Питання військового будівництва

після порушення кримінальної справи з дотриманням чинного кримінально-

процесуального законодавства. У необхідних випадках, коли має місце

проступок (не злочин), командир військової частини призначає

адміністративне розслідування, яке проводиться усно чи письмово у

вільній формі. Якщо в ході розслідування будуть встановлені

ознаки злочину, командир військової частини порушує кримінальну справу.

Для провадження дізнання наказом командира військової частини

призначаються дізнавачі строком на два роки з числа найбільш

підготовлених для цього офіцерів. Один з них, який має досвід і

навики у провадженні дізнання, призначається старшим дізнавачем.

Старшим дізнавачам доручається розслідування найбільш складних

злочинів. Копія наказу про призначення дізнавачів направляється

військовому прокурору.

Дізнавачі призначаються із розрахунку: на полк (корабель 1 рангу) -

5-6 дізнавачів; на окремий батальйон (корабель 2 рангу) - 3-4

дізнавачі; на окрему роту (корабель 3 рангу, дивізіон кораблів 4 рангу)

- 1-2 дізнавачі; на управління та штаби (вище полку) і установу

(військово-навчальний заклад) - 2-3 дізнавачі.

Командир військової частини, як орган дізнання, порушує

кримінальну справу про всі злочини, скоєні підлеглими йому

військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час

проходження учбових зборів; про злочини, скоєні працівниками

(невійськовослужбовцями) Збройних Сил України у зв'язку з

виконанням службових обов'язків або в розташуванні військової

частини, установи, військово-навчального закладу, підприємства,

організації та інших (ст.104 Кримінально-процесуального кодексу України

( 100205).

Отримавши повідомлення про скоєний злочин, командир військової

частини повинен у той же день порушити кримінальну справу, про що

виноситься постанова. У постанові мають бути вказані час, місце, ким

вона складена, привід і підстави порушення справи, стаття кримінального

кодексу, за ознаками якої вона порушується і кому доручено

проведення розслідування в даній кримінальній справі. Про виявлений

злочин і початок дізнання командир частини негайно повідомляє

військового прокурора, який здійснює нагляд за додержанням і правильним

застосуванням законів у цій військовій частині (ст.100 КПК України (

1002-05 ) і ст.44 Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних

Сил України ( 431/93 ). Дізнавач перед початком розслідування виносить

постанову про прийняття справи до свого провадження (додатки NN 2, 12).

Копії цих постанов командир військової частини не пізніше двадцяти

чотирьох годин направляє військовому прокурору.

Дізнавач не може брати участі у розслідуванні злочину і його

кандидатура підлягає відхиленню, якщо він проходить службу в тому ж

підрозділі і за своїм службовим станом є прямим начальником або підлеглим

особи, щодо якої порушено кримінальну справу, а також за наявності

інших підстав, вказаних у ст.60 КПК України ( 1001-05 ), а саме:

- коли він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем,

цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також

родичем обвинуваченого;

- коли він брав участь у справі як експерт, спеціаліст,

перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого,

цивільного позивача або цивільного відповідача;

- коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах

справи;

- при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх

об'єктивності.

За наявності вищезгаданих підстав для відхилення, дізнавач повинен

усунутися від участі у розслідуванні, доповісти про це рапортом

командиру військової частини і повідомити військового прокурора.

Участь дізнавача в дізнанні, яке проводилось раніше в цій справі, не

може бути підставою для його відхилення. Питання про відхилення

дізнавача вирішується військовим прокурором (ст.60 КПК України).

На командира військової частини покладається обов'язок вжити

необхідних оперативно-розшукових та інших, передбачених чинним

кримінально-процесуальним законодавством, заходів з метою розкриття

злочинів і встановлення осіб, що їх скоїли. Дізнання має бути проведено

повно і об'єктивно. Підлягають дослідженню обставини, як такі, що

обвинувачують, так і такі, що виправдовують обвинуваченого, а також і

всі обставини як обтяжуючі, так і пом'якшуючі його відповідальність.

У процесі розслідування злочину командир військової частини

зобов'язаний виявляти причини та умови, які сприяли скоєнню

злочину, і своєчасно вжити заходів до усунення та попередження

злочинів (ст.23 КПК України ( 1001-05 ).

При провадженні дізнання в кримінальній справі має бути

встановлено: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини

вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину, мотиви

злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер

відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що

характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на

стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст.64 КПК

України ( 1001-05 ).

Відповідно до ст.66 КПК України ( 1001-05 ) особа, яка проводить

дізнання, має право викликати в порядку, встановленому КПК України,

будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для

подання висновків, вимагати від підприємств, установ і організацій,

службових осіб і громадян, пред'явлення предметів і документів, які

можуть встановити у справі фактичні дані, вимагати проведення

ревізій. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян,

підприємств, установ, організацій.

Повноваження президента України у сфері військового управління

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом

Про Оборону України .

Президент України наділений слідуючими повноваженнями згідно Конституції :

1) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на

посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України,

інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах

національної безпеки та оборони держави;

2) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

3) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни

та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі

збройної агресії проти України;

4) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову

мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її

місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності

України;

Закон Про Оборону України:

Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами

України і Голова Ради оборони України вживає необхідних заходів щодо

забезпечення обороноздатності України та постійної бойової готовності

Збройних Сил України.Президент України як Верховний Головнокомандуючий

Збройними Силами України: подає на затвердження Верховної Ради України

проекти воєнної доктрини, концепції військового будівництва, державної

програми розвитку озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо

загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу

бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної програми;

пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури для

призначення ним на посади Міністра оборони України і начальника

Генерального штабу Збройних Сил України; координує діяльність державних

органів у галузі оборони; веде переговори і підписує міжнародні та

міждержавні договори з військових питань; затверджує план розвитку та

стратегічні плани використання Збройних Сил України, плани їх

дислокації та розташування, мобілізаційний план України на особливий

період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України,

інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України,

та про порядок проведення мобілізації, а також положення про Генеральний

штаб Збройних Сил України; у разі воєнного нападу або загрози военного

нападу на Україну приймає рішення про оголошення стану війни, введення

воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях,

рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і

невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, а також

оголошує загальну або часткову мобілізацію на території України у разі

оголошеня стану війни, приймає рішення про демобілізацію; приймає

рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій;

призначає та звільняє вище командування Збройних Сил України, присвоює

вищі військові звання; приймає рішення про призов громадян України на

строкову військову службу та звільнення в запас

військовослужбовців строкової служби; встановлює повноваження, організацію

і порядок діяльності органів військового управління; встановлює

військові свята.

Повноваження ВРУ у сфері військового управління

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом

Про Оборону України .

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення

миру, схвалення рішення Президента України про використання

Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної

агресії проти України;

2) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій

Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених

відповідно до законів України військових формувань, а також

Міністерства внутрішніх справ України;

3) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про

направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про

допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

4) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента

України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні

або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію,

про оголошення окремих місцевостей зонами над звичайної екологічної

ситуації;

5) Формування і проведення воєнної політики держави, законодавче

регулювання питань сфери оборони та військового будівництва

здійснюються виключно Верховною Радою України.

Верховна Рада України затверджує:

1)воєнну доктрину і концепцію військового будівництва;

2)обсяг бюджетних асигнувань на оборону, загальну структуру та чисельний

склад Збройних Сил України;

3)основні напрями співробітництва України з іншими державами у

воєнній сфері;

4)кандидатури на посади Міністра оборони України і начальника

Генерального штабу Збройних Сил України;

5)військову присягу і військові статути, символіку Збройних Сил

України;

6)державну програму розвитку озброєння та військової техніки, її

фінансування.

7) заслуховує Президента України про стан оборони України, звіти Прем'єр-

міністра України, Міністра оборони України та інших посадових

осіб з питань оборони;

8)визначає військові звання, свято - День Збройних Сил України,

присвоює найменування кораблям першого і другого рангу.

Повноваження КМУ у сфері військового будівництва

Висвитлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та

Законом Про Оборону України .

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів

виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед

Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України

у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України: здійснює заходи щодо забезпечення

обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку,

боротьби зі злочинністю; керує діяльністю усіх підпорядкованих йому

органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних

Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами;

визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів,

продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і

Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на

строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і

ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження

альтернативної служби; визначає джерела і порядок фінансування

заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також

створення і збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів;

керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним розгортанням

народного господарства та переведенням його на режим роботи в умовах

особливого періоду, видає відповідні нормативні акти з цих питань;

створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-

дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих

навчальних закладів, визначає порядок створення та діяльності

військових представництв на промислових та інших підприємствах і в

організаціях; приймає рішення з питань соціальних і правових

гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку,

їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли),

пропали безвісти або потрапили у полон під час

Рада Національної Безпеки і оборони

Тимчасове положення про Раду національної безпеки і оборони України

затверджено Указом Президента України від 30 серпня 1996 року N 772/96.

Рада національної безпеки і оборони України є, відповідно до статті 107

Конституції України ( 254к/96-ВР ), координаційним органом з питань

національної безпеки і оборони при Президентові України.

Головними завданнями Ради є: забезпечення реалізації єдиної державної

політики у сфері національної безпеки і оборони України; аналіз стану

і тенденцій розвитку зовнішньо- та внутрішньополітичної

ситуації, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів

забезпечення національної безпеки і оборони; комплексна оцінка та

прогноз потенційних і реальних загроз державному, економічному,

суспільному, оборонному, інформаційному, ядерному, екологічному та іншим

видам і об'єктам безпеки України; планування, організація та контроль за

здійсненням заходів політичного, економічного, воєнного, соціального,

науково-технічного та іншого характеру, адекватних цим загрозам; розгляд

питань фінансування витрат на національну безпеку і оборону, а також

контроль за витрачанням відповідних коштів; розгляд проектів законів

України та указів Президента України, інших нормативних актів, наказів

і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України,

концепцій, доктрин, державних програм у сфері національної безпеки і

оборони України тощо; підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи

забезпечення національної безпеки та організації оборони України, у тому

числі щодо утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої

влади у даній сфері; підготовка пропозицій щодо оголошення стану війни,

загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи

надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також

щодо оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами

надзвичайної екологічної ситуації; координації наукових досліджень у галузі

національної безпеки і оборони; розгляд і вирішення інших актуальних

проблем національної безпеки і оборони України. Рада відповідно до

покладених на неї завдань координує і контролює діяльність органів

виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, а також Комісії з

питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові

України, Генеральної військової інспекції при Президентові України,

Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою

злочинністю при Президентові України, інших органів у даній сфері,

утворених при Президентові України. Головою Ради є Президент України.

Персональний склад Ради формує Президент України. До складу Ради за

посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова

Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр

закордонних справ України. Членами Ради можуть бути керівники

центральних органів виконавчої влади, а також інші посадові особи,

яких визначає Президент України. У засіданнях Ради може брати участь

Голова Верховної Ради України.

Забезпечення діяльності Ради здійснює Секретар Ради, якого

призначає Президент України. Секретар Ради безпосередньо

підпорядковується Президентові України. Секретар Ради має заступників,

яких призначає Президент України. Секретар Ради: формує плани роботи

Ради, порядок денний її засідань, координує підготовку матеріалів і

проектів рішень до розгляду Президентом України та Радою, проводить

робочі наради з членами Ради; доповідає Президентові України пропозиції

з усіх питань національної безпеки та оборони; узгоджує з відповідними

органами проекти указів щодо введення в дію рішень Ради та подає їх на

підпис Президентові України; організовує розробку концептуальних підходів

до проведення єдиної державної політики у сфері національної безпеки і

оборони; здійснює функції радника Президента України з питань

національної безпеки і оборони; представляє за дорученням Президента

України його інтереси з питань національної безпеки і оборони в органах

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5