Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций

не можна робити за рахунок делегування їй законодавчих повноважень.

Передача виконавчій владі функцій законотворення розхитує принцип розподілу

влад, порушує баланс гілок влади, послаблює парламент, ставить його під

президентом і урядом[10].

Такий підхід свідчить і про неможливість делегування законодавчій,

виконавчій та судовій гілкам влади контрольно-наглядових повноважень за

умов існування самостійних контрольно-наглядових органів державної влади.

ПОНЯТТЯ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До контрольно-наглядових органів влади України можна віднести:

Конституційний Суд України

Прокуратуру України

Державні інспекції (податкова, пожежна, екологічна і т.д.)

Крім цього, контрольно-наглядові функції властиві таким державним

органам як Антимонопольний комітет України, Національний Рада по

телебаченню і радіомовленню і деякі інші органи державної влади[11].

Ці організації відносяться до державних органів влади, а не до

державних установ, підприємств і організацій - тобто елементам державного

механізму, що не мають владно-розпорядчих функцій так, як вони не

забезпечують господарчу діяльність держави, а здійснюють визначені

контрольно-наглядові функції.

Насамперед, доцільно використовувати для розгляду особливості

контрольно-наглядових структур і функцій державної влади характеристику

самих понять “контроль” і “нагляд”.

Характерною рисою даних понять є подібність змісту цих визначень. Так,

поняття “нагляд” визначається[12] як спостереження або спостереження з

метою перевірки, а поняття “контроль” - як перевірка, спостереження з метою

перевірки[13] .

Отже основною функцією контрольно-наглядової діяльності є ПЕРЕВІРКА І

СПОСТЕРЕЖЕННЯ З МЕТОЮ ПЕРЕВІРКИ.

Характеризуючи функції різноманітних державних органів влади ми можемо

виявити, що їм властиві такі види діяльності як перевірка і спостереження.

Це призводить до закономірного висновку про те, що такі функції державних

органів можуть бути названі контрольно-наглядовими. При цьому, якщо така

діяльність є основною, то і ці органи влади є контрольно-наглядовими.

У цьому сенсі Конституційний Суд є контролюючим органом влади, але не

наглядовим так, як у його функції входить рішення питань про відповідність

Конституції України законів і інших нормативних актів держави, що

розглядаються тільки по зверненнях: Президента України; не менше сорока

п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженій

Верховної Ради України по правах людини; Верховної Ради Автономної

Республіки Крим[14]. При цьому, самий Конституційний Суд України по своїй

ініціативі спостереженням за законодавством на предмет його відповідності

Конституції України, не займається, тобто не має наглядових

(спостережливих) функцій.

У демократичній державі роль контрольно-наглядових органів держави

важко переоцінити. Важливість їх існування обумовлена участю у

функціонуванні системи “стримувачів і противаг”, що підтримує реалізацію

принципу “розподілу влад”[15]. При цьому, немає обмеження у кількості гілок

влади. Так наприклад, по Конституції Алжиру 1976 року виділяються

законодавча, виконавча, судова, заснувальна, контрольно-наглядова, виборча

й інші гілки влади.

Основна мета такого поділу - це виключення можливості (захист від

можливості) узурпації (тобто зосередження) влади. Проте якщо функції

контролю і нагляду виконуються не достатньо ефективно, то може відбутися

часткова узурпація влади. Наприклад, «перетягування» контрольно-наглядових

функцій на себе законодавчою гілкою влади.

Як пише відомий український вчений М.Цвік: «хоча в умовах перехідного

періоду за розхитаності державної дисципліни й ознаках паралічу влади

об’єктивно необхідним є зміцнення виконавчої влади, це однак не можна

робити за рахунок делегування їй законодавчих повноважень. Передача

виконавчій владі функцій законотворення розхитує принцип розподілу влад,

порушує баланс гілок влади, послаблює парламент, ставить його під

президентом і урядом»[16].

Здійснення контролю і нагляду за дотриманням закону принципово

необхідно для формування правової держави. Така діяльність повинна

здійснюватися в першу чергу стосовно самих гілок влади. Стосовно

законодавчої гілки влади - у процесі створення й обнародування законів

держави. Стосовно виконавчої гілки влади - у процесі виконання закону й

інших нормативно-правових актів. Стосовно судової гілки влади - у процесі

відправлення правосуддя. Це не виключає той факт, що кожна з гілок влади

повинна мати визначений набір повноважень по стримуванню іншої гілки влади

від спроб зосередження максимальної кількості повноважень, прав і функцій.

Реальність (дієвість) контролю і нагляду за виконанням закону

одночасно є одним із базових принципів правової держави. Для його

здійснення необхідно виконання таких умов:

1. по-перше, формування структури спеціальних контрольно-наглядових

органів у державі (така умова здійснена багатьма державами світу);

2. по-друге, забезпечення цих органів такими повноваженнями і заходами

впливу на підконтрольних фізичних і юридичних осіб, що можна було б

назвати їх насправді впливовими (тобто примушуючими безумовно

виконувати закон)

Дієвість контролю і нагляду за здійсненням закону, інших нормативно-

правових актів повинно бути підставою довіри людей, громадян держави

державним структурам, звернення саме до них, при необхідності вирішення

юридичних проблем, суперечок, а не, наприклад, у газети на радіо і

телебачення[17].

Отже без існування контрольно-наглядових органів не мріється і правова

держава. Це призводить до закономірного висновку про те, що наявність

діючих контрольно-наглядових органів для України є неодмінною умовою

становлення правової, демократичної, соціальної держави.

У чому ж сьогодні виражається особливість сфер впливу контрольно-

наглядових органів в Україні. Контроль і нагляд необхідні в політичній,

економічній, соціальних, екологічних, законотворчій і інших сферах.

СИСТЕМА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

На даний момент в Україні існує цілий ряд контрольно-наглядових

органів, що не знаходяться в прямої ієрархічної підпорядкованості і

залежності і не сформувалися в єдину структуру, що могла б мати критерії

подібними з іншими гілками влади.

Так, Конституційний Суд України контролює чи відповідають закони й

акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету

Міністрів України, правові акти Автономної Республіки Крим положенням

Конституції України[18].

Найбільш ефективним, для виконання контрольно-наглядових функцій, є

процес формування Конституційного Суду України. Це проявляється у тому, що

його формують усі три гілки влади: законодавча, виконавча та судова. Таким

чином Конституційний Суд не може бути віднесений виключно до однієї з

них[19].

Прокуратура України виконує функцію нагляду за дотриманням законів

органами здійснюючими оперативно-пошукову діяльність, дізнання, до судове

слідство. Крім того, нагляд за дотриманням законів, при виконанні судових

рішень по кримінальних справах, а так само застосуванні мір примусового

характеру пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (тобто

перевірка законності утримання під вартою в ізоляторах тимчасового

утримання, слідчих ізоляторах і законності обмеження осіб у свободі

пересування при оформленні по кримінальних справах міри превентивного

характеру - підписки про не виїзд)[20].

З проголошенням України суверенною державою об’єктивно виникла

необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Цей

процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом

України до Ради Європи і прийняття Конституції України.

Але тут треба мати на увазі, що реформа – це не революція. Реформа –

від латинської означає перетворення, зміну, нововведення, що не знищує

основ існуючої структури. Конституція України, хоч і внесла деякі суттєві

зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ

прокуратури як самостійної інституції з її специфічними функціями та

повноваженнями. І такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

Науковий підхід до вирішення питання щодо місця прокуратури потребує

серйозного аналізу функціонування правоохоронних органів, зокрема

прокуратури, в більшості європейських країн. Наприклад, прокуратура

Словацької Республіки та Угорщини – самостійні органи, непідпорядковані

виконавчій владі. У Польщі та Австрії прокурори підпорядковані міністрові

юстиції. В інших європейських країнах це питання вирішується по-різному.

Від виконавчої влади, незалежні прокурори в Білорусі, Латвії, Росії,

Португалії та Македонії. Навпаки, підпорядковані виконавчій владі прокурори

Німеччини, Франції, Данії, Голландії. Поряд існують ще дві моделі.

В Іспанії, Албанії, Болгарії, Хорватії прокуратура входить до складу

судової влади, а у Швеції прокуратура хоча і є частиною виконавчої влади –

не підпорядкована міністру юстиції. Повне підпорядкування прокуратури

законодавчій владі має свою перевагу у високому ступені незалежності

прокурорів від будь-яких органів. Але поряд з цим має також і недоліки в

надмірній юридичній владі прокурорів[21].

За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ

сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і

становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну

форму державних функцій.

Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не повинні

суперечити конституційному статусу прокуратури.

Генеральний прокурор України призначається на посаду Верховною Радою

України за поданням Голови Верховної Ради України, а також він звітує перед

Верховною Радою про свою діяльність і несе перед нею відповідальність. У

цьому прокуратура є залежною від парламенту. Тобто парламент як орган

законодавчої гілки влади перетягує на себе контрольно-наглядові функції.

Державні інспекції. Наприклад, податкова інспекція.

Податкова інспекція виконує функцію контролю за дотриманням

податкового законодавства, слушністю нарахування, повнотою і своєчасністю

сплати в бюджет податків, зборів і інших платежів і не обкладає податком

прибутків і внесків у державні цільові фонди, установлених законодавством

України[22] .

Головною задачею державної контрольно-ревізійної служби України є

здійснення державного контролю за витратою засобів, матеріальних цінностей,

їхнім заощадженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і

звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних

фондах, бюджетних заснуваннях, а також у підприємствах і організаціях, що

дістають кошти з бюджетів усіх рівнів і державних валютних фондів,

висування пропозицій по усуненню недоліків і порушень і попередження їх у

наступному[23] .

Ми роздивилися найбільше значимі функції основних контрольно-

наглядових органів України. Хотілося б зауважити, що були перераховані

тільки контрольно-наглядові функції цих органів, хоча деякі з них володіють

і деякими додатковими функціями. Так наприклад, ще одною функцією

Конституційного Суду України є офіційне тлумачення положень Конституції

України і законів України[24].

Крім того, спостерігається часткове перетинання і накладення функцій

деяких контрольно-наглядових органів. Так наприклад, відбувається

переплетення функцій державної податкової інспекції і контрольно-ревізійної

служби України в питаннях контролю за фінансово-господарською діяльністю

підприємств, організацій, заснувань.

Важливої є і проблема розмежування сфер суспільних відносин, де могло

б здійснюватися контрольно-наглядовий вплив і де такий вплив є

неприпустимим, шкідливим і навіть протизаконним.

Насамперед актуальним у наш час є здійснення контрольно-наглядової

діяльності в економічній сфері суспільних відносин. Контроль і нагляд у цій

сфері повинний провадитися за оподатковуванням, збором податків, законністю

торгової діяльності, законності діяльності підприємств, заснувань,

організацій.

Що стосується соціальної сфери суспільних відносин, те тут контроль і

нагляд повинні здійснюватися за виконанням закону, захистом прав, свобод і

законних інтересів людини, що закріплені в Конституції України.

У екологічній сфері суспільних відносин контроль і нагляд необхідні в

зв'язку з виконанням законів по захисті природного навколишнього середовища

екологічними службами. У свою чергу самі екологічні служби (наприклад,

екологічна інспекція, екологічна прокуратура) забезпечують контрольно-

наглядову діяльність у сфері виконання екологічного законодавства

громадянами, підприємствами, заснуваннями, організаціями.

Конституційне регулювання діяльності прокуратури

З проголошенням України суверенною державою об’єктивно виникла необхідність

у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Цей процес

прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом України до

Ради Європи і прийняття Конституції України.

Але тут треба мати на увазі, що реформа – це не революція. Реформа – від

латинської означає перетворення, зміну, нововведення, що не знищує основ

існуючої структури. КонституцІя України, хоч і внесла деякі суттєві зміни

в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ прокуратури

як самостійної інституції з ії специфічними функціями та повноваженнями. І

такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ

сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і

становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну

форму державних функцій.

Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не повинні

суперечити конституційному статусу прокуратури.

У проекті Загальної концепсії правової реформи в Україні

реформуванню прокуратури відведена глава 2 (яка так і називається “Реформа

прокуратури”) зазначено, що метою реформування прокуратури є приведення

організації і порядку діяльності органів прокуратури у відповідність до ії

конституційних функцій, створення необхідних правових умов для

вдосконалення діяльності по захисту інтересів громадян і держави,

визначення гарантій правового статусу прокуратури як єдиної самостійної

системи, а також принципів і механізмів взаємодії прокуратури з іншими

органами державної влади.

Відомо, що місце та роль державного органу в системі державної влади

визначається його цілями (завданнями), функціями та порвноваженнями.

Головні функції прокуратури Украіни сформульовані в новій Конституції

України сформульовані в новій Конституції Україні. В ст. 121 значиться, що

прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається :

1) підтримання державного обвинувачення в суді

2) представництво інтересів[25] громадянина або держави в суді у випадках,

визначенних законом

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-

розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

4) нагляд за додерженням законів при виконанні судових рішень у

кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи

громадян.

Розглянемо всі ці функції прокуратури детальніше

ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ

Підтримання державного обвинувачення в суді є найважливішою функцією

прокуратури на всіх етапах становлення і розвитку цього інституту не

тільки в Україні, але і в інших державах. Ця функція одна із пріорітетних

напрямів в Основному Законі. Вона є одним із основних принципів

судочинства (п.5 с.3 стр. 121 Конституції України) Зазначені конституційні

положення покладають на прокуратуру обов’язок керуватися у своїй

діяльності не тільки нормами законів, які регулюють діяльність прокурора,

але й нормами, які регламентують судочинство[26].

Проблеми процесуального права останнім часом набувають особливої

актуальності, що обумовлено завданням побудови правової держави,

неухильного дотримання встановлених процесуальних гарантій прав і свобод

громадян України. Розробляються питання щодо процесуальної регламентації

діяльності органів державної влади, прокурорського нагляду тощо.

Згідно зі стратегією правової політики нашої держави її мета полягає

в оновленні законодавства , його кардинальному погляді з тим, щоб воно

якомога повніше відповідало завданням формування правової держави.

Статтєю 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено

підтримання в суді державного обвинувачення, що відповідно до ст. 121

Конституції покладається на прокуратуру

Таким чином, суди звільнено від протиприродної функції підтримання

обвинувачення і доведення вини особи. Тому при віддані особи до суду слід

у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати

обов’язковою на підставі п. 1 ст. 253 Кримінально-процесуального кодексу

Украіни участь у судовому засіданні державного обвинувача-прокурора (1

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8