Питання з екзамену Господарське право

протягом дня відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом

(радою біржі) розмір;

— встановлювати вступні та періодичні внески для члежв біржі, плату за

послуги, що надаються біржею;

— встановлювати інші грошові збори;

— встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію

угод біржі та біржових правил;

- засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельннх

угодах;

— укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на

них;

— вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової д

яльност ;

- видавати біржові бюлетені, довідники та інші інфорімаційні та рекламні

видання;

— здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі. Товарна

біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних умов для біржової торгівлі,

регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення

попиу та пропозиції на товари, що обертаються иа біржі.

Біржа зобов'язана надавати організаційні та інші послуги членам і

відвдувачам біржі, здійснювати збір, обробку і поширення інформації,

пов'язаної з конюнктурою ринку.

68. Види біржових угод.

Залежно від місця укладання закон розрізняе біржові і позабіржові угоди, що

мають однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо вста-новлення, зміни

або припинення цивільних прав або обов*язків, які вчинені на біржі в

результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників —

брокерські контори і брокерів, а не самими продавцям і покупцями реального

товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі

немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту,

структури тексту. фор-ми топю.

Особливості укладення біржових угод врегульовано статтею 15 “Біржові

операції” та статтею 17 “Правила біржової торгівлі” Закону “Про товарну

біржу". Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі,

затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначаеться Типовими

контрактами, які також за-тверджують біржові комітети.

Предметом біржової угоди є так званий “біржовий товар”. Згідно з статтєю

Закону “Про товарну біржу> біржова угода може бути укладена на купівлю-

продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній

біржі.Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі

окремих бірж.

Різниця між біржовими і небіржовими угодами полягае також у тому, шо

суб'ектами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш

загальним критеріем поділу є час виконання угоди. Згщно з цим критерієм є

угоди:

— з негайним виконанням (“угоди на реальний товар" або “касові угоди"). За

такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і

передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначаеться Правилами

біржової торгівлі;

— термінові угоди (угоди на строк). По суті, це договори поставки

біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє(

форвард). Строк зазначаеться у договорі (біржовому контракті). Особливістю

угоди на строк є те, шо договори такого роду можна багаторазово

перепродовати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару

(ф'ючерси).Комерційна ідея ф*ючерса полягає у страхуванні як продавця,так і

покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.Ця купівля-продаж

ф*ючерсів називається хеджуванням.

3 огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові

угоди з заставою( крім основних предметів угод, до їх змісту входить і

зміст іншго договору — договору застави).

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди:

угода з заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода з заставою

на продаж (заставодавцем є Продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зо-6ов'язання

задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої

суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

69.Кредит поняття та види

.Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що

передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості,

повернення, строковості, платності та цільового характеру

використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому

суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який

супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним

відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і

у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими

зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником

основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом

у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у

майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри

за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних

переговорів.

Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно

здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань

господарської діяльності.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у

тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення,

платності, строковості.

За цим документом визначаються такі форми кредиту, що можуть

використовуватись суб’єктами господарської діяльності: банківський,

комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні

особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Кредити, які надаються банками, поділяються:

- за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не

передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання

(зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з

позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та

відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі

тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із

витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у

відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату

обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних

фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на

реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на

нове будівництво, на приватизацію та інше.

- за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними

паперами);

б) гарантовані (банками,фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової

організації);

г) незабезпечені (бланкові).

- за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

- за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання,

за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

- за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою

позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм

власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним

договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення,

строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права

для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення

боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит

має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному

договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення

позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним

договором.

Наступною формою кредиту є комерційний кредит. Це товарна форма кредиту,

яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і

характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської

діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті

регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби

у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору

зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані

роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка

платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших

угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій

юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя,

погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених

договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають

у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди.

Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні

засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди,

система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт

господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду),

користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на оренду про

набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у

встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство,

організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво

або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу

надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні

іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у

власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під

заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно

використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди,

магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом

застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній

грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання

споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в

розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються

виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір

кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових

будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна,

майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення

фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових

платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від

цілей об'єкта

кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому

він не повинен перевищувати 10-ти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з

особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або

готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних

власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки

під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної

відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні

джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - кредит може надаватися позичальнику

банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з

подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком

або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в

кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот

кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в

консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що

мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі продавців і продавців

наявних вільних коштів.

71.Порядок відкриття рахунків в банках

Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про

порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах

банків а також в договорі на відкриття та обслуговування банківського

рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку складається за

довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків,

умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком,

зобов'язання сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші

положення за домовленністю сторін та умови, за яких договір може бути

розірвано.

Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що здійснюють виробничу,

науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку,

володіють або наділені основними та оборотними коштами та мають самостійний

баланс.

На цьому рахунку, на відміну від поточного, здійснюються операції

комерційного характеру.

Можуть бути відкриті субрахунки для зарахування виручки та проведення

розрахунків за місцем знаходження підрозділів.

Поточні рахунки відкриваються організаціям та установам: структурним

підрозділам підприємств, розташованим не за їх місцезнаходженням; установам

та організаціям, що перебувають на державному бюджеті, керівники яких не є

самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників; постійним

уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на

гастролі і т.і

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, організаціям, установам,

яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для

цільового їх використання.

Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів

розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку

за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України за згодою

сторін.

Кожне підприємство може мати тільки один розрахунковий або поточний

рахунок. Якщо підприємство має в установах банків депозитні рахунки, то

кошти на такі рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку

підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же

розрахунковий, поточний рахунок.

Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків такі

документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та

головним бухгалтером власника рахунку;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи

органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу,

якому надане таке право чинним законодавством, засвідчену нотаріально чи

органом, який видав таке рішення;

г) один з примірників належним чином затвердженого статуту (положення) або

його копію, засвідчену нотаріально;

д) картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка.

Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому

відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником.

Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним

особам.

Для окремих видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових

документів (наприклад, для орендного — нотаріально засвідченої копії

договору оренди); інші підприємства звільнені від подання певних документів

(так, статут не подається повним та командитним товариством, фермерським

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7