СУТЬ БАНКІВ І ЇХ ОБ\'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ. Курсовая работа.

СУТЬ БАНКІВ І ЇХ ОБ\'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ. Курсовая работа.

План.

Вступ.

1. Суть банків і їх об\'єктивна необхідність.

2. Функції банків.

3. Формування банківської системи України.

Список використаної літератури.

Вступ.

Банки є однією із важливих структур ринкової економіки. Банківська

діяльність суттєво підвищує еффективність суспільного виробництва, сприяє

росту продуктивності суспільної праці.

Україна переходить до нової економічної системи, яка буде засновуватись не

на командно-адміністративних, а на ринкових відносинах. Ринковій системі

необхідна відповідна банківська система, яка поступово починає

створюватись.

Більшість наших людей не знало і не знає, в якому стані ми маємо на

Україні банківську систему. А ділові кола не знають якою повинна бути

цивілізована банківська система. Чудо, яке придумало людство і назвало

банком і банківською системою, може створити еффект, коли одна грошова

одиниця, яка лежить у когось в кишені, три або навіть чотири рази робить

на якусь корисну справу. Інститут, який акумулює капітали кожного, і який

називаться банком - це дійсно чудо. Головним у суті банку, його основою,

можна вважати організацію грошово-кредитного процессу і емітування

грошових знаків. Але діяльність банків настільки різноманітна, що їх

дійсна суть здаеться невизначеною. Комерційні банки - основна ланка

кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи. Вони здійснюють

різноманітні банківські операції для своїх кліентів на основах

комерційного розрахунку. Для цього банки використовують не тільки свій

власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді вкладів,

депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти,

як правило, значно перевищують об\'єм власного капіталу комерційних банків.

У сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видами

операцій. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні

відносини; через них здійснюється фінансування народного господарства,

страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках

посередницькі операції і управління майном. Сучасний банк - це

універсальне підприемство. Банки здійснюють “пакетне” обслуговування і

намагаються розвивати як можна більше видів послуг. В галузі кредитної

політики це не тільки короткострокове, але і довгострокове кредитування,

кредитування кліента незалежно від характеру його власності і галузевої

належності, кредитування і населення і підприемств. Банки прагнуть

розвивати валютні операції, брати участь у роботі бірж, управляти

портфелем цінних паперів клієнта, здійснювати консультаційні послуги.

Сучасний банк може запропонувати своєму клієнту близько ста послуг.

Разом з тим закономірність розвитку банківської справи така, що

універсальність банку може існувати поряд з його спеціалізацією. Фактично

у світовій практиці універсальність банківської справи розвивається

паралельно з його спеціалізацією.

В даній курсовій роботі я спробую висвітлити ті питання, які вважаю

основними в діяльності банків на Україні в даний період.

1. СУТЬ БАНКІВ І ЇХ ОБ\'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ.

Щоб в повній мірі оцінити важливість банків, як складової частини

економіки, необхідно розглянути функції грошей і визначити, яку роль

відіграють гроші в сучасному суспільстві. Об\'єм грошової маси, що

знаходиться в обігу, і методи його контролю - надзвичайно важливі фактори

економічної політики будь-якого уряду. Для ефективного управління грошовою

масою країна створює центральний банк. Всі державні банки несуть приблизно

однакову функціональну нагрузку. Це зв\'язано з тим, що у всіх країнах

державні інтереси однакові. Спробуємо перерахувати основні завдання

Національного банку України:

* контроль випуску банкнот та монет;

Національний банк разом з Міністерством фінансів несе відповідальність за

емісію грошей. Він визначає об\'єм випуску готівки, котрий доводиться

збільшувати виходячи з сезонних потреб.

* випуск і викуп державних цінних паперів;

Державні цінні папери (облігації) складають основну частину державного

боргу. Покупка і продаж цих облігацій є важливим механизмом, за допомогою

якого НБУ впливає на суму грошових засобів і рівень процентних ставок на

грошовому ринку.

* введення валютного резерву країни;

Керуючи цим резервом НБУ може впливати на обмінний курс гривні.

* виконання державної грошової (монетарної) політики;

* ведення рахунків для банків;

* останній кредитор в критичній ситуації;

Якщо комерційним банкам не вистачає грошових коштів і вони не можуть

залучити кошти з інших джерел, то їм повинен допомогти НБУ.

* контроль за діяльностью банків;

Якщо НБУ встановлює правила обігу грошової маси, то комерційні банки мають

їх виконувати. Грошова маса та інші платіжні засоби складають основу

фінансового ринку. Комерційні банки виступають на цьому ринку

посередниками, оскільки вони з\'єднують позичальників і кредиторів.

Кредитори, що мають вільні кошти, розміщують їх в банках або якимось іншим

чином інвестують у фінансовий ринок. Ці кошти надаються тим, хто хоче

отримати позику. Кредитори, що володіють вільною грошовою масою, не

позичають їх безпосередньо позичальникам, здійснюють це через фінансових

посередників (банки).

Фінансові посередники беруть на себе задачу залучення коштів від тих, хто

має вільні грошові засоби ( в деяких випадках дуже невеликі суми) і

об\'єднують їх в більш великі, такі, які потрібні позичальникам.

Намагаючись отримати прибуток банки беруть на себе, замість інвестора,

ризик втрат і можуть підтримувати баланс (рівновагу ) між вимогами

інвестора по швидкому погашеню займу і, можливо, довгостроковою потребою в

коштах позичальника. Наприклад, інвестор не хоче вкладати кошти на строк

більше трьох місяців. Посередник неможе виконувати його умови і при цьому

позичити комусь гроші на певний строк, наприклад, на рік.

2.ФУНКЦІЇ БАНКІВ.

Банки на сьогоднішній день виконують три основні функції:

а) залучення коштів;

б) розміщення залучених коштів;

в) проведення розрахунків;

Залучення коштів комерційними банками проводиться шляхом прийому вкладів.

Вклад - це грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі, в

національній або іноземній валюті ), передані в банк їх власником, або

третьою особою за дорученням і за рахунок власника, для збереження їх на

певних умовах. Операції, пов\'язані з залученням грошових коштів у вклади,

називають депозитними.

Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів

представляють собою депозити і являються основним джерелом формування

банківських ресурсів.

Депозитними може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в

комерційному банку рахунок, на якому зберегаються його грошові кошти.

Існують різні ознаки класифікації депозитів. Необхідно враховувати, що

межа між окремими видами депозитів розмивається. Виникають гібридні, які

включають у себе властивості різних видів депозитів. Причиною такого

процесу є підсилення конкуренції між самими комерційними банками, а також

між комерційними банками і небанківськими установами за залучення грошових

коштів юридичних і фізичних осіб. В залежності від вкладника депозити

прийнято розділяти на: депозити юридичних і депозити фізичних осіб.

За словами голови правління НБУ Віктора Ющенко, на сьогоднішній день на

руках у населення знаходиться від 7 до 10 млрд. доларів США ( за оцінками

НБУ ). Тому в грошах рядових громадян, сьогодні зацікавлені майже всі

фінансові інститути. В середині березня 1996 року Міністерство статистики

України опублікувало дані одноразового вибіркового опиту 16 тис. сімей.

Результати аналізу свідчать, що збереження населення у порівнянні з 1987

роком зменшились в 1.9 рази. Щоб зрозуміти ситуацію, яка склалася,

необхідно оглянутись назад, в історію розвитку вкладів населення.

В 30 - 60-ті роки держава фактично вилучала у населення вільні кошти. Це

називалося довгостроковими позиками. Відсутнисть конкуренції на ринку

банківських послуг не залишала вибору для громадян куди вкласти гроші.

Крім того про банківські рахунки для приватних осіб мови не було.

В 60 - 70-ті роки люди стали жити краще. Мати вклади в ощадній касі,

ошадні книжки, намагалась кожна сім\'я. Адже по вкладах нараховувались

проценти. Держава також не залишалась у збитку, бо кошти на рахунках можна

було запустити в обіг.

В вісімдесятих роках інтерес до депозитів у населення суттєво зменшився.

Для вкладника головний стимул - дивіденти, а процентна ставка по кладах

явно відставала від темпів інфляції. Тому, на момент появи комерційних

банків, у населення складалася думка про невигідність зберіганя грошей у

банківських установах.

Правда, за даними вищезгаданого опиту є і позитивні показники. Серед

опитуваних 98% самими надійними фінансовими інститутами назвали банки.

Спочатку наш народ жахався епітета “комерційний”, вважаючи, що довіри

заслуговують тільки держструктури. І раптом - епідемія наївності.

Фінансові і страхові компанії, трасти, фонди, які обіцяючи золоті гори,

лопалися як мильні бульбашки, або просто зникали разом з грошами

вкладників. Про зростання довіри до банків свідчать і дані Національного

банку України: на початок 1996 року вклади населення в Ощадбанк склали

36118 млрд. крб., в комерційні банки - 14310 млрд. крб.

У середині лютого НБУ прийняв рішення, яке суттєво зміцнить довіру

населення до банківських депозитних вкладів. Це рішення про формування

міжбанківського фонду обов\'язкового страхування вкладів фізичних осіб.

За українським чинним законодавством у разі банкрутства банку, в першу

чергу, належні йому гроші, одержує бюджет, потім юридичні особи і аж на

останньому місці, стоять фізичні особи. Тому положенням про формування

страхового фонду передбачається, що після початкового внеску ( 1% від

статутного фонду ) банки будуть робити щоквартальні відрахування в размірі

0.5% від залишків вкладів фізичних осіб. У разі досягнення сумою страхових

внесків, гарантованого для відшкодування розміру вкладів перерахування

страхових внесків банком до страхового фонду припиняється, і поновлюєтья у

випадку збільшення загального разміру залишків кладів.

Таким чином, якщо банк збанкрутував, відшкодування надається вкладникам у

межах фактичних залишків вкладів у процентному співвідношенні до суми

вкладу:

- вклади до 300 ЕКЮ 100%;

- від 300 до 500 ЕКЮ 80%.

Відшкодування проводиться шляхом безготівкового перерахування відповідної

суми коштів на рахунок вкланика у вказаний ним комерційний банк України.

Негативним наслідком цього рішення може стати той факт, що, або проценти

по депозитах впадуть, або проценти по кредитах зростуть. Таким чином за

більшу надійність кожному вкладнику доведеться платити тим, що він буде

одержувати меньші доходи на свій депозит.

Рішення відкрити депозитний рахунок на перший погляд виглядає банальним.

Але навідь валюту сьогодні вигідніше зберігати в банку, а не в “тумбочці”.

У першому кварталі 1996 року комерційні банки міста Ужгород приймали

валютні вклади від населення під 15 - 18% річних. Загальноприйнятим

способом збереження грошей у населення є купівля вільно конвертованої

валюти (зокрема долари США ), оскільки її курс постійно росте. Але самий

простий аналіз свідчить, що набагато вигідніше тримати карбованці на

депозитному вкладі. Так, у першому кварталі 1996 року банки приймали від

населення карбованцеві вклади під 100 - 120%. Що становить 25 - 30% в

квартал, тоді як курс готівкового долара з 1 січня по 31 березня зріс на

5% ( графік №2 ). Аналіз депозитного ринку в 1995 році показує, наскільки

чутливо реагує населення на економічну політику держави. Графік №3 дає

уяву про співвідношення депозитів в національній і іноземній валюті.

Неважко прослідкувати логічну залежність. В періоди відносно повільного

росту іноземної валюти, доля карбованцевих депозитів збільшувалась, але з

ростом інфляції пішла на спад.

Склад юридичний осіб неоднорідний, тому їх самих можна кваліфікувати в

залежности від товариства, форми власності, характеру інвестицій, інших

характеристик.

Вклади в банках можуть розміщати уряд і місцеві органи влади, підприємства

і організації всіх галузей народного господарства, кредитні і фінансові

установи, громадяни.

В залежності від часу і порядку зняття, депозити поділяються на вклади до

вимоги і на термінові.

З точки зору призначення депозити можна поділити на три групи: вклади до

вимоги, термінові, ощадні.

Вклади до вимоги призначені для здійснення поточних розрахунків,

розміщуються в комерційних банках на поточних, або контокорентних

рахунках. Ці вклади можуть бути, в будь-який момент, частково або повністю

поновлені. В будь-який момент власник рахунку має право і на зняття певної

суми, яка б не перевищувала його фактичний залишок. На контокорентному

рахунку можливий як кредитовий, так дебетовий залишок, тобто власник

рахунку може не тільки зняти свій вклад, але і отримати на певний строк

банківський кредит. Зняття коштів з вкладів до вимог здійснюється як у

готівковій формі, так і з допомогою різних безготівкових розрахунків. При

регулярному використанні коштів, що зберігаються на поточних рахунках у

більшості клієнтів все одно залишаються певні невикористані залишки

грошових коштів. Банк, обслуковуючи клієнтів, використовує кредитові

залишки по їх рахунках шляхом проведення активних і інших операцій в цілях

отримання прибутку.

Вклади до вимоги нестабільні, що обмежує їх використання комерційними

банками. Тому власникам поточних рахунків виплачується низький депозитний

процент або не виплачується зовсім. Але слід мати на увазі, що власник

такого рахунку повинен оплачувати послуги комерційному банку по його

веденню, а для процентних рахунків комісія утримується з депозитного

проценту. Деякі комерційні банки замість покриття операційних витрат по

веденню безпроцентних поточних рахунків вимагають від власників підтримки

на них раніше обумовленого звлишку грошових коштів. При порушенні

власником цієї умови, тобто при пониженні раніше обумовленого залишку

коштів, він здійснює оплату всіх операційних затрат по веденню поточного

рахунку. Це сприяє тому, що власники рахунків більш уважно підходять до

питань, пов\'язані з веденням поточних рахунків.

До термінових депозитів відносяться грошові кошти, які зберігаються на

протязі певного часу, що встановлюється при їх відкритті угодою між

клієнтом і банком.

Вкладчику, який має значні грошові кошти на вкладі до вимоги і ним не

передбачаються в перспективі значні витрати на будь-які цілі, невигідно

тримати вказані кошти на поточному рахунку за відносно невеликий процент

або навіть без виплати такого. Йому вигідніше розміщати вільні кошти на

строковий ( терміновий ) вклад. Потім, коли наступає час, він може зняти

грошові кошти з термінового депозиту і здійснити намічені витрати. При

цьому він отримає додатковий прибуток. Для строкових вкладів характерні

стрибкові зміни розмірів, а також те, що на них містяться значні грошові

кошти. Отже головним завданням при розміщенні коштів на термінових вкладах

є отримання клієнтом більш високих процентів ніж по вкладам до вимоги.

Той факт, що власник термінового вкладу може розпоряджатися ним тільки по

закінченню раніше обумовленного строку у ряді випадків не обмежує

можливості дострокового отримання ним в комерційному банку своїх грошових

коштів. При достроковому зняттю грошових коштів розмір проценту по цьому

вкладу суттєво знижується. Але в Україні вкладник повинен прораховувати чи

покриють проценти по депозиту знецінення коштів в процесі інфляції.

Аналізуючи графік №4, ми бачимо, що український вкладник намагається не

ризикувати. Тобто до червня 1995 року ( період незначного подіння курсу

карбованця ) доля строкових вкладів збільшувалась у порівнянні з вкладами

до вимоги. Із збільшенням інфляції ми бачимо збільшення вкладів до вимоги

і зменшення стокових вкладів, яке свідчить про те, що вкладники

намагаються зберегти гроші від інфляції, пускаючи їх в обіг.

Ощадні вклади призначені для нагромадження чи вкладення грошових коштів.

Для них характерно повільне зростання і те, що грошові кошти

використовують через тривалий період часу. Слід мати на увазі, що до

ощадних вкладів не відносяться грошові вклади, що призначені для

здійснення платежів або вкладені на раніше визначений строк. Особливістю

ощадних вкладів є те, що їх власниками видаються іменне посвідчення про

наявність вкладу у формі ощадної книжки, де вказується особистість

власника і правила користування цим рахунком, а також відображаються всі

операції по рахунку. Ощадна книжка виписується лише при внесенні на

рахунок в комерційному банку певної суми грошових коштів, тобто її не

можно отримати на кредитній основі. Але так як на Україні гроші не

виконують своєї функції нагромадження через високу інфляцію, то майже

ніхто зараз не тримає національну валюту на ощадних вкладах.

Треба мати на увазі, що цей процес тормозиться такими причинами, як:

- недовіра населення до банківської системи в цілому;

* неоднарозові грошові реформи в колишньому Радянському Союзі, які часто

носили конфіскаційний характер;

* таке явище, як замороження валютних вкладів на рахунках колишнього

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО БАНКУ.

Але всі зобов\'язання які взяв на себе філіал по валютним депозитним

Страницы: 1, 2