Диплом по гражданскому праву

неправомірних дій (заподіяння шкоди,

придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх

підстав тощо).

Для виконання поставлених завдань об’єднання громадян формують свою

власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно,

необхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих

об’єднань виникає шляхом передачі їм майна засновниками, членами

(учасниками) або державою, внаслідок сплати членами об’єднання вступних та

членських внесків, пожертвувань громадян та організацій тощо. З метою

виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об’єднання можуть

здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом

створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної

особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством.

Політичні партії, створювані ними установи та організації не мають права

засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися

господарською та іншою діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної

літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із

власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших

громадсько-політичних заходів. Кошти і майно, придбані в результаті

господарської та комерційної діяльності госпрозрахункових установ та

підприємств, створених громадськими організаціями, також стають власністю

цих організацій.

Загальні положення про власність громадських організацій містяться у

ст. 8 Закону України “Про власність”, Законі України “Про об’єднання

громадян” та спеціальних нормативних актах, що регулюють окремі види

діяльності громадських організацій.

Громадські організації (у тому числі благодійні й інші фонди)

відповідно до ст. 21 Закону України “Про об’єднання громадян” можуть мати у

власності кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами

(учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків,

пожертвуване громадянами, установами та організаціями, а також майно,

придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених

законом.

Майно громадських організацій на відміну від кооперативів призначене

для здійснення невиробничої діяльності, спрямованої на задоволення

соціальних потреб членів громадських організацій. Господарська діяльність

громадських організацій допускається лише тоді, коли вона безпосередньо

випливає із статутних завдань і має підпорядкований щодо цих завдань

характер. Тому власність громадських організацій у цілому відображає

похідні, вторинні економічні відносини у привласненні частини сукупного

суспільного продукту, яка безпосередньо не пов’язана із задоволенням

найперших життєвих потреб людини. За цих обставин правове регулювання

відносин власності громадських організацій суттєво відрізняється

регулювання кооперативної власності.

Основними джерелами утворення власності громадських організацій є

вступні й членські внески, добровільні внески державних, кооперативних та

інших громадських організацій.

Політичні партії мають право на майно, придбане від продажу суспільно-

політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів,

виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок,

лекцій, інших політичних заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в

результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними

госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Поряд з

цим право власності громадських організацій виникає не тільки за наявності

названих юридичних фактів, а й внаслідок загальних підстав виникнення права

власності, зокрема при укладенні цивільних угод, при спадкуванні тощо.

Суб’єктом права власності громадських організацій виступає сама

громадська організація. У науці цивільного права деякий час домінувала

думка про багато суб’єктність права власності громадських організацій,

відповідно до якої це право водночас належить кільком суб’єктам. Так,

профспілки є багато ланковою системою, яка складається з багатьох

організацій різних рівнів, що мають права юридичної особи. Виходячи з

концепції багато суб’єктності, можна сказати, що право власності належить

всім юридичним особам цієї громадської організації: галузевим профспілкам,

усім профспілковим організаціям. Щодо спілок добровільних товариств

висловлювалася думка про те, що суб’єктом права власності виступає як сама

спілка, так і об’єднанні нею громадські організації. Багато суб’єктність

права власності громадських організацій не була сприйнята наукою і

практикою. На зміну їй прийшла концепція про єдність суб’єкта права

власності громадських організацій.

Якщо організація утворює багатоланкову систему, де первинні ланки

(юридичні особи) об'єднуються з ланками (також юридичними особами) вищих

рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визнається

громадська організація як ціле (спілка композиторів, дитячий фонд тощо), а

не окремі її ланки (первинні, обласні, республіканські), хоч вони й

наділені правами юридичної особи. Чи немає тут суперечності? Названі ланки

громадських організацій, визнані юридичними особами і суб'єктами цивільно-

правових відносин, мають майно (відокремлене від майна інших організацій),

яким вони можуть володіти, користуватися, розпоряджатися у межах,

визначених статутом. Але наявність вказаних правомочностей не означає, що

їм належить право власності на це майно. Власником цього майна у цілому є

громадська організація як система у складі всіх своїх підрозділів, які

мають лише право оперативного управління або право повного господарського

відання з приводу наданого їм майна.

Якщо громадська організація є одноланковою, тобто єдиною юридичною

особою, а не системою юридичних осіб, то саме вона й буде суб'єктом права

власності (наприклад, каса взаємодопомоги, радіоклуб тощо).

Об'єктом права власності громадських організацій виступає майно,

необхідне для здійснення статутних завдань організації, споруди з

відповідним устаткуванням, санаторії, будинки відпочинку, клуби, будинки

культури, стадіони, піонерські табори, культурно-освітні фонди, інше майно.

Відповідно до характеру діяльності громадської організації об'єктом її

власності можуть бути підприємства.

Одним з різновидів об'єктів права власності громадських організацій

виступають майнові фонди цих організацій. У статутах або відповідних

положеннях, як правило, не здійснюється диференціація майна за фондами. Але

специфіка правового режиму окремих видів майна громадських організацій дає

змогу провести узагальнену його класифікацію, поділивши його на грошові

кошти і майно у натурально-речовому визначенні.

У юридичній літературі немає єдиного погляду щодо класифікації

об'єктів права власності громадських організацій. Є думка, що об'єкти права

власності поділяються на основні виробничі фонди, основні фонди

невиробничого призначення, оборотні фонди. Критерієм для такої класифікації

стало цільове призначення і використання об'єктів.

Але більш резонною є концепція Ю. К. Толстого, який, зважаючи на те,

що громадські організації, як правило, не займаються господарською

діяльністю, визначив, що їхнє майно поділяється не на основні і оборотні

засоби, а на основні засоби та інші матеріальні цінності.[24] Так,

відповідно до Положення про порядок проведення інвентаризації в

профспілкових організаціях і підвідомчих їм установах до основних засобів

належать споруди, устаткування, культурний, спортивний, господарський

інвентар, книги у бібліотеках, майно та інвентар піонерських таборів тощо;

до інших матеріальних цінностей — бланки членських квитків, господарські,

будівельні матеріали, паливо, малоцінний і швидкозношуваний інвентар,

спецодяг, а також інші матеріали, які перебувають на складах або у дорозі.

Щодо грошових коштів, то це окрема група об'єктів, і розподіляються,

вони за цільовим призначенням (адміністративно-господарські витрати,

капітальний ремонт, матеріальна допомога членам організації). Культурно-

освітні фонди посідають особливе місце серед майна громадських організацій,

зважаючи на їхнє особливе значення у діяльності громадських організацій.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про об'єднання громадян"

об'єднання громадян (громадські організації, політичні партії) з метою

виконання статутних завдань і цілей можуть здійснювати необхідну

господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення

госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи,

заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Об’єднання громадян, створені ними установи та організації

зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну

звітність, зареєструватись в органах державної податкової

інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах,

передбачених законодавством.

Джерелами формування об'єктів власності громадських об'єднань є

вступні і членські внески, якщо їх сплата передбачена статутами,

добровільні внески і пожертвування, надходження від проведення передбачених

статутом лекцій, виставок, спортивних та інших заходів, лотерей, доходів

від виробничої, господарської, видавничої діяльності, інші надходження, не

заборонені законом.

Щодо політичних партій і масових громадських рухів, які мають

політичні цілі, то вони не можуть одержувати фінансову підтримку або іншу

матеріальну допомогу від іноземних держав, організацій і громадян.

Відповідно до статті 22 Закону “Про об’єднання громадян” про

обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх

установами та організаціями.

Політичним партіям, їх установам та організаціям

забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно

від:

- іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних

громадян та осіб без громадянства;

- державних органів, державних підприємств, установ та

організацій, крім випадків, передбачених законами України;

- підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо

участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20

відсотків;

- нелегалізованих об'єднань громадян;

- анонімних пожертвувачів.

Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших

цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та

зберігати в них коштовності.

Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для

загального відома.

Зміст суб'єктивного права власності громадських організацій полягає у

тому, що профспілкові та інші громадські організації володіють,

користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності,

відповідно до їхніх статутів (положень).

Право власності об'єднань громадян (громадських організацій, фондів,

політичних партій) реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні

збори, конференції, з'їзди тощо) у порядку, передбаченому законодавством

України та статутними документами. Деякі функції щодо господарського

управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління

на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань

громадян (ст. 23 Закону України "Про об'єднання громадян").

Високий ступінь усуспільнення майна більшості громадських організацій

означає здійснення ними права власності шляхом закріплення майна на праві

оперативного управління (якщо йдеться про підприємства, які здійснюють

господарську діяльність, то на праві повного господарського відання) за

окремими ланками відповідної громадської організації (наприклад, галузевими

профспілками, обласними, міськими комітетами тощо).

Порядок здійснення окремими ланками громадських організацій права на

закріплене за ними майно визначається не лише статутами, а й іншими

спеціальними актами, що затверджуються вищими органами відповідної

громадської організації.

Відповідно до рішення Спілки наукових та інженерних товариств

створювані нею госпрозрахункові центри науково-технічних послуг, а також

інші госпрозрахункові формування визнаються суб'єктами права повного

господарського відання щодо майна, наданого їм громадською організацією або

одержаного внаслідок виробничо-господарської діяльності. Власником майна

центрів залишається громадська організація, що утворила його.

Щодо майна профспілкових організацій, то джерела, порядок формування і

використання коштів профспілкового бюджету визначаються статутами

профспілок.

Фінансову діяльність профспілок, що здійснюється відповідно до їхніх

статутів, за винятком комерційної діяльності, держава не контролює.

Джерела доходів підприємств і організацій, що належать профспілкам, розміри

одержаних ними коштів і сплату податків контролюють державні фінансові

органи та податкові інспекції.

Межі здійснення права оперативного управління або повного

господарського відання конкретних громадських організацій залежать від

правового режиму майнових фондів цих організацій і визначаються як їхніми

статутними цілями, так і призначенням майна.

Загалом правовий режим майна, закріпленого за установами і

підприємствами відповідних громадських організацій, підпорядковується

правилам, встановленим законодавством України щодо державних підприємств і

державних установ.

Кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що

ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуються

для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках,

передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход

держави (ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян").

Нині особливий правовий режим встановлено щодо майна загальносоюзних

громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території

України, Так, Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та

фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані

на території України" від 10 квітня 1992 р. було передбачено здійснити

тимчасово (до визначення правонаступників загальносоюзних громадських

організацій колишнього Союзу РСР) передачу майна та фінансових ресурсів

розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що

перебували у віданні цих організацій, Фонду державного майна України.

У зв’язку з невизначеністю в законодавчому порядку правонаступників

майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна

Рада України Постановою "Про майно загальносоюзних громадських організацій

колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 р. встановила, що тимчасово (до

законодавчого визначення суб'єктів права власності зазначеного майна) воно

є загальнодержавною власністю. За Фондом державного майна України було

закріплено право розпоряджатися майном загальносоюзних громадських

організацій у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових

комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

В листопаді 1996 р. Верховна Рада України доручила Фонду державного

майна України разом з відповідними громадськими організаціями України до 1

січня 1997 р. провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських

організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 р. і подати

Верховній Раді України перелік суб'єктів, у віданні яких перебуває це

майно.

Цією ж постановою передбачена підготовка проекту Закону України про

власність на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу

РСР.

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також

здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать

права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право

на честь, гідність і ділову репутацію та ін.

Юридична особа має своє найменування (ч. 1 ст. 27 ЦК України). Воно

присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом

індивідуалізації цього утворення у цивільному обороті, бо має містити

реквізити які дають змогу відрізняти її від інших юридичних осіб.

Найменування юридичної особи визначається в установчих та інших її

документах.

Юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні мати

фірмове найменування (фірму) з вказівкою на її вид та організаційно-правову

форму, місцезнаходження і спеціальну назву. Місцезнаходженням юридичної

особи є місцезнаходження її постійно діючого органу (ст730 ЦК України)

Господарська організація має право виключного користування фірмовим

найменуванням в угодах, на вивісках, в оголошеннях, рекламах, рахунках, на

товарах, їх упаковці тощо.

Організації – юридичні особи – мають право на честь, гідність і ділову

репутацію та їх захист у судовому порядку (ст. 7 ЦК України), а також

можуть набувати інших немайнових прав та обов'язків.

Відповідно до. ст. 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних

прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12