Диплом по легкой промышленности

|1.01.2000р., тис. грн. |21553,7|28019,2|6465,5 |30,0 |

Як бачимо з таблиці 2,1 всі ці позитивні зміни в роботі підприємства

відбулися в першу чергу за рахунок збільшення обсягу виробництва, а також

за рахунок зменшення чисельності робітників.

2.2 Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

1) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції в цілому по

підприємству, а також за окремими видами продукції;

2) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за

статтями, а також за окремими видами і групами продукції;

3) виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка

відповідних заходів щодо їх використання.

Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний

показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється так:

З = ,

де С – виробнича собівартість товарної продукції;

Т – вартість товарної продукції в цінах реалізації.

4188

З1999 = = 0,9851 грн.

4251

5780

З2000 = = 0,9112 грн.

6343

Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника

рентабельності виробництва.

Таблиця 2.2

Витрати на 1 грн. товарної продукції

|Показник |Р О К И |

| |1999 рік |2000 рік |

|1. Собівартість товарної продукції, тис. грн. |4188 |5780 |

|2. Товарна продукція, тис. грн. |4251 |6343 |

|3. Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн. |0,9851 |0,9112 |

Витрати на 1 грн. товарної продукції зменшилися на 0,074 грн. Це

говорить про позитивні зміни в роботі підприємства.

2.3 Аналіз витрат на виробництво за елементами.

Найбільш корисним для виявлення змін у структурі витрат на

виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Аналіз витрат за

елементами витрат дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості,

а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріалоємність, трудомісткість

виробництва).

З таблиці 2.3 видно, що за всіма елементами витрат витрати зросли

(крім елементу “Амортизація”). Як вже було сказано раніше, це пов’язано зі

збільшенням обсягу виробництва.

Таблиця 2.3

Аналіз витрат на виробництво за елементами

| | |(+,–) |2000 р. в % |загальній |загальній |

| | | | |1999р. |2000р. |

| |1999 р., |2000 р., | | | | |

|1. Матеріальні витрати |864 |998 |134 |15,5 |20,6 |17,3 |

|2. Витрати на оплату праці |1741 |2267 |526 |30,21 |41,6 |39,2 |

|3. Відрахування на соціальні |649 |827 |178 |27,4 |15,5 |14,3 |

|4. Амортизація основних фондів |151 |149 |-2 |-1,3 |3,6 |2,6 |

|5. Інші витрати |565 |1103 |538 |95,2 |13,5 |19,1 |

|Позавиробничі витрати |218 |436 |218 |100 |5,2 |7,5 |

|Собівартість виробленої |4188 |5780 |1592 |38,0 |100 |100 |

Аналізуючи отримані дані можна сказати, що низька питома вага

матеріальних витрат у загальній сумі невелика тому, що підприємство працює

на давальницькій сировині, тобто виконує замовлення на пошив одягу

іноземних фірм. При цьому вартість сировини підприємством не сплачується і,

відповідно, не відноситься на собівартість виробництва.

Відслідковується тенденція зростання питомої ваги матеріальних витрат

у звітному періоді на 134 тис. грн. (20,6%) в порівнянні з попереднім.

Збільшення частки витрат на оплату праці та відрахування на соціальне

страхування значною мірою пов’язане із збільшенням обсягу виробництва, що

склало 526 тис. грн. або 30,21 %.

Збільшилася в структурі собівартості частка “Інших витрат”, якщо в

1999 році вони складали 565 тис. грн., то у 2000 році – 1103 тис. грн.,

тобто інші витрати збільшилися на 538 тис. грн. (95,2 %). Це відбулося за

рахунок того, що в 2000 році підприємство сплачувало більші суми на

відрядження, на оплату послуг сторонніх організацій, послуги банку,

аудиторські послуги, страхові платежі, витрати на рекламу, витрати,

пов’язані з профпідготовкою.

Також з розрахунків видно, що питома вага елементів “Матеріальні

витрати”, “Амортизація”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на

соціальні заходи” в загальній собівартості в 2000 році зменшилась в

порівнянні з 1999 роком, що привело до зниження собівартості продукції.

2.4 Аналіз структури витрат за статтями калькуляції.

Аналізуючи дані за статтями витрат слід враховувати, що деякі

відхилення за статтями собівартості можуть бути наслідком одного і того ж

самого фактору. Наприклад, збільшення заробітної плати веде до збільшення

додаткової заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування. Але дія

таких комплексних факторів має місце не дуже часто. Звичайно відхилення за

кожною статтею собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять

за межі даної статті.

Витрати на основну заробітну плату виробничих працівників збільшилася

на

ІІІ. Впровадження прогресивної технології –

найважливіший резерв зниження собівартості

продукції.

3.1 Характеристика асортименту і вибір моделі.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні перед

працівниками легкої промисловості стоїть відповідальне завдання –

задовольнити потреби населення асортиментом високоякісних, красивих тканин

та швейних виробів, що користуються попитом.

Одяг та його асортимент постійно змінюються під впливом зростання

потреб і змін смаків споживачів, прагнень до оновлення, досягнень науково-

технічного прогресу тощо.

Сучасний одяг багатофункціональний, і під функцією одягу можна

розуміти ту роль, яку він відіграє в житті людини. Мірою функціональної

досконалості одягу є його відповідність потребам споживача.

Основні функції одягу можна подати у вигляді ієрархічної структурної

схеми (3.1).

На першому рівні представлені дві узагальнені функції: утилітарна і

інформаційно-естетична.

0-й рівень

1-й рівень

2-й рівень

Рис.3.1. Основні функції одягу

Утилітарна функція одягу на другому рівні поділяється на захисні і

фізіолого-гігієнічні; інформаційно-естетична – на інформаційні та власне

естетичні. На третьому рівні кожна з функцій другого рівня конкретизується

елементарними функціями. Так, захисні функції одягу є найважливішими в цій

групі, оскільки одяг захищає організм людини від несприятливих чинників

різних середовищ:

- фізичних (статична електрика, підвищена запиленість, перегрівання,

гаряча вода тощо);

- хімічних (кислоти, луги, нафта та ін.);

- біологічних (укуси комах, гризунів, вплив бактерій, грибів, рослин

тощо);

- механічних пошкоджень (удари, порізи тощо);

- фізіологічно-психологічних (статичні, динамічні, емоційні

перевантаження тощо).

Фізіолого-гігієнічні функції одягу визначають зручність його під час

експлуатації і комфортні умови мікроклімату.

Інформаційні функції дають інформацію про людину (її професію, смаки,

рівень культури тощо) і про її одяг (призначення, сучасність, новизну).

Власне естетичні функції визначаються відповідністю одягу образу

людини, досконалістю композиції виробу, а також рівнем якості його

виготовлення і оздоблення (товарним виглядом).

Кожна модель відповідного виду виконує не всі функції, а тільки

декілька, з яких одна-дві головні, а інші – другорядні.

Ступінь задоволення одягом вимог, що ставляться до нього, залежить від

багатьох чинників, які можна виділити в три основні групи:

1) властивість матеріалу одягу, зумовлена його волокнистим складом,

структурою, колористичним оформленням тощо;

2) модель і конструкція одягу (ступінь прилягання його до тіла

посадка на фігурі, величина пакету одягу, величина припусків на

вільне облягання);

3) термічна і хімічна технологія: обробка деталей і вузлів виробів

(надання формостійкості, відштовхувальних властивостей, кількість

і конструкція швів тощо).

Структуру системи для оцінки якості одягу у зв’язку зі значною

кількістю чинників, що впливають на неї, доцільно наводити як

багаторівневу, ієрархічну, яка будується за принципом: від загального – до

часткового.

0-й рівень

1-й рівень

2-й рівень

Рис.3.2. Структура системи оцінки якості одягу

Якість одягу (в цілому) на найвищому (нульовому) рівні являє собою

цілісну систему, сукупність властивостей, які можуть з часом кількісно

змінюватись, а рівень якості визначений одним комплексним показником Я0.

На першому рівні ієрархії система поділяється на дві підсистеми

показників, що визначають споживчі (Я1) та техніко-економічні (Я2) рівні

якості одягу. Показники кожної підсистеми залежать від класових, групових

та одиничних показників властивостей, що знаходяться на нижчих рівнях

ієрархії.

У сучасному моделюванні прийнято кілька головних силуетів верхнього

одягу, призначених для споживачів різних вікових, розмірних та повнотних

груп. Три силуети – прямий, прилеглий та напівприлеглий стали класичними і

протягом десятків років є основними при будь-яких змінах моди.

1-й рівень

2-й рівень

3-й рівень

Рис.3.3. Споживчі показники якості одягу

1-й рівень

2-й рівень

3-й рівень

Рис.3.4. Техніко-економічні показники якості одягу

Увійдемо в світ жіночої моди 2001 року. У цьому сезоні віддають

перевагу добротним тканинам, змішуванню жанрів, стилів, багатошаровості.

Тепло, комфорт, помірність – головні критерії оцінки одягу. Технічний

прогрес і швидка зміна моди диктує необхідність різкого скорочення термінів

розробки і зниження витрат праці, коштів і матеріалів на створення і

освоєння виробництва нових моделей одягу. Від моделі, її конструкції

залежить успіх роботи на всіх подальших стадіях виробництва, тобто такі

показники як трудомісткість виготовлення виробу, продуктивність праці,

вартість обробки, собівартість виробу, а також прибуток і рентабельність

виробництва.

У дипломі пропонуються моделі жакета жіночого з шерстяних тканин.

Тому що останнім часом жіночий жакет завойовує все більшу популярність і в

колекціях провідних кутюр’є завжди знаходить місце класичний блейзер. Для

такого жакету обов’язкові: чіткість модного силеуту, правильно знайдені

пропорції, використання тканин, що добре зберігають форму.

Класичні жакети можуть мати однобортну або двобортну застібку. У

залежності від моди у верхній частині пройми для придання окату потрібної

форми застосовують різної величини ватні або пружні прокладки. На лівій

поличці розташовують нагрудну кишеню з листочком або його імітацію, на

поличках знизу – кишені “в рамку” або з клапанами.

На рисунку 3.5 представлений модельний ряд жакета жіночого, пошитого

на Бердичівській швейній фабриці. Всі вибрані моделі виконані на одній

конструктивній основі, що дозволяє застосовувати загальні методи обробки і

однотипне обладнання при їх виготовленні.

Опис зовнішнього вигляду моделі А.

Жакет на підкладці рекомендується виготовляти з шерстяних

гладкофарбованих тканин. Жакет однобортний напівприталеного силуету, з

вшивними рукавами, з вшивним коміром, із застібкою по борту на 3 обметані

петлі і 3 гудзики. Кінці коміру та лацканів округлої форми. Пілочки з

пришивними бочками, виточками по талії, з прорізними кишенями “в рамку”.

Спинка зі швом посередині, пришивними бочками та плечовими виточками.

Комір відкладний. Рукава вшивні двохшовні по низу з двома гудзиками. Нижні

кути бортів округлої форми. Низи рукавів запрасовані і оброблені

підкладкою.

Відмінні особливості моделі Б.

Жакет із застібкою по борту на 5 обметаних петель і 5 гудзиків. Кінці

коміру та лацканів гострі. Нижні кути бортів прямокутної форми.

Відмінні особливості моделі В.

Кінці коміру та лацканів прямокутної форми. Кишені розташовані у

напрямку нитки основи. Нижні кути бортів прямокутної форми.

3.2 Вибір матеріалів та режимів обробки.

Жіночі жакети є комплексними багатошаровими виробами, зовнішній

вигляд, споживчі і експлуатаційні властивості яких значною мірою залежать

від якості матеріалів, що застосовуються, відповідності їх вимогам, що

висуваються до даного асортименту виробів і науково обгрунтованого

формування з них раціонального пакету.

Для оцінки якості костюмних матеріалів, визначення режимів їх обробки

в швейному виробництві і умов експлуатації жакетів жіночих необхідно

визначення наступних показників: стійкість до умов експлуатації,

поверхневої щільності, розривного навантаження, повітропроникності.

Матеріали, що застосовуються для жакетів жіночих, повинні володіти хорошими

теплозахисними властивостями і високою стійкістю забарвлення до дії світла

і води.

Як матеріали верху для виготовлення жіночих жакетів в масовому

виробництві застосовуються тканини шерстяні і напівшерстяні з вкладенням

хімічних волокон, льнолавсанові, бавовняні, формостійкі трикотажні полотна

з синтетичних волокон, трикотажні полотна і групи розтяжності з шерстяної

пряжі, багатошарові стьобані і дубльовані матеріали, натуральні і штучні

одежні шкіри і замша.

Шерстяні і напівшерстяні тканини для жіночих жакетів за структурою

розділяють на камвольні, тонкосуконні: виробляють їх жаккардовим, креповим,

дрібновізерунковим переплетінням, з рельєфними ткацькими малюнками,

ворсовою поверхнею. Поверхнева щільність таких тканин знаходиться в межах

200-300 г/м3.

Застосування для одежних матеріалів хімічних волокон і ниток значно

розширило їх асортимент і дозволило збільшити міцність, зносостійкість,

незминаємість, зменшити усадку.

Однак, при виготовленні жакетів з матеріалів з вкладенням хімічних

волокон необхідно враховувати зниження їх вологомісткості, термостійкості і

вживати заходів для запобігання стягування швів нитками строчок,

прорубаємості ниток тканини швейною голкою, теплової усадки, зміни

забарвлення і зовнішнього вигляду тканини від впливу високих температур.

Для підкладки жіночих жакетів використовують підкладкові тканини

різних волокнистих складів: з віскозних ниток в основі і коливанням

поверхневої щільності 100-140 г/м3; з віскозних тканин в основі капронових

і з коливанням поверхневої щільності 80-110 г/м3; з капронових ниток в

основі і з коливанням поверхневої щільності 60-80 г/м3; з віскозних ниток в

основі і ацетатних з коливанням поверхневої щільності 100-120 г/м3;

трикотажні полотна з капронових ниток з поверхневою щільністю 80-120 г/м3;

поверхневою щільністю 350-450 г/м3 і напівшерстяні підкладкові тканини

поверхневою щільністю 300-400 г/м3.

Для придання окремим деталям жакета необхідних стабільних форм, а

також для забезпечення терміну і умов експлуатації жакета застосовують

різні види прокладочних матеріалів.

Для виготовлення плечових накладок застосовують неткане голкопробивне

полотно з хімічних волокон з поверхневою щільністю 100 г/м3, або неткане

прокладочне клеєне полотно з хімічних волокон поверхневою щільністю 70-90

г/м3, а також бортові тканини з льнолавсанової і льняної пряжі в основі.

Як прокладку у верхні плечові накладки застосовують полотно

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6

МЕНЮ

Диплом по легкой промышленности