Економічна безпека Росії

інтересам Росії і така, що має нормативний характер.

Державна стратегія економічної безпеки повинна бути прив'язана до

реального часу (15-20 років) і стати орієнтиром при прийнятті

найважливіших політичних і господарських рішень. Довгостроковий

характер державної стратегії економічної безпеки вимагає не тільки

позначення в ній кінцевих цілей, але і виділення етапів їхнього досягнення.

При цьому глибина сучасної кризи і безліч погроз роблять необхідним

концентрацію уваги на першочергових негайних заходах.

Розробка стратегії економічної безпеки, додання їй нормативного

характеру в процесі прийняття політичних і господарських рішень,

включення в механізм керування суспільними процесами індикаторів, що

сигналізують про появу погроз, ефективні заходи по їхньому відображенню -

такі головні напрямки діяльності держави як гаранта економічної безпеки

країни.

Розробка програми першочергових заходів для забезпечення економічної

безпеки Росії і практичних кроків у цьому напрямку повинні спиратися на

чітке усвідомлення сучасних погроз.

Руйнування науково-технічного потенціалу і деіндустріалізація

економіки. Серйозну і дуже реальну погрозу економічній безпеці країни

представляють згортання фундаментальних досліджень, розпад науково-

дослідних колективів і конструкторських бюро світового класу, різке

скорочення замовлень на цілком конкурентноздатну продукцію, "витік мозків"

з Росії. Не менш серйозною небезпекою є відхід висококваліфікованих

фахівців і робітників зі сфери своєї професійної діяльності в сектори

економіки, які виявились більш престижними і високооплачуваними.

Істотно змінюється структура промислового виробництва, у якому усе

більше починають переважати сировинні галузі – паливна промисловість і

металургія – при скороченні питомої ваги фінішних галузей –

машинобудування, хімічної, легкої і харчової промисловості.

При загальному спаді промислового виробництва в січні-вересні 1994р.

на 23,1% у порівнянні з відповідним періодом 1993р. у ще великих масштабах

скоротився випуск високоефективних видів промислової продукції:

персональних ЕОМ - на 26-46%, металорізальних верстатів – на 86%,

вантажних автомобілів, що працюють на стиснутому і зрідженому газі – на

98%.

Небезпека втрати продовольчої незалежності країни. Загострення цінових

диспропорцій між промисловістю і сільським господарством, відмовлення від

розумного патерналізму стосовно вітчизняних виробників і практично

повне відкриття внутрішнього ринку для імпорту продуктів харчування – усе

це підриває базу для самозабезпечення країни продовольством. Але це не

означає проведення курсу на повну ізоляцію країни від світового ринку.

Світова практика виробила ряд важливих і надійних підходів до рішення даної

проблеми, серед них – гнучкий і ефективний захист вітчизняних виробників,

регулювання співвідношень, що дозволяють весь імпорт продуктів харчування

покривати експортом також продуктів харчування, виробництво яких більш

ефективне.

Зараз створюється погроза втрати продовольчої незалежності країни, що

стане фактом, що здійснився, якщо небезпека не буде вчасно усвідомлена і не

будуть прийняті радикальні заходи для її відображення.

Ріст безробіття й ослаблення трудової мотивації. Ріст безробіття,

негативний сам по собі, викликає особливу тривогу тоді, коли безробіття

здобуває масовий і застійний характер.

Безробіття збільшує навантаження на зайнятих, переносячи на них

витрати по змісту свого роду соціальних утриманців, тобто вона вкрай

нераціональна і неефективна з економічної точки зору. За масове безробіття

приходиться розплачуватися усім у першу чергу зниженням рівня життя, тому

що на підвищення продуктивності праці розраховувати не приходиться.

Нарешті, безробіття згодом неминуче веде до втрати кваліфікації і трудових

навичок, що знов-таки завдає серйозної шкоди економіці.

Істотну погрозу соціальної стабільності й економічної безпеки

представляє і різке посилення диференціації в доходах різних груп

населення. Світовим досвідом доведено, що якщо децильный коефіцієнт

перевищує відношення 1:10, то суспільство вступає в зону соціальної

нестабільності. Якщо в найбільш розвинутих європейських країнах

співвідношення в доходах 10% найбільш забезпечених і 10% найменш

забезпечених груп населення коливається у відношенні 1:6-8, то в нас же це

співвідношення росте, досягнувши до осені 1994р. 1:13.

Також сьогодні різко порушена структура особистих доходів населення по

джерелах їхнього утворення. Якщо ще в 1993р. 2/3 особистих доходів

формувалися за рахунок оплати праці, то в першому півріччі 1994р. ця частка

знизилася до 50%, а в 1995р. вона упала до 41%. Подібної структури

особистих доходів населення немає в жодній розвиненій країні і світу.

Частка оплати праці в них не менш 60-65%.

Така структура особистих доходів підриває основи трудової мотивації

поводження. Працювати ефективно і продуктивно стає невигідним і

малоприваблюючим. А це вже серйозна погроза економічної безпеки країни.

Істотне збільшення зовнішнього боргу. В умовах наростаючої економічної

кризи і штучного стримування ділової й інвестиційної активності російське

керівництво усе ширше використовує зовнішні запозичення для "латання дір" у

фінансовій системі. Строго говорячи, використання іноземних позик саме по

собі не є чимось негожим і небезпечним. Навпроти, воно може стати потужним

важелем підйому економіки, її технічного переозброєння, підвищення

конкурентноздатності виробленої продукції. Усе питання в цільовому

використанні позик і в масштабах державного боргу.

Про неефективність зовнішніх запозичень наочно свідчить сам

хід економічного розвитку: триваючий спад виробництва, погіршення його

структури, зниження інвестиційної активності. Особливу тривогу викликає

орієнтація на покриття дефіциту федерального бюджету за рахунок зовнішніх

позик. Розмір зовнішнього боргу складе до кінця 1995р. 130 млрд.

американських доларів. Це в півтора з зайвим разів більше, ніж зовнішній

борг Радянського Союзу до моменту його розпаду. До того ж частка Росії у

валовому внутрішньому продукті колишнього СРСР складала 65%, а в 1995р.

абсолютний обсяг ВВП складе приблизно 32% від обсягу ВВП колишнього СРСР.

З обліком усіх цих факторів своєрідна "навантаження" зовнішнього боргу

на ВВП виросте в 4,5 рази. Уже цього року на його обслуговування буде

спрямоване понад 10 трлн. карбованців, чи близько 5% бюджетних витрат. В

наступні роки вони будуть стрімко підвищуватися.

Усе це відбувається на тлі масштабного і слабко контрольованого

відтоку валютних засобів, розташовуваних у західних банках. Таким чином, у

наявності розвиток процесів, що представляють серйозну погрозу незалежності

й економічної безпеки Росії.

Криміналізація економіки. В останні роки різко погіршується

криміногенна ситуація в економічній сфері, що уже сьогодні становить

реальну небезпеку. Криміналізація охопила практично всі області

господарського життя – відносини власності, фінансову і банківську

діяльність, виробництво, торгівлю і послуги, зовнішньоекономічні

відносини.

По офіційним даним Держкомстату РФ, за січень-вересень 1994р. число

економічних і посадових злочинів зросло на 15%, у тому числі виявлені

факти шахрайства – на 2,9%, фальшивомонетництва – на 3,5%, хабарництва – на

17%.

Серйозну погрозу для економіки і насамперед для становлення сучасних

ринкових структур представляють рекет у всіх його формах і терор стосовно

працівників банків, керівникам державних і комерційних підприємств.

Усе це наносить серйозний економічний збиток і не може не робити вкрай

негативного впливу на ділову активність і залучення закордонних партнерів.

Проблеми митного контролю. 8 років тому були закладені основи сучасної

російської митної служби, що є правонаступником митного органа СРСР і

дореволюційної Росії. Основна задача російської митниці - забезпечення

економічної безпеки країни в області зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні існує досить багато факторів, що містять погрозу економічній

безпеці Росії. Найбільш серйозні з них наступні: перевага в експорті

сировинних товарів і втрата традиційних ринків збуту машинотехнічної

продукції; спроби західних країн встановити контроль над російським ринком

стратегічно важливої сировини, технологій, транспорту й інформації;

залежність Росії від імпорту багатьох видів споживчих товарів, значний

зовнішній борг і залежність від іноземних кредитів; прозорість митного

кордону з боку СНД; наявність злочинного бізнесу.

Зазначені вище обставини визначили митній системі особливий статус.

Митниця - єдина в країні силова структура, що, виконуючи правоохоронні

функції, одночасно зобов'язана формувати федеральний бюджет: збирання

податкових платежів і зборів від зовнішньоекономічної діяльності вище, ніж

від "внутрішньої" реалізації товарів і послуг.

На території Карелії знаходяться три митниці: Петрозаводська,

Сортавальська і Костомукшська, що входять до складу найбільшого в країні

Північно-Західного митного керування Росії. Що бачиться очима місцевих

"митарів"? Які проблеми? Добре знаємо, що в очах обивателя митницю нерідко

представляють ненаситним фіскалом, що кривдить і оббирає своїх

співгромадян. Мова йде в першу чергу про високі ставки імпортних мит.

Дійсно, у розвитих країнах рівень імпортних мит відносно низький, у менш

розвитих і що розвиваються - досить високий. До категорії яких країн

відноситься Росія - висновок зробити неважко. Однак у найближчому

майбутньому буде преважати тенденція до їхнього зниження, оскільки

формально цього вимагає наша участь у міжнародній торговій системі.

Не будемо приховувати: не усе ще гладко і у взаєминах митниця -

декларант. Одна з причин - недосконалість митного законодавства. Але і це

минущо: Урядом Росії уже підготовлений проект нового Митного кодексу РФ.

Зараз же проводяться заходи щодо удосконалювання митної структури.

Карбованець перед вибором: Долар чи Євро?

Європейці зможуть змусити американців жити по засобах

Європейський валютний союз (ЄВС) з перших чисел 99-го року, з довго

виношуваної романтичної ідеї перетворився в живу відчутну дійсність,

настільки відчутну, що народження єдиної валюти 11 країн Євросоюзу - Євро -

не пройшло непоміченим навіть у зануреній у фінансову смуту Росії.

Здавалося б, яка справа російському дерев'яному карбованцю, зав'язаному

борговими зобов'язаннями з твердокам'яним доларом, до поки ще абстрактної

грошової одиниці, що тільки претендує у віддаленій перспективі стати другим

універсальним платіжним інструментом у світовому масштабі. Але, як учать

Камдесю і Вульфенсон, апостоли від МВФ і Всесвітнього банку, жити у

світовій економіці і бути від неї вільною і захищеною - порожня витівка.

І от уже Банк Росії приступив з 1 січня 1999 року до встановлення

офіційного курсу євро до російського карбованця і проведення розрахунково-

платіжних і фінансових операцій з євро як резервною валютою. І от вже

оголошено, що засоби фізичних і юридичних осіб у національних валютах країн

ЄВС на рахунках у російських банках можуть бути конвертовані в євро на

добровільній основі, а фізичні особи можуть відкривати рахунки в євро. І от

уже Банком Росії погоджений порядок проведення торгів по євро на

уповноважених міжбанківських валютних біржах.

Нічого дивного у швидкому підключенні Росії до "зони євро" немає: при

новому економічному порядку, утім, як і при старому, слабкі валюти так чи

інакше орієнтуються чи прив'язані до сильних валют. Хоча на сьогоднішній

день у ролі безроздільно пануючого грошового мірила залишається

американський долар. Саме в ньому виміряються обсяги майже половини

торгових операцій, чинених у світі. У 80 відсотках усіх фінансових

трансакцій долар виступає однією зі сторін. У різних країнах казначейства

звичайно тримають 60 відсотків своїх валютних запасів у доларах США і 20

відсотків у німецьких марках.

Але появу євро тому і потрібно розцінювати як початок процесу

часткової дедоларизації світової економіки, хоча поки нікому не відомо,

наскільки масовою буде втеча капіталів у "Євроландію". Але що можна з

упевненістю прогнозувати, так це відносне ослаблення позицій долара. Адже

не є секретом, що долар насолоджується своїм привілейованим положенням

незаслужено - економіка Сполучених Штатів не настільки сильна, щоб

"грінбек" залишався єдиним фаворитом фінансових ринків. Загальновідомо:

частка США у світовому виробництві складає 27 відсотків, а у світовій

торгівлі - менше 20 відсотків.

Однак коли іноземні держави і їхні громадяни тримають свої заощадження

чи ведуть розрахунки в доларах, вони в непрямій формі субсидіюють Сполучені

Штати, забезпечуючи їм високий, а вірніше, завищений рівень життя, що не

відповідає їх реальним доходам. З пришестям євро безтурботному існуванню

долара може наступити кінець, а американцям прийдеться навчитися, як

пророкують фінансисти, "жити за коштами".

Для Росії важливо буде не упустити момент, коли євро доведе свою

життєздатність. Подальший сценарій легко прораховується. Спершу сильне євро

робить вигідним експорт американських товарів у Європу, але перетворює

європейські товари на американському ринку в дороге задоволення, від якого,

щоправда, США не можуть відмовитися, оскільки традиційно ввозять більше,

ніж вивозять. У підсумку виникає інфляційний тиск, ціни повзуть нагору.

Потім власники великих золотовалютних резервів, такі, як Японія, Тайвань і

Великий Китай, переводять хоча б частину своїх авуарів у євро. У відповідь

США підвищують дисконтну ставку банківського відсотка, щоб залучати

іноземні капітали, але долар при цьому падає. Як резюмує експерт газети

"Вашингтон пост", у підсумку "Сполучені Штати змушені будуть жити за

коштами, як всі інші".

Коли євро затвердиться в новій якості - другої резервної валюти, -

відбудеться новий якісний стрибок у процесі європейської інтеграції і

Європа зможе повною мірою скористатися своїм економічним потенціалом. Уже

сьогодні валовий внутрішній продукт (ВВП) єдиної Європи наблизився до

оцінки в 8 трильйонів доларів, і вона зовсім небагато уступає США, чий ВВП

дорівнює близько 8,5 трильйона доларів. При використанні методів

централізованого планування, що доручено зараз Європейському центральному

банку зі штаб-квартирою у Франкфурті-на-Майні, Європа зможе утримувати під

контролем процеси економічного розвитку у всій "зоні євро" шляхом

регулювання бюджетного дефіциту (не більше 3 відсотків від ВВП), державної

заборгованості (не більше 60 відсотків від ВВП), темпів інфляції, утримання

на стабільно невисокому рівні дисконтної ставки. І ніякий біржовий

спекулянт типу Джорджа Сороса не зможе обвалити євро - у нього просто не

вистачить грошей, щоб зіграти на зниження його курсу.

З появою євро романтичний дует дерев'яного карбованця і

твердокам'яного долара починає фальшивити. Так що в найближчі роки процес

доларизації російської економіки, з чим упокорилися навіть такі геракли

вітчизняної фінансової думки, як Віктор Геращенко, хоча і продовжиться, але

не в темпі фокстроту, а повільного танго. Карбованець уже пильно

вдивляється в новачка, примірюючись, а ну як саме він зможе підперти плечем

у важку хвилину, називану з 1985 року "перехідним періодом".

Євро - що воно обіцяє росіянам.

1 липня 2002 року світові фінанси перенесуть важку втрату. Після важкого

і багаторічного процесу, мирно помруть наші старі друзі: французький і

бельгійський франки, німецька марка, ірландський фунт, фінська марка,

іспанська песета і португальське ескудо, італійська ліра й австрійський

шилінг, голландський гульден. Відповідно до плану, Греція, поки не включена

в цей список, зробить чергову спробу внести драхму до списку жертв. Тільки

вперті британці, обережні датчани і консервативні шведи збережуть фунти і

крони у своїх гаманцях. В інших європейців у кишенях задзвенять євроценти,

а в гаманцях шурхнуть Євро, у старі часи відомі як ЕКЮ.

Усі згадані країни (а також Люксембург, що здавна користується

бельгійськими грошима) погодилися підкоритися винятково твердим правилам

підтримки фінансової дисципліни і передати право випуску грошей

централізованому органу – Європейській Монетарній Адміністрації в Брюсселі.

З метою боротьби з інфляцією вони домовилися жорстко контролювати бюджет і

податкову політику. Щоб уникнути санкцій, слабкі країни повинні зміцнити

свої банківські системи.

Уже з наступного січня курси євровалют будуть взаємно зафіксовані, і

розрахунки поступово перейдуть на Євро. Через рік усі цінні папери і

фінансові операції будуть деноміновані в Євро, а ціни в магазинах і

харчевнях повинні будуть вивішуватися паралельно й у місцевій валюті, і в

Євро. З 1 січня 2002 старі валюти будуть прийматися до оплати, але здачу

будуть давати тільки в євро, ну а ще через півроку відбудуться урочистий

похорон...

- Ти знаєш, у зоопарку народилося слоненя...

- І що нам за це буде?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5