Питання з екзамену Господарське право

господарством, бюджетними установами та організаціями).

Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на

заяві про відкриття рахунку.

Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть

відкривати рахунки в її валюті в уповноважених банках.

До таких рахунків відносяться:

а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом використання

б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від

діяльності спільних підприємств та підприємством із 100% іноземним

капіталомУ разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією

підприємства подаються такі ж документи, що і при створенні підприємства.

Розрахункові та поточні рахунки закриваються в установах банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на який відповідно до законодавства

покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про

ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи

договором між установою банку та власником рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку може бути

розірвано за погодженням сторін. Протягом 10 днів з дати розірвання

договору банк закриває рахунок, а залишок коштів, що знаходиться на

рахунку, перераховує на інший рахунок за дорученням клієнта. Установа банку

повідомляє податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про

закриття рахунку в 3-денний строк.

Законодавством України встановлено спеціальний порядок відкриття валютних

рахунків.

72. Порядок та форми розрахунків у господарських відносинах За загальним

правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а

також фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни, особи без

громадянства, які є суб'єктами, підприємницької діяльності, здійснюють між

собою розрахунки у безготівковому та готівковому порядку через установи

банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій,

затверджуваних Національним банком України. Сфера застосування готівкового

обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами, порушення яких

тягне майнову відповідальність.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарського права

здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.

Комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове

обслуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і

клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

а) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

б) здійснення розрахункових операцій;

в) касове обслуговування;

г) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки

між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Положення про

безготівкові розрахунки в господарському обороті України та інших

нормативних актів. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

— платіжних доручень;

— платіжних вимог-доручень;

— платіжних вимог;

— чеків;

— акредитивів;

— векселів.

Положенням встановлено, що документи, які подаються клієнтами в банк на

перерахування чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити:

а) назва, номер розрахункового документа;

б) число, місяць, рік його виписки;

в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника;

г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку

платника і одержувача;

дї суму платежу цифрами та прописом;

е) підставу для перерахування чи отримання коштів;

є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи, на

першому примірнику та відбиток печатки.

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає у

банк, який його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого

рахунку.

Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з

дати його заповнення і тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними

коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Виключення з цього правила

становлять доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на

відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів,

включаючи відрахування на утримання доріг, які приймаються банками

незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з

двох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до

покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором

продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

— нижня — доручення платника своєму банкові про перерахування з його

рахунку суми, проставленої у графі “сума до оплати” цифрами та прописом.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається

безпосередньо покупцеві.

Платіжну вимогу-доручення банк приймає до оплати в сумі яка може бути

оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.

Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу підприємства, установи,

організації на безакцентне списання (безспірне стягнення) грошових коштів у

випадках, встановлених законодавством.

Також підлягають безакцептному списанню суми кредиторської заборгованості

за енергоносії та погашення кредитів, одержаних на їх оплату, та деякі інші

суми у випадках, передбачених законодавством.

Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок,

оплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

Виписаний для оплати чек при поданні його банкові одержувача повинен бути

завірений підписом службових осіб чекодержателя та його печаткою, що

підтверджує факт одержання товару чи надання послуг.

Акредитив е грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням

клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив

акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати

повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення

документів, передбачених в акредитиві.

У банку покупця або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви:

— покриті (депоновані у банку постачальника або у банку платника);

— непокриті (гарантовані).

Акредитив може бути відкличний або безвідкличний. Відкличний акредитив може

бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без

попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути

змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого

він був відкритий. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом

встановлюється у договорі між платником і постачальником.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику

векселя (векселе-держателю).

Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 “Про цінні

папери і фондову біржу”).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за

яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не

обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж

кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому

векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визначеною формою

документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція

боржника, векселедавця (трасан-та) іншій особі, платнику (трасату) в

зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту)

або тому, кому він накаже.

73. Поняття зовнiшньоекономiчної дiяльностi

Згiдно з Законом України "Про Зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16

квiтня 1991 р., Зовн Д-ть - це д-ть суб'єктiв госп. д-тi Укр та iноз.

суб'єктiв госп. дiяль-тi, побудована на взаємовiдносинах мiж ними, що має

мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її межами. Здiйснюється на основi зовн-

ек-них договорiв (контрактiв) - матерiально оформлена угода або

суб'єктiв зовн. д-тi та їх iноз. контрагентiв, спрямована на

встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у

зовн. дiяль-тi. Здiйсн-ся суб'єктами зовн-ек. дiяль-тi.

Види зовн. дiяль-тi:

- експорт та iмпорт товарiв, капiталiв, роб.сили;

- надання суб'єктами зовн. дiяль-тi Укр послуг iноз. суб'єктам госп.

дiяльтi: вир-чих, страхових, транспортно-експедицiйних, консультацiйних,

маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, та iн агентських,

юр., та якi прямо i виключно не забороненi законами Укр.

- наукова, наук-техн., наук-вир-ча пiдготовка та навчання iноз.

специалiстiв на комерц. основi;

- мiжнар. фiнансовi операцiї та операцiї з ЦП у випадках, передбачених

законод-вом Укр;

- кредитнi та розрахунковi операцiї та створення банкiвських, кредитних та

страхових установ;

- створення СП, дiяль-ть на основi володiння майном на тер-рiї Укр;

- пiдприємн. дiяль-ть на тер-рiї Укр з наданням лiцензiй, патентiв,

ноу-хау та iн. та за кордоном;

- органiзацiя i здiйсн-ня проведення виставок, ярмарок, аукцiонiв,

торгiв на комерц. основi;

- бартернi, валютнi, оренднi i лiзинговi операцiї; та iн.

74. Принципи зовн-ек. дiяль-тi

Зовн-ек. дiяль-ть - дiяль-ть суб-тiв госп. дiяль-тi, побудована на

взаємовiдносинах мiж ними, має мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її

межами. За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991р. прин

ципи , якими керуються суб'єкти зовн-ек. вiдносин:

1) принцип суверенiтету народу Укр у здiйсн-нi зовн-ек-ної дiяль-тi

(народ Укр має право самостiйно i незалежно здiйсн-ти зовн. д-ть

згiдно з законами Укр); 2) свободи зовн-ек-ного пiдприємництва (суб'єкти

зовн. д-тi мають право добровiльно вступати i здiйсн-ти зовн. д-ть); 3)

юр. рiвностi i недискримiнацiї (рiвнiсть перед законом всiх суб' єктiв

зовн. д-тi, заборона їх д-тi лише згiдно з законод-вом Укр); 4)

верховенства закону (регулювання зовн. д-тi лише законами Укр); 5) захисту

iнтересiв суб'єктiв зовн-ек-ної дiяль-тi (рiвний захист iнтересiв всiх

суб'єктiв зовн.д-тi та iноз. суб-тiв госп. д-тi на

тер-рiї Укр згiдно з дiюч. законод-вом) 6) еквiвалентностi обмiну,

неприпустимостi демпiнгу при ввезеннi i вивезеннi товарiв.

75. Суб'єкти зовн-ек-них вiдносин та види їх дiяль-тi

Закон Укр "Про Зовн. дiяль-ть" вiд 16 квiтня 1991 р.:

Суб'єкти :

- фiз. особи - громадяне Укр, iноз. особи, особи без громадянства, якi

мають цивiльну правоздатнiсть i дiєздат-ть згiдно з законами Укр i

постiйно проживають на її тер-рiї; - юр. особи, зареєстрованi як такi в

Укр i якi мають постiйне мiсце знаходження на її тер-рiї, в т.ч. юр.

особи, майно та(або) капiтал яких є повнiстю у власностi iноз. суб'єктiв

госп. д-тi; - об'єднання фiз., юр., фiз+юр осiб, якi не є юр. особами

згiдно з законами Укр, але мають постiйне мiсцезнах-ня на тер-рiї Укр i

яким цивiльно-правовими законами Укр не заборонено здiйс-ти госп. д-ть; -

стр-нi одиницi iноз. суб'єктiв госп. д-тi, якi не є юр. Особами згiдно

з законами Укр (фiлiї, вiддiлення), але мають постiйне мiсцезнах-ня на

Укр;

- СП, зареєстрованi як такi на Укр i мають тут постiйне мiсцезнах-ня;

- iншi суб'єкти госп. д-тi, пеердбаченi законами Укр.

Фiз. особи мають право здiйсн-ти зовн-ек. д-ть з моменту набуття ними

цивiльної дiєздат-тi. Юр. особи - вiдповiдно до їх статутних документiв з

моменту набуття ними статусу юр. особи. Всi суб'єкти мають право

вiдкривати свої представництва на тер-рiї iнш. держав, згiдно з законами

цих держав.

Види зовн. дiяль-тi:

- експорт та iмпорт товарiв, капiталiв, роб.сили;

- надання суб'єктами зовн. дiяль-тi Укр послуг iноз. суб'єктам госп.

дiяль-тi: вир-чих, страхових, транспортно-експедицiйних,

консультацiйних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, та

iн агентських, юр., та якi прямо i виключно не забороненi законами Укр.

- наукова, наук-техн., наук-вир-ча пiдготовка та навчання iноз.

специалiстiв на комерц. основi;

- мiжнар. фiнансовi операцiї та операцiї з ЦП у випадках, передбачених

законод-вом Укр;

- кредитнi та розрахунковi операцiї та створення банкiвських, кредитних та

страхових установ;

- створення СП, дiяль-ть на основi володiння майном на тер-рiї Укр;

- пiдприємн. дiяль-ть на тер-рiї Укр з наданням лiцензiй, патентiв, ноу-

хау та iн. та за кордоном;

- органiзацiя i здiйсн-ня проведення виставок, ярмарок, аукцiонiв,

торгiв на комерц. основi;

- бартернi, валютнi, оренднi i лiзинговi операцiї; та iн.

№ 76. Правове регулювання зовн-ек. дiяль-тi

Зовн-ек. дiяль-ть - дiяль-ть суб-тiв госп. дiяль-тi, побудована на

взаємовiдносинах мiж ними, має мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її

межами. За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991р. регул-ня

зовн-ек. д-тi в Укр здiйсн-ся за допомiогою:

- законiв Укр;

- передбачених в законах Укр актiв тарифного i нетар-го регул-ня, якi

видаються держ. органами Укр в межах їх компетенцiї;

- екон. заходiв оперативного регулювання (валютно- фiнан-го, кредитного та

iншого) в межах законiв Укр;

- рiшень недержавних органiв управлiння ек-кою, якi приймаються за їх

статутними документами в межах законiв Укр;

- угод, що укладаються мiж суб'єктами зовн-ек. д-тi i якi не суперечать

законам Укр.

На тер-рiї Укр правовi режими для iноземних суб'єктiв госп. д-тi:

- нацiональний режим (iноземнi суб'єкти госп. д-тi мають обсяг прав та

обов'язкiв не менший нiж суб'єкти госп. д-тi Укр);

- режим найбiльшого сприяння ( iноз. суб'єкти госп. д-тi мають обсяг

прав, преференцiй та пiльг щодо мит, податкiв та зборiв, якими корис

тується ) але згiдно з Законом Укр вiд 19.04.96 "Про режим iноз.

iнвестування" цей принцип було скасовано;

- спецiальний режим ( застос-ся до тер-рiй спецiальних екон. зон).

№ 77. Вiдповiдальнiсть у зовн-ек. вiдносинах

За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991 р. заг. Засади

вiдповiд-тi суб'єктiв зовн-ек. д-тi:

Укр як держава i всi суб'єкти зовн-ек. д-тi та iноз. суб'єкти госп. д-тi

несуть вiдповiд-ть за порушення цього закону або iнш. пов'язаних з ним

законiв Укр та\або своїх зобов'язань, що випливають з договорiв

(контрактiв), тiльки на умовах, визначених законами Укр. Укр як держава

не несе вiдповiдаль-ть за дiї суб'єктiв зовнек. д-тi. Суб'єкти зовн-ек. д-

тi не несуть вiдповiд-ть за дiї Укр як держави. Якщо Укр бере участь у

зовн-ек. д-тi як суб'єкт такої д-тi, вона несе вiдповiд-ть на загальних та

рiвноправних засадах з iншими суб'єктами зовн-ек. д-тi. Всi справи та

питання щодо визначення вiдпов-тi згiдно з цим законом пiдсуднi судовим та

арбiтражним органам Укр. Застос-ся такi 2 види вiдповiд-тi :

1) майнова - у формi матер. вiдшкодування прямих, побiчних

збиткiв, упущеної вигоди, матер. вiдшкодування моральної шкоди, а та кож

майнових санкцiй; 2) кримiнальна - запровадж-ся лише у випадках,

передбачених кримiнальним законод-вом Укр. Притягнення до вiдповiд-тi,

здiйснення та звiльнення вiд неї визначається процесуальними законами Укр.

82. Охорона прав на промислові зразки.

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить

суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам

патентоспроможності. Об'єктом промислового зразка може бути форма,

малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній

вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та

ергономічних потреб. Право власності на промисловий зразок

засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок

становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується

Відомством заклопотанням власника патенту, але не більш як на п`ять років.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю

суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу

(його макета, малюнка). Тлумачення ознак повинно провадитися в межах

опису промислового зразка. Патент надає його власнику виключне право

використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке

використання не порушує прав інших власників патентів. Будь-яке посягання

на права власника патенту, вважається порушенням прав власника патенту,

що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством

України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути

припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту

заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника

патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не

передбачено ліцензійним договором.

83. Охорона прав на знаки для товарів.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним

інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються

підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом.

Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та

інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи

поєднанні кольорів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до

Відомства і продовжується Відомством за клопотанням власника

свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на 10

років. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється

Відомством. Обсяг правової охорони, що надається, визначається

наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.

Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має

будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право

на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату

подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату

пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не

відкликана або не відхилена. Свідоцтво надає його власнику виключне право

користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.

Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво на який

належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі

відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може

користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден з них

не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання

знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти

власників свідоцтва. Будь-яке посягання на права власника

свідоцтва, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за

собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На

вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а

порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки

незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що

їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або

позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

84. Авторські та суміжні права та їх правовий захист

Законом охороняються особисті (немайнові) і майнові права

авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та

використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право),

і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення

(суміжні права). . Особа, яка має авторське право, для сповіщення про

свої права може використовувати знак охорони авторського права, який

вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С

у колі - (С), імені (найменування) особи, яка має авторське право,

і року першої публікації твору. Особа, яка має авторське право або

будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про

авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і

дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на

твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може

його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Первинним суб'єктом,

якому належить авторське право, є автор.Автором вважається особа,

зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або

на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено

інше. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне

право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2)

публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічний показ та

інше. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону,

розв'язуються судом, арбітражним або третейським судом у порядку,

встановленому чинним законодавством України. Суди відповідно до їх

компетенції розглядають спори про: встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення майнових

прав власника свідоцтва.

86.Коммерческая тайна.(КТ)

Состав и объем сведений, представляющих КТ ,порядок их защиты, определяются

руководством пр-тия.Виды деятельности пр-тий, сведения о которых составляют

КТ ,определяются КабМином Украины в целях предотвращения сокрытия пр-тием

сведений о загрязнении окружающей средыи др. негативной информации,

способной нанести ущерб обществу.

Согласно ст.30 Закона Украины “Об информации”инф-ция с ограниченным

доступом по своему правовому режиму подразделяется на конфиденциальную и

секретную.

Конфиденциальная инф-ция- это сведения, которые находятся во владении ,

пользовании или распоряжении отдельных юрид. или физич. лиц и

распространяются по их желанию в соответствии с предусмотренными условиями.

К конф-ной з-н позволяет относить инф-цию профессионального, делового,

производственного, коммерческого и иного характера, которая не нарушает

предусмотренной законом тайны.

Условия конкурентной б-бы вынуждают предпринимателей обеспечивать защиту

определенных сведений, составляющих КТ.

На основе анализа з-нов Украины “Об инф-ции”, “О госуд. Тайне”, “О пр-тиях

в Украине” и некоторых других актов действующего зак-ва можно определить,

что к КТ относятся сведения:

-связанные с пр-вом, технологической инф-цией, управлением, финансами ;

деятельность , связанную с партнерскими отношениями, научно-

техн.деятельность, обеспечение внутр. безопасности и т.п;

-являющиеся объектом права собственности граждан-предпринимателей или пр-

тий;

-разглашение(утечка,передача) которых может причинить ущерб интересам пр-

тия(имущественный и не имущественный);

-не являющиеся госуд.тайной;

-не входящие в перечень сведений, не составляющих КТ,утвержденным

постановлением КабМина Украины (№611 от 9.08.94 г.);

-не являющиеся открытой инф-цией, т.е. такой, общедоступность которой в

соответствии с зак-вом Украины не может быть ограничена(инф-

ция,укрывательство которой представляет угрозу жизни или здоровью людей,инф-

ция о неправомерных действиях госуд. органов и должостных лиц, ожизненном

уровне населения,о состоянии правопорядка, культуры и др.);

-не являющиеся открытой инф-цией, составляющей иные виды тайны (военную,

служебную, банковскую, врачебную,переписки, переговоров, голосования идр.);

-состав и объем которых определены руководителем пр-тия.

В соответствии с законом “ Об инф-ции” собственник инф-ции в отношении

объектов своей собственности вправе осуществлять любые законные действия :

назначать лицо, отвечающее за владение, использование и распоряжение инф-

цией, определять правила обработки инф-ции и доступа к ней, устанавливать

для нее систему(способы) защиты и т.д.

94. Конституцiйнi основи держ. арбiтражу, сис-ма i компетенцiя його

органiв

За Законом Укр "Про арб. суд" вiд 4 червня 1991 р. 2арб. суд 0є

незалежним органом у вирiшеннi спiрних питань мiж юр.особами; державою та

юр. особами. Предмет розгляду i вирiшення арб. суду - господ. спори.

Належить до судової влади. Його органiзацiя i д-ть визнач-ся Конституцiєю

Укр, Законом Укр "Про арб. суд" вiд 4. 06.91, Арбiтражним процесуальним

кодексом Укр вiд 6.11.91р., iншими законодавчими актами Укр, мiждерж-ми

договорами i угодами, ратифiкованими у встановленому порядку.

Сис-ма: в Укр дiють _Вищiй арб. суд Укр .- очолює єдину сис-му арб.

суду, є найвищiм органом у вирiшеннi госп. спорiв, складається з Голови,

заступникiв Голови (I-го заступника i т.п.), арбiтрiв i дiє у складi:

- пленуму Вищого арб. суду;

- президiї;

- арб. колегiї з розгляду спорiв;

- арб. колегiї з перегляду рiшень, ухвал, постанов.

Вирiшує госп. спори, переглядає в порядку нагляду рiшення, ухвали,

постанови всiх арб. судiв Укр, вивчає i узагальнює практику застос-ня

законод-ва, попереджає правопорушення у сферi госп. вiдносин, здiйснює

органiз-не керiвнецтво мiсцевими арб. судами, забезпечує пiдбiр i

пiдготовку кандидатiв у арбiтри та iн. повноваження, наданi йому зако-

нод-вом.

Мiсцевi арб. суди (Респуб .л _iки Крим, арб. суди областей, мiст Києва

i Севастополя) .- осн. ланка арб. судової сис-ми, саме вони виконують

весь обсяг роботи щодо вирiшення госп. спорiв. Мають повноваження:

- вирiшують госп. спори в межах їх компетенцiї, розглядають справи про

банкрутство;

- переглядають у порядку нагляду рiшення, ухвали, постанови

вiдповiдного арб. суду;

- вивчають i узагальнюють практику застос-ня законод-ва;

- попереджують госп. правопорушення та iнше.

До складу: голова, перший заступник голови, заступники голови та

арбiтри (кiль-ть їх залежить вiд обсягу роботи), можуть утворювати

президiю.

95. Позов в госп. вiдносинах

Позовна заява подається до арб. суду в письмовiй формi i пiдписується

керiвником пiдприємства або його заступником, прокурором. Позивач

(прокурор) зобов'язаний при поданнi позову надiслати сторонам копiї

позовної заяви та доданих до неї документiв, якщо цих документiв у

сторiн немає. Змiст позовної заяви та документи, що додаються до неї,

визначенi адмiнiстративно-процесуальним кодексом. З позову до арб. суду

сплачується держ. мито:

- iз позову майнового хар-ру - 5% цiни позову, але не менше 0,25 неоподатк-

го мiнiмуму доходiв громадян;

- немайнового хар-ру - 5 неоподатков. мiнiмумiв доходiв громадян;

- iз заяв у переддоговiрних спорах - 6 неопод. мiнiмумiв для розгляду в

Вищому арб. судi та 5 неоподатк. мiн. для розгляду в iнших арб. судах;

- iз заяв про перевiрку рiшень - 50% ставки, що пiдлягає сплатi при

розглядi справи в першiй iнстанцiї, а iз спорiв майнового хар-ру

ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.

Питання про прийняття позову вирiшує арбiтр. Повернення позовної заяви -

коли у заявника вiдсутнi права на позов або якщо вiн припустився порушень

при наданнi позову. У разi прийняття позову арбiтр, прийнявший позовну

заяву, не пiзнiше 5 днiв з дня її надходження виносить ухвалу пропорушення

провадження у справi, в якiй зазначає час i мiсце проведення арб.

засiдання та тi дiї, якi необхiдно вчинити сторонам.

96. 2 Порядок розгляду госп. спорiв державними арб. Судами Розгляд госп.

справ i вирiшення госп. спорiв розвивається в певнiй послiдовностi.

Порушення справи 0 арб. судом позовними заявами:

- заiнтересованих пiдприємств та органiзацiй, чиї права та охоронюванi

законом iнтереси порушено;

- держ. та iнших органiв, що звернулись до арб. суду у випадках,

передбачених закон-чими актами Укр;

- прокурорiв, якi звернулись до арб. суду в iнтересах держ. органiв,

держ. пiдп-в та органiзацiй.

Заявник подає позовну заяву до арб. суду в письмовiй формi, сплачує

держ. мито. Арбiтр вчиняє пернi дiї з пiдготовки справи до розгляду. Осн.

стадiя арб. процесу - вирiшення госп. спорiв. Воно здiйсн-ся арб. судом у

складi головуючого арбiтра i представникiв сторiн (iнодi додатково

вводяться два арбiтри). Рiшення i ухвали розсилаються сторонам,

прокурору, третiм особам не пiзнiше п'яти днiв пiсля їх прийняття. Рiшення

арб. суду набирають законної сили негайно пiсля їх прийняття i пiдлягають

обов'язковому виконанню пiдп-вами, органiз-ми, посадовими особами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7