод щодо одного виду цінних паперів. У цьому випадку система

двостороннього заліку дозволяє визначити підсумкове число належних передачі

кожною стороною цінних паперів або суму грошей. Двосторонній залік,

незважаючи на те, що він є найпростішою формою заліку, зменшує кількість і

спрощує процес розрахункових операцій під час виконання угод купівлі-

продажу цінних паперів на фондовій біржі.

Використання в процесі розрахунків багатостороннього заліку є кроком на

шляху до більш ефективних методів клірингу. Учасник біржової торгівлі може

укласти за день значну кількість угод щодо одного виду цінних паперів з

багатьма сторонами, але багатосторонній залік може призвести до того, що

він матиме одне-єдине зобов'язання або право на одержання перед однією або

декількома сторонами.

Нарешті, в системі безперервного залікового виконання (БЗВ)

використовується метод багатостороннього заліку. Однак розрахунки за

угодами, укладеними певним учасником торгів за один день, не зводяться до

підсумкового результату, а всі незакриті його зобов'язання зараховуються

проти угод наступного робочого дня.

Однією з характерних рис БЗВ є вклинення клірингової палати між сторонами

угоди в ролі протилежної сторони для кожної з них. Таким чином, сторони

угод стають боржниками або кредиторами клірингової палати, а не один

одного, що значно зменшує ризик невиконання умов угоди однією із сторін. Це

пояснюється тим, що невиконання зобов'язань перед кліринговою палатою може

призвести в кінцевому результаті до відлучення боржника від участі в торгах

на біржі, а клірингова палата зі свого боку справно виконує зобов'язання

перед усіма учасниками заліку.

Система безперервного залікового виконання розроблена з метою досягнення

повної автоматизації та максимального використання заліку в процесі

розрахунків за угодами по цінних паперах. Шляхом зведення в єдине

найбільшої кількості угод БЗВ зменшує до мінімуму зобов'язання по поставці

цінних паперів. Система БЗВ може продуктивно функціонувати лише в країнах з

розвинутим фондовим ринком, оскільки вона вимагає використання автоматичної

системи безготівкових розрахунків у високо централізованій та керованій

інфраструктурі.

Для нашої країни створення ефективної системи клірингу має стати ключовим

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.