Право коллективной собственности на Украине

робітників підприємства, спеціалістів, визначення їхніх функцій, прав,

відповідальності, наймання на роботу інших співробітників, розробка правил

внутрішнього розпорядку у відповідності з чинним законодавством, формування

умов функціонування підприємства.

Як правове поняття "створення" включає визначення засновників, їх

засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.

Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку

підприємство як юридичну особу. За Законом України "Про власність в

Україні" таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва

та іншого майна, упов-

- 11 -

новажені власником (власниками) органи, тобто фізичні і юридичні особи, що

мають засновницьку право і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип,

згідно з яким засновником (співзасновниками) можуть бути "фізичні і

юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України".

Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств,

визначає власник. Щодо підприємств загальнодержавної власності - це

підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади:

міністерства, державні комітети, інші центральні відомства. Вони приймають

рішення про створення підприємств державної власності, затверджують статути

і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з

керівниками підприємств, контролюють ефективність використання

закріпленого за підприємствами майна, його збереження. Це загальне правило.

В окремих випадках (наприклад, щодо підприємств в будівельному комплексу)

зазначені функції і повноваження Кабінет Міністрів України делегує

господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо. Щодо підприємств

комунальної власності уповноваженими органами з засновницькими правами є

виконкоми обласних і місцевих Рад, місцеві державні адміністрації та

уповноважені ними органи.

Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання

організаційної форми підприємства; визначення цілей і предмета його

діяльності; прийняття рішення про його створення; затвердження в

установчому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс підприємства

основних фондів та обігових коштів; формування органів управління,

визначення у статуті меж їх повноважень тощо.

Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою

затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника

(власників) або уповноваженого органу про створення підприємства, статуту

(якщо цього вимагає організаційні форма), посвідчення про державну

реєстрацію. При необхідності для новостворюваного підприємства земельної

ділянки сюди входять також документи на землекористування (землеволодіння),

визначені земель-

- 12 -

ним законодавством України. Дозвіл на користування створюваним

підприємством земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами

видається за рішенням місцевої Ради народних депутатів за місцезнаходженням

підприємства у порядку встановленому Земельним кодексом України. Відмова в

наданні земельної ділянки може бути оскаржена у встановленому законом

порядку.

Господарське законодавство України регулює також способи створення

підприємств. Так, підприємство може бути створене згідно з рішенням одного

чи кількох власників або уповноваженого ним органу.

Підприємство може створюватися внаслідок примусового поділу іншого

підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Примусовий поділ підприємства здійснюється з розпорядженням

Антимонопольного Комітету України, його територіальних управлінь.

Розпорядження про поділ підприємства - монополіста є обов'язковим для

власника (власників) або уповноваженого органу. Розпорядження про

примусовий поділ визначає строк створення нових підприємств, який не може

бути меншим 6 місяців.

Підприємство може створюватись шляхом реорганізації діючого

підприємства, тобто в результаті виділення із складу структурних

підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника

чи уповноваженого ним органу. Аналогічно може створюватися підприємство на

базі структурної одиниці діючого об'єднання. Щодо таких підприємств діє

провило про збереження за ними взаємних зобов'язань та укладених договорів

з іншими підприємствами.

Підприємства мають право створювати на території України та за її

межами суб'єкти господарювання без прав юридичної особи - свої відособлені

підрозділи: філії, представництва, відділення з правами відкриття поточних

і розрахункових рахунків. Відособлені підрозділи діють на підставі положень

про них, які затверджуються підприємством. Відкриття вказаних підрозділів

не потребує їх реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це

реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації в свою

реєстраційну карту.

Нерідко в практиці поширена помилка змішування відособлених підрозді-

- 13 -

лів юридичної особи і дочірніх підприємств. Але на відміну від перших

дочірнє підприємство є юридичною особою, тобто суб'єктом, що самостійно

хазяює, тому воно повинно бути зареєстрованим у порядку, встановленому для

реєстрації підприємств.

Установчі документи.

Установчими документами підприємства називається комплект

документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає

і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи

є локальними нормативними актами, які набирають юридичної сили внаслідок

затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Розробка установчих документів є важливим (визначальним) етапом у

процесі його функціонування, тому законодавчими актами встановлені

визначені відомості, що повинні містити установчі документи.

Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів

підприємства та закони про окремі види підприємств.

Стаття 6 Закону України "Про підприємництво" дає перелік актів, які

відносяться до установчих документів. По-перше, це рішення одного чи

кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення

підприємства. Якщо власників чи органів два і більше, таким рішенням

визначено установчий договір. По-друге, це статут підприємства.

У випадках передбачених законодавством, підприємства діють на

підставі статуту, тобто власного збирання правил, що регулюють сукупно їх

діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб'єктами. Статут має

відповідати основним положенням Закону України "Про підприємства": він

затверджується власником (власниками) чи засновником (засновниками)

підприємства, а для державних підприємств - власником майна за участю

відповідного трудового колективу.

Стаття 9 Закону "Про підприємства в Україні" визначає перелік

обов'язкових відомостей, які необхідно включити до статуту підприємства як

одного з його

- 14 -

основних установчих актів.

Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів)

господарських товариств регулюється статтями Закону України "Про

господарські товариства" . Ці статті визначають переліки основних даних, що

підлягають включенню до установчих документів товариств окремих видів.

Установчі документи повинні містити обов'язкові дані про

підприємства, без яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам

законодавства. Це такі дані:

- найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства

(сімейне, приватне, колективне, державне);

- зазначення власника (склад засновників, учасників) та

місцезнаходження підприємства;

- предмет і цілі діяльності підприємства;

- юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу

підприємства, про його майно, про самостійний баланс, розрахунковий,

валютний та інші рахунки в банках, про фірмову марку та товарний знак, про

печатку з найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати

цінні папери, то таке право веж відноситься до юридичного статусу

підприємства;

- про склад майна підприємства: перелік фондів (основний, оборотний,

статутний , резервний , страховий , інші фонди); порядок утворення майна;

порядок розподілу прибутків та покриття витрат; порядок випуску акцій

(щодо акціонерного товариства). Якщо підприємство не є власником майна,

включається стаття про те, що майно закріплене за ним на праві повного

господарського відання;

- про перелік органів управління підприємства, порядок їх формування,

компетенцію;

- про контрольні органи - спостережну раду, ревізійну комісію;

- про порядок припинення діяльності підприємства: підстави, орган, що

приймає рішення про припинення; порядок створення і роботи ліквідаційної

комісії;

- 15 -

- умови розрахунків з бюджетом і кредиторами, розподіл майна, що

залишилося.

У статуті підприємства повинен бути визначений орган, що має право

репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада

підприємства, профспілковий комітет тощо). В нього можуть включатися

положення, зв'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові

взаємини, які виникають на основі членства; про повноваження, порядок

створення та структуру ради підприємства.

В установчих документах господарських товариств окремими статтями

визначають порядок внесення змін до статуту (вищим органом, за рішенням У4

голосів акціонерів, які беруть участь у зборах).

Одні юридичні особи беруть участь тільки на підставі статуту

(наприклад, приватне підприємство, створене одним фундатором).- Для інших

юридичних осіб необхідні як статут, так і установчий договір (наприклад,

акціонерним товариствам, товариствам з обмеженою і додатковою

відповідальністю). Третім - достатньо одного установчого договору

(наприклад, повним і командитним товариствам).

Установчий договір використовується тоді, коли діяльність двох і

більш фізичних осіб і/або юридичних осіб спрямована на спеціальну ціль -

створення нової юридичної особи. Таким чином, установчий договір служить

для визначення порядку й умов узгодженої діяльності фундатора.

У тих випадках, коли установчий договір необхідний, його роль як

установчого документа може бути двоякою. В одних випадках законодавство

визначає установчий договір у якості єдиного установчого документа

утворюваного підприємства. Тоді в договорі повинні визначитися всі ті

питання, що звичайно вказуються в статуті: наприклад, найменування

юридичної особи, місце його перебування, ціль діяльності й інші реквізити.

У інших випадках (їх більшість) закон потребує два установчих

документи - не тільки установчий договір, але й статут. Необхідно

підкреслити, що це самостійні документи і не можна розцінювати статут як

частину договору або навпаки.

- 16 -

У таких випадках цілком виправдано, що зміст одного з двох установчих

документів може частково дублювати зміст іншого. Звичайно, наприклад, як у

статуті, так і в установчому договорі визначається порядок розподілу між

учасниками прибутків і збитків, керування діяльністю створеного ними

юридичної особи, виходу засновників із складу. Водночас є помилковим

уявлення, що установчий договір це зразкова «копія» статуту (з деякими

змінами).

При розподілі питань, що ставляться до змісту установчого договору і

статуту, доцільно враховувати таке. У статуті, насамперед -, повинні знайти

відображення положення, що стосуються юридичної особи: його найменування,

ціль діяльності склад і компетенція органів, а також повинні міститися інші

відомості, передбачені законодавством про юридичні особи відповідного виду.

У установчому ж договорі необхідно насамперед визначити конкретні

обов'язки засновників і порядок їхньої спільної діяльності по створенню

юридичної особи, умови передачі в його власність їх майна й участі в його

діяльності, умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків,

керування діяльністю юридичної особи, виходу засновників із його складу.

Отже, в установчому договорі повинні бути визначені основні положення про

взаємовідносини учасників (засновників) і виражене добровільна згода ,

волевиявлення засновників на створення нової юридичної особи.

Установчий договір набирає сили з моменту підписання засновниками і

зберігає свої дії на весь період діяльності створеної юридичної особи.

Конкретизація змісту установчих документів залежить від виду

утворюваної юридичної особи.

При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно

керуватися також типовими нормативними активами. Щодо підприємств окремих

видів законодавець застосовує типові форми установчих документів. Діють,

зокрема, статути: типовий статут державного підприємства, типовий статут

відкритого акціонерного товариства, статут закритого акціонерного

товариства. Статут товариства з обмежено відповідальністю, Статут орендного

підприємства. Крім то-

- 17 -

го. Фондом державного майна України затверджено установчі договори: Про

створення товариства з обмеженою відповідальністю, Про створення закритого

акціонерного товариства та зразковий договір оренди.

Внесення змін і доповнень в установчі документи повинно провадитися

по правилах , викладеним у Положенні про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності від 25.05.98 р. Внесення змін (доповнень)

оформляється у виді окремих пропозицій або шляхом виклади установчих

документів у новій редакції з дотриманням вимог, визначених Положенням.

Установчі документи складаються на державній або іншій мові

відповідно до Закону УРСР «Про мови в Української РСР». Підписуються

засновником, прошиваються і пронумеровуються.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать

законодавству.

Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству

несе власник (власники) або уповноважені їм (ними) органи, що подають

документи для державної реєстрації підприємства.

Порядок державної реєстрації підприємств.

Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридичною дією при їх

створенні. Вона встановлена ст. 6 Закону "Про підприємства в Україні" та

ст. 8 Закону "Про підприємництво". Ці статті визначають державні органи, на

які покладена реєстрація підприємств (легалізуючи органи), а також загальні

умови і порядок реєстрації.

Включення етапу державної реєстрації в процесі створення

підприємства є обов'язковим, оскільки тільки після реєстрації підприємство

одержує права юридичної особи, відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про

підприємства в України».

Детально процедура реєстрації регламентується Положенням про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджених постановою

Кабінету Міністрів України від 15 травня 1998 р. №740 (далі для короткості

– По-

- 18 -

ложення про реєстрацію). Це Положення визначає порядок державної реєстрації

і перереєстрації підприємств незалежно від їхніх організаційно-правових

форм і форм власності, за винятком окремих суб'єктів: банків, засобів

масової інформації, фондових бірж, для яких законами України встановлені

спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування

державної реєстрації.

Реєстрація підприємства є процесуально-правовою дією, внаслідок якої

підприємства включаються до Державного реєстру підприємств України. Днем

включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету

надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з

якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обороті як

загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Запис у

Державному реєстрі про реєстрацію підприємства являє собою юридичний факт

виникнення підприємства - суб'єкта права з правами юридичної особи.

Відповідно до законодавства України підприємство визнається діючим, стає

юридичною особою, набуває прав та обов'язків з дня його державної

реєстрації. Діяльність незареєстрованих підприємств не допускається. З

іншого боку, підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність, з

моменту внесення запису про це до Державного реєстру. Цей запис є

скасуванням реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок державної

реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 № 740

були внесені такі розміри плати:

- за державну реєстрацію (реєстраційний збір) для юридичних осіб - 7

необлагаємих мінімумів прибутків громадян;

- за прискорену (у плині одного дня) державну реєстрацію - потрійний

розмір відповідного реєстраційного збору;

- за державну реєстрацію змін (доповнень) в установчі документи - ЗО

відсотків реєстраційного збору;

- за видачу дубліката свідчення про державну реєстрацію - 10

відсотків реєстраційного збору.

- 19 -

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10