СУТЬ БАНКІВ І ЇХ ОБ\'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ. Курсовая работа.

вкладам ним виконані і виконуються.

Звичайно, що більші грошові кошти філія отримувала від юридичних осіб, з

якими були заключені договори. Депозити є важливим джерелом ресурсів

комерційних банків. Але їм, як джерелу формування банківського капіталу

окремо взятого комерційного банку, притаманні деякі недоліки. По-перше,

операції по залученню грошових коштів на вклади вимагають значних зусиль у

маркетингу, а також матеріальних і грошових затрат комерційного банку. Це

не дозволяє комерційному банку при необхідності оперативно отримати

грошові для проведення активних операцій, здійснення непередбачених

платежів. По-друге, частину залучених депозитів і вкладів комерційні банки

повинні зберігати в НБУ. По-третє, мобілізація грошових коштів у вклади і

депозити в більшості випадків залежить від вкладчика, а не від

комерційного банку, якому часто буває важко, а то і неможливо досягти

додаткового залучення коштів через депозити. І нарешті, загальний об\'єм

тимчасового вільних грошових коштів в рамках окремо взятого регіону

об\'єктивно обмежений. На сьогоднішній день інтерес до залучення валютних

коштів суттєво знизився. Це пов\'язано з введенням НБУ ставки обов\'язкового

резервування по залученим валютним коштам і залишкам на валютних рахунках,

на рівні 15%. Це разом з створенням фонду страхування вкладів суттєво

збільшить витрати банків. Тому для оперативного залучення додаткових

грошових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського

ринку ресурсів. На цьому ринку проходить продаж грошових коштів,

мобілізованих іншими кредитними установами.

Друга функція - кредитування клієнтів.

Коли продавець продає свої товари покупцю, з відстрочкою оплати, він може

відчувати нехватку коштів. Це зв\'язано з тим, що продавець витратив свої

кошти на виробництво і доставку товару, но нічого не отримав взамін.

Аналогічним чином, коли покупець здійснює передплату, в нього може

виникнути нехватка коштів і тоді він вимушений звернутися в банк за

позикою. Цей термін в банківській практиці носить назву “фінансування

торговця”, тобто він узагальнює собою всі послуги по короткостроковому

кредитуванню, які надає банк. В цьому підрозділі я спробую розглянути види

короткострокових кредитів які застосовуються в Україні і перспективи їх

розвитку.

Найбільш традиційними видами короткострокового кредитування в Україні, на

сучасному етапі, є короткострокова позика і овердрафт. Вид кредиту як

правило залежить від того на які цілі направляє його підприємство.

Фінансування обігових коштів, значною мірою, здійснюється за допомогою

короткострокових кредитів. На відміну від овердрафту кредит надається, як

правило, під якесь забезпечення ( майно, цінні папери і т.д.). Ці кредити

можуть бути одноразові і ті, що поновлюються ( кредитна лінія ). Суть

одноразових кредитів полягає в тому, що питання про надання кредиту

розглядається кожен раз в індивідуальному порядку. Позика надається для

забезпечення певної цільової потреби в коштах. Цей метод застосовується

при видачі кредитів на конкретні строки, тобто строкових позик. Для

обслуговування одноразового кредиту клієнту відкривається простий

позичковий рахунок. Погашення заборгованості по цим рахункам здійснюється

в узгоджені з позичальником строки, на основі строкових

зобов\'язань-доручень. Підприємству може бути відкрито зразу декілька

простих позичкових рахунків, якщо воно користується кредитом під різні

об\'єкти, і відповідно, позики надаються на різні строки і під різні

проценти.

При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах

встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру

потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У

випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її

погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При

поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і

погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично.

Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона

відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках

одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При

відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий

рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний

позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому

паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе

прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта.

Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не

обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ).

Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує

експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою

валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний

час ( 3 - 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх

коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні

відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити

обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт

- це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом

виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі

відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах

овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому

кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на

рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти,

виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в

договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за

обслуговування овердрафтного рахунку.

Овердрафт має деякі переваги над револьверним та рамочним кредитами:

* кліент сплачує проценти за користування кредитом тільки тоді, коли

його витрати перевищують залишок на рахунку;

* банк має можливість періодично переглядати умови і порядок надання

послуг, погоджуватись на додаткові пільги або знижувати вже надані.

Для обслуговування овердрафту підприємству відкривається контокорентний (

розрахунково-позичковий ) рахунок. Цей рахунок являється вищою формою

довіри до клієнта. По дебету цього рахунку йдуть всі платежі клієнта,

зв\'язанні з його діяльністью і розподілом прибутку, а в кредит

зараховується виручка і всі інші поступлення на користь клієнта. Кредитове

сальдо свідчить про наявність у підприємства в обігу на даний момент

власних коштів, а дебетове сальдо - про залучення в обіг банківського

кредиту, за користування яким знімається процент. Контокорентний кредит

характеризується слідуючими ознаками:

* контокорентний рахунок банк відкриває таким клієнтам, з якими він має

довгострокові і стабільні відносини, і які відчувають регулярну

потребу в банківському кредиту (це по суті касово-кредитна форма

обслуговування клієнта);

* оскільки контокорентний кредит використовується для раціоналізації

платіжного обігу підприємств, то контокорентний кредит по своїй

природі - це бланковий кредит, котрий призначений для покриття

від\'ємного сальдо рахунку. Тому контокорентний кредит повинен

відкриватися в першу чергу підприємствам з високою кредитною

репутаціїю, а потім вже клієнтам, які представили в якості

забезпечення гарантії третьої особи, договір застави цінних паперів

або певної частини майна і т.д.;

* з метою забезпечення банківської ліквідності контокорентний кредит

представляється для фінансування поточного виробництва і обігу, і не

зв\'язаний з фінансуванням інвестицій;

* використання позичальником контокрентного кредиту не виключає

можливості отримання в банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове

збільшення потреби в позичкових коштах, яка перевищує запланований

розмір дебетового сальдо по контокоренту;

* правильне здійснення контокорентних відносин характеризується

особливим договором, котрий має ряд умов, що звільняють банк, як

сторону, що найбільше ризикує при такій формі кредиту, від невигідних

правових наслідків відповідальності.

Суттєвим пунктом в договорі є не обумовлене ніякими строками право банку

на закриття рахунку.

Послуги по короткостроковому кредитуванню можуть приймати і інші форми,

які поки що дуже мало використовуються молодими українськими банками.

3.ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Аналіз розвитку банківської системи України можна рахувати від 1989 року,

коли почали створюватись перші комерційні банки.Умовно цей процес можна

розділити на три етапи:

- 1989-1992 рр.- етап створення комерційних банків;

- 1992-1995 рр.-етап становлення;

- з 1995 року - етап якісного розвитку банків;

ПЕРШИЙ ЕТАП розвитку банківської системи України можна характеризувати

слідуючими показниками:

- повільне створення нових банків;

- акціонування старих (таких як Агробанк,Промбудбанк та ін.)

Початково комерційні банки створювались як галузеві. Ці банки повинні були

допомагати вирішенню перш за все внутрігалузевих проблем, прискоренню

темпів науково - технологічного прогресу на підприємствах галузі,

збільшенню об\'ємів виробництва і т.д.

Деякі банки виникали як дочірні банки державних спеціалізованих банків.

Так, наприклад, був створенний Укрінбанк.

Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк (попередник

Градобанка) виникали як кооперативні комерційні. Це пояснюється тим, що в

той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт та наданню

послуг були першими ринковими структурами, діючими в оточенні державних

підприємств, а часто і при них. Щоб легше і оперативніше було вирішувати

питання про надання кредитів на свій розвиток, кооперативи почали

створювати свої банки. Організації кооперативних банків сприяла і держава.

Так, якщо для створення комерційного банку міністерствами і державними

підприємствами потрібно було внести статутний фонд в розмірі 5 млн.крб.,

то для створення кооперативного комерційного банку досить було, щоб його

засновники-кооперативи внесли в статутний фонд 500 тис.крб.

Поступово статус комерційних банків отримали колишні державні

спеціалізовані банки. Так на базі республіканського Жилсоцбанка був

організований Укрсоцбанк, Агропромбанка - АКБ \"Україна\", Промбудбанку -

Промінвестбанк. Таке роздержавлення банків привело до створення в

банківській системі України нерівних умов для діяльності банків. Що

поставило у важкі умови новостворені банки. Адже колишні державні банки

були забезпеченні приміщенням, технікою, транспортними засобами, мали

велику і солідну клієнтуру. Новостворенні банки нічого такого не мали.

Більш того, вони взяли на себе обслуговування найбільш ризикових ринкових

структур.

ДРУГИЙ ЕТАП ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ значною інфляцією, яка вплинула на розвиток

банківської системи. Тобто значна частина неповернутих кредитів

покривалася за рахунок інфляції. І знову колишні державні банки опинилися

у більш вигідному становищі. Адже через них здійснювалась грошова емісія.

Жорстка монетарна політика, направлена на придушення інфляції, яку почав

вести Національний банк України принесла свої плоди, і в 1995 році ріст

інфляції припинився. Банки, які не встигли вчасно зорієнтуватись понесли

значні фінансові втрати і навіть зазнали краху.

ТРЕТІЙ ЕТАП ВІДЗНАЧИВСЯ постановою Верховної Ради. Для збільшення

надійності комерційних банків Верховна Рада України зобов\'язала комерційні

банки збільшити свої статутні фонди та здійснити перереєстрацію у такі

строки:

* у сумі еквівалентній 100 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1996 року;

* у сумі еквівалентній 250 тисячам ЕКЮ, до 1 жовтня 1996 року;

* у сумі еквівалентній 500 тисячам ЕКЮ, до 1 січня 1997 року;

* - у сумі еквівалентній 750 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1997 року;

* - у сумі еквівалентній 1 мільйон ЕКЮ, до 1 січня 1998 року.

Крім того, для банків з участю іноземного капіталу статутний фонд

збільшується в 3 рази, а

для банків з 100 - процентним іноземним капіталом - не менш як у 5 разів.

Це рішення, на мою думку, має як позитивні так і негативні сторони. На

сьогоднішній день в Україні існує велика кількість маленьких, так званих

\"кишенькових\" банків. Такі банки виконують волю 1-2 людей і не можуть бути

універсальними, тому що це не входить в сферу інтересів їх акціонерів. А

коли банк втрачає свою незалежність, він планує свою стратегію виходячи не

з риночної кон\'юктури, а із інтересів своїх власників (як правило вони

служать для \"відмивання\" грошей). Незважаючи на те, що збільшення

статутних фондів розтягнуто в часі на два роки, маленькі банки не зможуть

досягти потрібного рівня за рахунок реінвестування прибутку. Для виконання

цієї постанови цим банкам потрібно збільшити кількість акцій настільки, що

контрольний пакет не зможуть викупити 1-2 чоловіки. В результаті чого

дрібні банки будуть змушені йти на злиття або збільшувати кількість

акціонерів, тобто втратять свою \"кишенькову\" форму. Негативною стороною є

і те, що малі банки можуть перейти під скритий контроль російського

капіталу. На сьогоднішній день важко оцінити наскільки це небезпечно. Все

залежить від того, які акціонери прийдуть в українські банки і які цілі

поставлять перед собою. На мій погляд, присутність російського капіталу в

українських банках не повинно шкодити нашій банківській системі.

Конкурувати на рівних з російськими, українськм банки не зможуть, адже

російська банківська система на 2-3 роки старша і має набагато більші

активи. Тому варіант присутності російських акціонерів можливий тільки при

збереженні контрольного пакету акцій банків за українськими акціонерами.

На сьогоднішній день банки стримко починають нарощувати якість надаваємих

послуг та розширюють спектр нових. Так майже всі банки є членами

телекомунікаційної системи міжнародних переказів S.W.I.F.T., системи

грошових переказів WESTERN UNION, багато банків почали випускати

пластикові карти міжнародних платіжних систем VISA та Master Card. Саме

тут комерційні банки стрімко обігнали колишні державні банки. Так,

наприклад, 85% випущених пластикових карт припадиє на \"Аваль\" та

\"Приватбанк\".

Висновки

Підсумовуючи все вище сказане можна констатувати, що молода банківська

система України знаходиться у важкому стані. Адже для того, щоб вона

еффективно працювала необхідно дві речі: стабільне законодавство та

достатня грошова маса. На сьогоднішній день більша частина грошової маси

знаходиться поза банківською системою. Тобто кошти зберігаються або \"в

кишені\" або на рахунках в закордонних банках. До цього привело ряд

об\'єктивних причин. Свого часу (1992 р.) в Україні не був створений

механізм контролю за поверненням валютної виручки. Тобто товари та

сировина скуповувались за національну валюту, яка швидко знецінювалась, і

продавались за кордон за вільноконвертовану валюту, яка осіла в

закордонних банках. Зараз цими грошима Україна отримує позики від

Міжнародного Валютного Фонду та інших кредитних установ. Правда слід

відмітити,що на сьогоднішній день зроблені певні кроки для повернення

коштів з-за кордону. Українські банки почали відкривати анонімні валютні

рахунки. За рік роботи банків з анонімними рахунками на них поступило

більше 800 млн. доларів. Друга причина - нехватка грошової маси - це

недовіра населення до банків. Банкрутство таких великих банків як

\"Відродження\", \"Градобанк\" та \"INKO\" призвело до того, що більша частина

грошей населення зберігається не в банківських установах.

І третя проблема в нестабільному законодавстві. На сьогоднішній день банки

не можуть прорахувати майбутню еффективність підприємства тому, що одна

постанова або закон можуть перекреслити всі економічні розрахунки.

Відповідно банки не можуть проводити довгострокове кредитування. Крім

того, великий податковий тягар призводить до того, що багато підприємств

здійснюють свої операції з готівкою, минуючи банки.

По якості роботи українські банки мало в чому поступаються західним

банкам. На сьогоднішній день українські банки пропонують своїм клієнтам

близько ста видів послуг. І якщо уряд країни зможе вирішити законодавчу

проблему та проблему повернення коштів в Україну, то через кілька років ми

будемо мати банківську систему, яка ні в чому не буде поступатись системам

західних країн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 1.Акредитиви - Документарне інкасо - Банківські гарантії. - Цюріх, Кредит

Свісс - 77 випуск - 1996.

2.\"Банківська справа\" - №№1-4 - 1995.

3.Воронов А., Гольцберг М.А. Міжнародна торгівля - К.:Біном - 1996.

4.Гольцберг м.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитування - К.:БХВ - 1994.

5.Гамідов Г.М. Банковское и кредитное дело - М.:ЮНИТИ -1994.

6.Заруба А.Д. Банківський менеджмент та аудит - К.:Лібра - 1996.

7.Севрук В.П. Банковские риски - М.:Дело - 1994.

8.Колесников В.И. Банковское дело - М.:Финансы и статистика - 1995.

9.Мороз A.H. Основи банківської справи - К.:Лібра - 1994.

10.Миловидов В.Д. Современное банковское дело - М.:МГУ - 1993.

11.Луців Б.Л. Лізінг і факторінг як альтернативне джерело кредитування та

інструмент збуту - К.:ІСДО - 1993.

12.Постанова правління НБУ №69 від 25.03.96.

30

Страницы: 1, 2