Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта

роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності . На

базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями” . До 1937

року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на

загальну суму 13 млрд. долларів . Іноді комісія зверталась до суду з

проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .

16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості

(National Industrial Recovery Act - НИРА) . Завдяки НИРА за короткий

термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексов в

отраслях .

У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 року був

прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA) .

Цей білль ставив для себе головною метою підняти рівень цін , щоб

співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909 по

07.1914 років . Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акров

хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції .

Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних платежей .

Но вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “о

збереженні плодородія почв та о квотах для внутрішнього ринка” . Цим

законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” .

Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .

16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику

“Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки не

шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося урядом

.

Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було

державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи

Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого

нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи

підприємців та громадян . Він бачив виход із економічної кризи тільки

завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних відносин

між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа державного

втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист , контроль за

виробництвом та збутом продукції , почалось відродження виробництва , і

таке інше… Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними

(знищення сільскогосподарської продукції) , но саме завдяки цим методам

держава подолала кризу і почала розвиватися . А основний метод на мою

думку це всеж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних

відносин , чого раніше не було .

Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.

“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час

правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та положеннь

, які діють і по цей час .

Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові

відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США

, проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який

мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових

конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати .

Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8

перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців

. Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав ,

перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників на

підприємців , було створено Національне управління по робітничім

відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали

виконанню , не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після

визнання їх недійсними окружним апеляціонним судом , та підтвердженням

цього рішення Верховним судом США .

Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому ,

на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском

безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9

серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч

робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до

себе нові й нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів ,

демонстрацій .

І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс

та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після

п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з

обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у Нью-

Йорку був закінчен .

Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено

молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих

профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому

році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У

1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія

по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей

промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок ,

підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну

вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та його

помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була класова

боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних

профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового

двіженія .

Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон ,

котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні

мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким

чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних

організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим

із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був

дотримуватись умов праці , передбачені статутом , дотримуватись рівня

заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – часовий

робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок молодше

18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати

нормальні санітарні умови .

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром

праці , який мав певні повноваження .

6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і

бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато

телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг

вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив

дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу .

Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього

жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла

“платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали

відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних

питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового

курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних

відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики

Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі

своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник

опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні ,

заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у

лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого

лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний суд

відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1

червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був

онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення мінімальної

заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух ,

посилювалось розуміння того , що посилення ролі держави у фінінсово-

економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому . Оцінюючи банківське

законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов найкращу

форму об’єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу . Він лише

сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці заходи були

основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із рузвельтовських

банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже

важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон ААА , але

зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського господарства

, був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з

другими методами надходження грошей для регулювання сільського

господарства .

Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого

гарного правим силам не принесло .

Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил ,

Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти

законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не

вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома

різниця між цими партіями зникла .

Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку

соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між

робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та

підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня

, 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та

визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике значення

дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .

Значення “Нового курсу” у розвитку

інших держав .

Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені усі

капіталістичні держави . Наслідками виявились – різкий спад світової

торгівлі , посилення боротьби за ринки збуту товарів , загострення

протирічч меж імперіалістичними державами . У світі капітала розгорнулась

справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також стали обесцінення

валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків , банкрутство банків ,

створення стерлінгового блока під егідою Великобританії .

Взагалі що до зовнішньої політикі , адміністарція Ф.Рузвельта

успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм

доктринами : Монро в Латинській Америці , “відкритих дверей” у Азії та

ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику можна назвати

політикою “доброго сусіда” , як її називають історикі . Серйозним

випробовуванням для політикі “доброго сусіда” була експроприація Мексикою

великих земельних ділянок , які знаходились у власності громадян США , для

проведення аграрної реформи . У вигляді контрмери США відмінили договір з

Мексикою про закупівлю мексиканського срібла , що призвело до падіння цін

на цей метал , та вимагав від Мексики виплати компенсації . Мексика всеж

такі була змушена виплатити компенсацію , у вигляді виплат нефтяним

компаніям .

Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація” , на

конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації

уряди американських держав домовились про континентальну солідарність . Ця

солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного втручання

, використовуючи засоби , диктовані обставинами” .

Дуже важливим зовнішньополітичним актом , який заклав основу для

подальших стосунків , було визнання Сполученними Штатами СРСР . Завдяки

нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим

стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже було починав

розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних відносин між США

та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального

миру . Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад .

Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт , хоча і не відмовлялись

від нього . Вони дотримувались так званої мовчанки . При цьому Сполучені

Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким

чином США притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством

у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з СРСР

, вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів .

Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи . Таким

чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся Європа

робила все можливе для запобігання Фашистській агресії , США відійшли

прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків між

СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го року , вони

заключили “джентельменськеий договір” . У цьому договорі Російська сторона

погоджувалась частково погасити борги . В обмін на це Сполучені Штати

прибігли до закону Джонсона , хоча Радянський союз ніяких обов’язків на

себе по старим боргам не брав . Одже Радянський Союз не мав бажання

погоджуватись на небажаний прецедент . Наприкінці січня 1935 року

держдепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американських

переговорів по фінансово-економічним питанням . Внаслідок цього було

зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив імпорт

із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами

Сполученних Штатів .

Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У

квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США .

Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР

була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої

торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати

одностороннім актом не денонсували її .

Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго

сусіда” тим самим , вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не

всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір . Але всеж такі США

відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у ній

участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на довгі

роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але всеж такі

під час “нового курсу” було закладено гарну основу для зовнішньополітичних

та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку .

Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів ,

а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав

. Окремо для СРСР .

Висновок.

Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки .

Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та

таке інше…

Але хотілося б зазначити деякі моменти , які мали важливе значення

для розвитку США , інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі ,

економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .

На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка

змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні

методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі це можливо

відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його

методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до

тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї

проблеми , та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби

він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її

економіка . Одже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку

не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу

до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи .

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути

здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам

урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові ,

було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі ,

розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту

робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну

заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи

профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах

захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .

Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча

деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані

насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо .

Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло

визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі

пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому

зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення

економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В

економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого

розвитку взаємовідносин .

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно

встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час

реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для

подальшого економічного та політичного розвитку .

Список використаної літератури.

1 . “История США” из-во Наука 1985 г.

2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.

3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.

4 . И.В.Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.

5 . Е.В.Ананова “Новейшая история США” 1962 г.

6 . В.Л.Мальков “Новый курс в США” 1973 г.

7 . М.З.Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной

политики” 1980 г.

8 . М.Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937

– 1928 г.г.” 1961 г.

9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.”

1967 г.

10 . Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.

11 . Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.

Страницы: 1, 2