Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций

За такоі ситуаціі правоохороні, інші державні органи в окремих випадках

проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших

фактів беззаконня. Все це загострює соціальну напругу, наносить моральну й

матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значноі частини населення

чинності закону.

На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність

чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю,

безвідповідальністю та низкою дисципліною створює сприятливе середовище для

пограбування держави, для корупціі, хабарництва, інших службових злочинів,

формує негативну думку в суспільстві.

Елементи правовогонігилізму сприяли посбавленню виконавчоі влади та

зниженню в окремих регіонах Украіни активності й результативності

прокурорського нагляду за дотриманням законів.

З проголошенням Украіни суверенною державою об’єктивно виникла

необхідність у реформуванні державного апарату, зокреиа прокуратури. Цей

процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом

Украіни до Ради Європи і прийняттям Конституціі Укравни.

Але тут треба мати увагу, що реформа-це не революція. Реформа –

відлатинськоі і означає перетворення,зміну, нововведення, що не знищує

основ існуючоі структури. Конституція Украіни, хоч і внесла деякі суттєві

зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ

прокуратури як самостійноі інструкціі з іі специфічними функціями та

повноваженнями.

За Конституцією Украіни прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий,

а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить

систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму

державних функцій. Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не

повинні суперечити конституційному статусу прокуратури[57].

Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів.

Найвищий рівень- міжнародно-правового значення, коли реформування

організаціі і діяльності прокуратуринеобхідно провести з урахуванням

рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів. Другий напрям

реформування прокуратури пов’язаний суто з реалізацією вимог чинноі

Конституціі Украіни і іі Перехідних положень. Третій напрям реформування

прокуратури може бути в межах самоі системи прокуратури, що може бути

здійснений Генеральним прокурором Украіни. Наприклад, Генеральний прокурор

Украіни проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату

Генеральноі прокуратури України, системи органів прокуратури і всієі

системи в цілому. Обгрунтованість проведення цих реформ доведе лише

практика.

Організація і діяльність прокуратури Украіни відповідає усім

демократичнимпринципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти Ради

Європи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали

прокурорські інструменти, які сіперечили б демократичним принципам права,

але, по суті іх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури

Украіни не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права;

як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпечиннюзаконності;

демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура;

гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом;

відповідальність особи згідно з законом за наявності вини; відкритість

діяльності прокуратури і іі доступність для простих людей; поєднання

єдиноначальності і колегіальності в роботі-та інши демократичні засади

організаціі і діяльності прокуратури. А якщо окремі працівники прокуратури

й порушують іх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є

недемократичною.

Реформування прокуратури Украіни і наближення іі до високодемократичних

державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших

реалій. А способи, форми, методиреалізаціі Перехідних положень Конституціі

мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний

характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь

людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну.

На думку богатьох вченних, при реформуванні прокуратури, необхідно

розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей прцес не був

пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При

реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб перевищувати

роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні

аналогіі на нашу дійсність. У даному випадку мається на увазі норму з

проєкту КПК Украіни проте, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за

собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не

заперечуюють підсудний чи потерпілий.

За наявності корупціі, організованоі злочинності прийняття цієі норми

означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів

держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить

принципу публічності, оскільки в Украіні кримінальний процес не має

позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова

прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто

суб’єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи

склав обвинувальний висновок з цієі справи.

Найбільш принциповами і значними в теоретичному та практичному плані є

проблеми визначення з законі предмета, об’єкта, завдання з усіх функцій

прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання

законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених

Конституцією Украіни. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що

повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду.

У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною,

високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим

ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення

правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а

реформування прокуратури має бути виваженим, науково обгрунтованим, без

ризикових експерементів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання

правових інститутів зарубіжних краін.

Становлення Украіни як самостійноі держави супроводжується складними і

суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих ,,хвороб”

минулоі соціально-політичноі системи. Серед них, чи не найперше місце за

своєю маштабністю і глибиною і глибиною проникнення в суспільний організм

займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав

характерізують як найвищу стадію криміналітету[58].

Як відомо першв організовані злочинні угруповання створювалися в

основному з метою рекету з числа деяких колишніх спортсменів. Згодом іх

лідери користуючись економічною кризою та недосконалістю законодавства,

перейшли з кримінально-бандитського напряму до бізнесу. Вони знов таки

нечесним шляхом, примножують сьогодні своі капітали, відмиваючи ,,брудні”

кошти, створюють розгалуджену мережу фірм та інтенсивного скуповують

нерухомість. Для штучного підняття свого іміджу вдаються до благодійних

акцій і через засоби мосовой інформаціі впливають на громадську думку.

Деякі з ватажків ,,протягнули”своіх ставлеників або самі спромоглися стати

депутатами Рад різних рівнів. Через підкуп, шантаж та погрози вони

впливають на владні структури, лобують прийняття вигідних ім рішень. Тому

не випадково міжнародною науково-практичною конференцією з питань бортьби з

організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом рекомендовано

виробити загальнодержавну стратегію і систему боротьби з організованою

злочінністю в Украіні спрямувавши іх на вирішення невідкладних практичних

завдань і відповідних проблем на перспективу[59].

Соціально-економічні та політичні перетвори, які виникли в Украіні,

вимогають теоретичного осмислення пов’язанних з цим проблем.

Це насамперед стосується питань реформування украінськоі економіки,

перехіда іі від командно-адміністративних до риночних методів

господарювання.

Необхідною умовою успішного завершення цих процесів є забеспечення

режиму законності в краіні. В рішенні цієі задачі значна роль належить

діяльності органів прокуратури, здійснюючих нагляд за дотримуванням та

правильним застосуванням законів.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних

органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядовоі функціі

прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити

пошрюванням порушинь законності, зокрема, з боку державних органів та

посадових осіб; складностями пов’язанними з зверненням до судового захисту

прав; непрофесіоналізму і низкою активністю контролюючих органів[60].

Життя потребує кардинального наведення порядку у системі банківських та

кредитно-фінансових відносин. Проведенні прокуратурою перевірки

додержування банківського законодавства у ряді облостей Украіни виявили

численні порушення при кредитуванні суб’єктів підприємства, халатного

відношення посадових осіб банків до виконування службових обов’язкків.

У період перехіду до риночноі економики перед прокуратурою стоять

задачі, пов’язанні з захистом прав та законних інтересів громадян,

представляючих невід’ємну частину організаційно-правових гарантій прав та

свобод людини.

Слід також підтримати позицію Генеральноі прокуратури про необхідність

повернення до нагляду за дотриманням законів у колективних

сільхозпідприємствах ( КСП ) та організаціях споживчоі коопераціі з

урахуванням соціальноі значимості іх діяльності.

Необхідно удосконалити практику прокурорського нагляду у сфері

приватизаціі, тому що саме тут інтереси держави більш всього порушуються

знижуванням оцінки об’єктів приватизаціі, недотриманням умов куплі-продажу

невеликих державних підприємств.

Всебічний аналіз сформувавшогося у краіні стану законності і

правопорядку свідчить про всезагальну безвідповідальність та

розхлябанність, що обумовлено негативними процесами поітичного та

економічного характеру[61].

Поляризація суспільства торкнулась і кримінальних правовідносин.

Злочинне середовище все більш чітко розподіляється-на ,,білокомірну”, яка

,, орудує ”у сфері економіки, кридитно-банківських та фінансових системах,

зовнішних відносин. Ця ,,п’ята влада” все відчутніше впливає на суспільно-

політичні процеси, заважає нормальному розвитку демократичних відносин,

подальшому розвитку державності.

Необхідною умовою продовження ціх процесів є забеспечення режиму

законності в краіні. У рішенні цієі задачі значна роль належить органам

прокуратури, здійснюючим нагляд за дотриманням та правильним застосуванням

законів, та органам відомчого ( підвідомчого) контролю у сфері

господарювання та підприємства.

Зважаючи, що порушення прав та свобод громадян носить, можна сказати

поголовний характер, органи прокуратури особливу увагу приділяють

відновлюванню цих прав.

Погіршення стану законності в Украіні повинно примусити законодателя

поновити іі попередний статус.

В час підготовки нового Закона ,,Про прокуратуру” слід розглянути такі

пріорітетні напрямки:

-захист права властністі, насамперед державноі;

-усунути порушення державноі дисципліни (в податковій, фінансово-

банківській, зовнішньоекономічній, антимоній сферах, ціноутворенні);

-дотримання законодавства про працю (забеспечення трудовоі дисципліни в

державному секторі, розглядання колективних трудових конфліктів). Ці

пріорітетні напрямки змогли б бути реалізовані у рамках представництвах

прокуротурою у суді інтересів громадянина чи держави (п.2 ст.121Конституціі

Украіни)[62].

В полі зору пильноі прокурорської уваги знаходиться закони про

зовнішньоекономічну діяльність. Не секрет, що в краіні поширені випадки,

незаконного вивезення за кордон дефіцитних матеріалів та будівельноі

сировини, незаконного сбереження та використування валютних коштів за

міжами краіни та інші протизаконні діі.

В краіни числиться більш 40 різних контролюючих органів. Але

багаточисленні подоткові адмініотраціі, цінові інструкціі, регіональні

управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-

ревізійноі служби та інши, покладений на них погляд за дотриманням закону,

м’яко кажучі не відповідає Конституціі.

Тут доречно торкнутись питання про взаємовідносини прокуратури

контролюючими органами, які покликані по закону надавати важку роль у

борьбі з правопорушеннями. Цілковито очевидно, що критеріі відгороження

функцій прокурорського нагляду від відомственного контролю, поступово за

останній час у нас стали розмиті.

У наслідок більшість прокурорських функцій стали підмінятися

контролюючими органами.

Головне ж містять в тому, що самі контролюючи органи довгий час

залишались не в полі зору прокурорського нагляду, деякі із них, і,

насамперед, податкові, санітарні, цінові, органи держспоживзахисту та інши,

частіш за все ухиляються від покладених на них обов’язків у борьбі з

окремими правопорушниками.

Органи прокуратури стали більш звертати увагу за датриманням заборони

займатися підприємніцькою діяльністю робітникам органів державноі влади та

управління, війсковослужбовцям та посадовим особам, які по вироку суду

позбавленні таких прав, чи мають непогашену чи незняту судимість за корисні

злочини.

Уявляється доцільним закріпити положення про те, що всі матеріали про

кримінальні правопорушення виявлені державними органами повинні

направлятися тільки у прокуратуру. Сьогодні такі вимоги містяться лише у

відношенні контролюючих органів.

Слід не лише піднести активність прокурорів, а й усіх правоохоронних

органів щодо організаціі прти діі злочинносиі та порушенням законністі.

Маючи унікальний досвід практичного застосування законів, органи

прокуратури повинні більш грунтовно та поглиблено аналізувати спільно з

іншими фахівцями практику не лише з позиціі виявлених недоліків, а й

встановлення причин, чому не працює той чи інший закон, чому немає тих

результатів, які очикувалися і заради яких і приймаються відповідні закони.

Прокуратура-це орган нагляду за додержанням законів у боротьбі зі

злочинністю, яку повинні вести професіонали міліціі, служби безпеки,

Державного митнього комітету і охорони кордону, органів податковоі та

контрольно-ревізійноі служб тощо, що прямо приписується ім законом.

Ще одним недоліком чинного законодавства про прокурорський нагляд є

відсутність в законі інституту чітких підстав прокурорсько- наглядськоі

діяльності. Прокурорський нагляд- різновид прокурорськоі діяльності, тому

він потребує точного визначення свого вихідного моменту, юридичного факту,

який породжує обов’язок прокурора вживати необхідні заходи[63].

Нині обгрунтовується доцільність створення в системі органів прокуратури

нових підсистем, зокрема організаціі спеціалізованих природоохранних

прокуратур та прийняття положень про них. В Украіні вже створено кілько

десятків природоохоронних прокуратур на правах міжрайонних, а у найбільш

несприятливих з екологічноі точки зору регіонах – на правах областних

прокуратур. У деяких прокуратурах утворені підрозділи по нагляду за

виконанням природоохоронного законодавства або ці функціі покладено на

конкретних осіб.

Практика створення природоохоронних прокуратур заслуговує на увагу,

оскільки іх працівники найбільш кваліфіковано здійснюють нагляд за

додержанням екологічного законодавства, яке є багатогранним. Однак при

цьому виникає потреба у чіткому розмежуванні загальноі і спеціальноі

компетенціі цих прокуратур. Доцільно розробити Положення про

природоохоронну прокуротуру, яке має бути затверджене наказом Генерального

прокурора Украіни.

Це сприяло б усунню дублювання під час здійснення цими прокурорами іх

правомочності, більш оперативному виявленню порушень у різних сферах

суспільних відносин.

Отже потрібний чи не потрібний буде прокурорський нагляд у правовій

державі – покаже життя. Поки ж очевидно, що будівництво правововоі держави

– це досить тривалий процес. Правова держава характеризується тим, що в ній

править Закон.

**********************************************************

Висновки

1. Контрольно-наглядові органи державної влади у Конституції України,

законах України та у більшості науково-правової літератури не

розглядається як система органів, що утворюють самостійну гілку державної

влади

2. Особливості формування і функціонування цих державних органів не

дозволяють їх віднести повною мірою до будь-якої з конституційно

визначених гілок державної влади.

До контрольно-наглядових органів влади України можна віднести:

Конституційний Суд України

Прокуратуру України

Державні інспекції (податкова, пожежна, екологічна і т.ін.)

3. Крім цього, контрольно-наглядові функції властиві таким державним

органам як Антимонопольний комітет України, Національний Рада по

телебаченню і радіомовленню і деякі інші органи державної влади.

4. Значимість даних органів надзвичайно велика. Вони сприяють процесу

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8