Питання з екзамену Господарське право

себе інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна

сторонам, у відповідних випадках — юрисдикційним органам, третім особам);

— гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії

виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);

— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах

якої забезпечується примусове виконання зобов'язань сторін шляхом

використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу).

Специфічними, властивими господарському договору є такі функції:

— правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів,

потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок

державного бюджету;

правового засобу реалізації державних замовлень. Державні замовлення —- це

обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування

виробництва.

— правового інструмента (засобу) децентралізованого планування

господарської діяльності. .

Таким чином, істотні умови господарських договорів є обов'язковою

економічною інформацією для складання планів -пдприємств

59.Порядок укладання господарських договорів Укладання господарського

договору — це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше

господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх

реалним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення

договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту.

1-Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні

застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення

пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою

формалізований.

2-особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне врегулювання

розбіжностей, що виникають при цьому. Такі розбіжності між підприємствами,

організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників

підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.

При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація,

які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що

робиться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій

стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язані

протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання

розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті

пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в

цей же строк на вирішення арбітражного суду.

Він є загальним і підлягає додержанню сторонами, якщо інший (спеціальний)

порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке

регулює конкретний вид господарських відносин

3-особливістю укладання господарських договорів є те, що законодавство

передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих

видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких договорів

та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про

конкретні види господарських договорів.

60. Зміст господарських договорів.

Зміст гд повинен відповідати загальним правилам встановленим

законодавством.Правове регулювання змісту може здійснюватись:

1. шляхом покладання на сторони обов”язку керуватися закріпленими в

законодавстві показниками;

2. шляхом визначення в імперативному порядку суттєвих умов договору;

3. шляхом типізації господарських договорів;

4. шляхом встановлення кола осіб або умов договору, переліку документів ,

що до них додаються.

В змісті договору умови можуть бути:

суттєві - для кожного виду договору свої;

звичайні – передбачені нормативними актами , що діють після укладання

договору, навіть без внесення в них тексту договору;

випадкові – відносяться ті, що заносятьсядо тексту договору за згодою

сторін,якщо вони не співпадають з нормативами чинного законодавства, або

регулюють відноситни не врегульовані нормами права.

61. Пролонгація господарських договорів

Пролонгація гд-продовження дії

гд за згодою сторінна слідуючий період.Вона може здійснюватися

-шляхом активних дій;

-волевиявлення сторін закріплюється документально;

1. автоматично. Допускається на підставі нормативних актів,що допускають

автоматичне продовження строку дії гд на такий же строк і на тих

умовах,якщо ні одна із сторін за певний час до закінчення строку

діїдоговору не поставила вимогу про його припинення.

2. в порядку передбаченому договором.В цьому випадку довгостроковість

договору може бути зумовлена і узгодженапри укладанні договору

62.Система господарських договорів

Система господарських договорів за досягненнями певних цілей:

договори про реалізацію майна;

договори прои передачу майна в тимчасове використання;

транспортні;

банківське обслуговування;

про надання господарських послуг- договри компенсійної продажі;

комплексні договори;

договори про організацію господарських зв”язків.

63.Відповідальність у господарському праві - це комплексний правовий інсти-

тут, який має свій особливий предмет регулювання - господарські правопору-

шення.

Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за со-бою

застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нор-мами

господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відпові-

дальність за господарські правопору-шення (правопорушення, вчинені у сфері

господарської діяльності), санкції за них визначені господарським зако-ном.

Даний вид відповідальності в тео-рії господарського права визначається як

господарсько-правова відповідаль-ність.

Господарсько-правові санкції в своїй сутності є економічно-юридичними. Тому

в законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися як

тотожні.

Економічні - це негативний еконо-мічний вплив на правопорушника з ме-тою

стимулювання виконання ним зо-бов'язання.

Майнові - застосовуються лише у правовій формі, якою є передбачені за-коном

або договором майнові (еконо-мічні за змістом) санкції.

Види господарсько-правової відпові-дальності розрізняються залежно від

видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопо-

рушення. За цим критерієм в теорії пра-ва розрізняються відшкодування збит-

ків, штрафні санкції, оперативно-гос-подарські санкції.

Відшкодування збитків. В разі невико-нання або неналежного виконання зо-

бов'язання боржником він зобов'яза-ний відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки. Визначено види втрат кре-дитора, які визначаються як збитки. Це

витрати кредитора, втрата або пошкод-ження його майна, доходи, які він одер-

жав би, якби зобов'язання було вико-нане боржником. Відшкодування збит-ків

застосовується як майнова санкція:

Штрафні санкції. Штрафна господар-сько-правова відповідальність відріз-

няється від відшкодування збитків на-самперед тим, що вона виконує ка-

ральну або дисциплінуючу функцію. Розмір цієї відповідальності загалом

залежить від ступеня серйозності гос-подарського правопорушення, а не від

суми завданого кредиторові збитку. Чинне законодавство розрізняє три ви-ди

штрафних санкцій: штраф у влас-ному розумінні, пеню, неустойку.

Неустойка являє собою різновид штрафної економічної санкції, розмір якої

визначається законом або догово-ром у процентному відношенні до суми

невиконаної частини зобов'язання.

Пеня як штрафна санкція застосовує-ться в основному в разі прострочення

виконання грошових зобов'язань су-б'єктами господарської діяльності.

Особливістю пені є те, що вона вста-новлюєтсья у процентному відношенні до

простроченної суми, причому за кожний день прострочення, доки зо-бов'язання

не буде виконане.

64. Як і будь-яка інша юридична від-повідальність, господарсько-правова

відповідальність грунтується на певних правових підставах. Це, по-перше,

нор-мативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність

суб'єк-тів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська

правосуб'єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора).

Сторонами правовідносин щодо засто-сування відповідальності даного виду

можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи не-

залежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто

особи, що мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя

підстава наз. юридико-фактичною. Це протиправні дія або бездіяльність осо-

би - господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси

потерпілої особи (кредитора) чи зава-жають їх реалізації. Дана підстава

скла-дається з чотирьох елементів, які в тео-рії права називаються умовами

госпо-дарсько-правової відповідальності:

1. факт госп. порушення, тобто пору-шення норми закону, умови дого-вору,

держ. контракту тощо, внас-лідок чого завдаються збитки або інша шкода

майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

2. протиправність поведінки госп. порушника. Дана умова визначається у

госп. праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і

бездіяльність, що порушують пра-вову норму, планове завдання, умови

договору і т.ін.;

3. причинний зв'язок між протиправ-ною поведінкою порушника і завда-ними

потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв'язок,

коли протиправна дія чи без-діяльність є об'єктивною причиною такого

наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредито-рові).

Цей зв'язок необхідно доводити відповідними доказами;

4. вина госп. правопорушника - це не-гативне суб'єктивне ставлення пра-

вопорушника до прав і законних інте-ресів потерпілого.

Вина у госп. і юрисдикційній практиці - це існування двох обставин, які

дають підстави для застосування відпові-дальності: наявність в особи-

правопо-рушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним

всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам

(шкоді) потерпілого. Формою вини може бути як умисел, так і необережність

правопорушника.

Вина підприємства - це вина його пра-цівників. Отже, принцип відповідаль-

ності за вину вимагає конкретних пра-цівників, дія або бездіяльність яких

спричинили невиконання зобов'язань чи заподіяння шкоди.

Для застосування майнової відпові-дальності у вигляді відшкодування збитків

необхідна наявність усіх чоти-рьох умов, тоді як для застосування неустойки

(штрафу, пені) досить лише двох з них: факту господарського пра-вопорушення

та протиправності пове-дінки порушника.

65.Господарсько-правові санкції – це конкретний розмір юрид. відповідаль-

ності за порушення прав та законних інтересів суб’єкту у встановленому по-

рядку. Можуть застосовуватись лише при наявності підстав та умов відпові-

дальності. Санкція являє собою захід держ. примусового впливу. Застосовує-

ться арбітражним судом, судом, третей-ським судом або іншим компетентним

держорганом.

Господарські санкції мають певні риси:

1.Носять майновий характер.

2.За загальним правилом стягнення від-буваються на користь потерпілої сто-

рони.

Основною функцією є поновлення майнової сфери потерпілої сторони, за

рахунок правопорушника господ. від-носин.

Законодавство України передбачає:

-штрафні

-компенсаційні

-конфіскаційні

Конфіскаційні – це ті санкції, які пов’язані з безоплатним вилученням майна

на прибуток держави.

Штрафні – грошові суми, які суб’єкт господарювання, що порушив господ.

права, зобов’язаний виплатити суб’єк-ту, права та законні інтереси якого

він порушив.

Компенсаційні – визначаються заходи майнового характеру, що мають за мету

відшкодування потерпілій стороні шкоди чи збитків, скоєних правопо-

рушником, якщо збитки нанесені не в результаті договорної діяльності.

Збитки – це витрати кредитора, втрата або пошкодження майна, а також не-

одержаний кредитовий прибуток, який він одержав би при виконанні зобо-

в’язань боржником.

66. Поняття та юридичні ознаки біржі.

Згідно з Законом “Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що

об'єднуе юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну

діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод,

виявлення товарних цін, попиту I пропозицій товарів, вивчення,

упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних

операцій. Отже, біржа є господарською організацією, яка виконуе певні, а

саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні), функциї в економіці

завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета

-сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні

товари, обслуговування їх обігу. Це характеризує біржу як економічну

категорію.

Залежно від предмета діяльності є фондові і товарні біржі.

Фондова біржа-це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими

документами, шо засвідчують право володжня або відносини позики, визначають

взаємовідносини між особою, яка їх випустила. та їх власником і

передбачають, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також

можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів,

іншим особам.

06'єктами операцій фондової біржі є акції; облігації республіки, місцевих

позик і піддприємств; казначейські зобов'язання республіки; ошадні

сертифікати; векселі.

Поняття правове становище і діяльність фондової бїржї ре-гулюються

розділом II “Фондова біржа” Закону України “Про цінні папери і фондову

біржу”. Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок,

на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

3 точки зору правового становища фондова біржа являє собою підприємство у

формі акционерного тов-ва, яке зосереджуе в собі попит і пропозицію цінних

паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарні біржі класифікуються на види залежно від ряду підстав.

Так, залежно від характеру асортименту товара товарні біржі поділяються

на: вузькоспеціалізовані (предметом торпвлі є один вид товарів);

спешалізовані (предметом біржової торгівлі є однотипні групи

товарів);універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на

яких предметом кушвлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і

намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюсться торгівля не

реальіними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на

яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів

на них у наступному періоді;

комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, ф'ючерсні та

опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі

подтяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових

операціях можуть брати участь і відвдувачі торгів (постійні і разові), та

закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод

мають лише члени даної товарної біржі.

67. Функци, права та обов'язки біржі.

Функци біржі випливають насамперед, з поняття цієї спеціальної

господарської організації, а саме:

— товарна біржа виконус функцію товаророзподільчого каналу або механізму,

завдяки якому товар розподіляється між споживачами за реальною ціною;

- товарна біржа є свого роду господарюючим суб'ектом, який організовуе

ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні

умови учасникам біржоівих торгів у їх проведенні;

— товарна біржа — це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на певний

біржовий товар;

— товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового попиту і

біржової пропозиції тут не може бути державного регулювання цін;

— товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція стабілізації

цін здійснюється через механізм біржової спекуляції або гри на підвищення і

зниження цін;

— біржа є місцем так званого “біржового котирування” цін. Біржове

котирування — це реестрація біржовими органами курсів цін, що виникають

стиійно, на окремі біржові товари (ціні папери) з урахуванням укладених

біржових угод;

— біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є

інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки

попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо. Біржа забсзпечує

інформаційне обслуговування своїх клієнтів;

— товарна біржа розробляе товарні стандарти, встановлює сорти товарів,

рееструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;

— товарні біржі виконують арбітражні функції.

Відповідно до викладених функцій товарні біржі діють за певними принципами,

користуються правами та несуть встановлені законом обов'язки.

Принципами діяльності бірж є: рівноправність учасників біржових торгів;

застосування вільних (ринкових) цін; публічне проведення біржових торгів.

Товарна біржа має право:

— встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила

біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх

учасників торгів;

— створювати підрозділи 6іржі та затверджувати положения про них;

— розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові

контракти;

— зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7