Діяльність міжнародних об'єднань стосовно нового інформаційного порядку

системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення,

кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банків

даних і рекламних агентств.

Ця незбалансованість, природно, спричинила за собою думку про

''глибокий перегляд сучасної міжнародної системи інформації і про

необхідність встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації,

який, будучи одним з численних аспектів необхідної зміни положення в світі,

має на своїй основній меті надання допомоги проведенню інших реформ

встановленню нових міжнародних порядків, більш справедливих і більш

відповідаючих інтересам всього співтовариства людей.

Країни, що розвиваються, вимагаючи встановлення цього нового

всесвітнього порядку в області інформації, лише нагадують про права,

урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариством в таких важливих

текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття 19

Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні,

соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятих

Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації.

Право на комунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав,

торкається не тільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і

повинне знайти відповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між

державами, народами, суспільствами і культурами. Крім того, право на

комунікацію повинне гарантувати не тільки право на отримання інформації,

але так само, як висновок з цього, право інформувати, доповнювати скорочену

інформацію і виправляти невірну інформацію.

Новий всесвітній порядок в області інформації вимагає загального

визнання, яке до теперішнього часу було обмеженим через насторожене

відношення породженого певними побоюваннями. Ці побоювання виникли у

зв'язку з перспективою змін, які можуть завдати збитку безпосереднім

інтересам. Саме засоби інформації повинні настроювати громадську думку на

користь змін, що проводяться на користь всього людства. Всюди повинна

одержати визнання думка про те, що сучасний порядок є лише змішенням різних

проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни.

В сучасному світі інформація характеризується істотними

незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість, яка робить

вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляються в

багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовій

сферах.

Політичні аспекти незбалансування інформації

1. Пережитки колоніальної ери

Сучасна система інформації закріплює форму політичного, економічного і

культурного колоніалізму. Він полягає в наданні особливої уваги подіям,

значення яких в деяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення;

в підбірці окремих фактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у

викладі фактів так, щоб витікаючі з цього висновки були сприятливими для

інтересів транснаціональної системи; в роздуванні незначних фактів, щоб

порушити необгрунтовані побоювання; в замовчанні проблем, що не

відповідають інтересам країн яким належать ці засоби інформації. Таким

чином, події в світі освітлюються лише залежно від інтересів певних

суспільств. Інформація також спотворюється з урахуванням особливих

моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збиток

цінностям і інтересам інших народів.

2. Вплив, що відчужує, в економічному, соціальному і культурному

планах

Окрім панування і маніпулювання міжнародним ринком новин, розвинені

країни використовують інші форми гегемонії над органами комунікації

третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масової інформації

за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша форма

контролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повна

монополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, які

діють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують

собі дохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і

комерційних корпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування

полягає у впливі, який використовується для того, щоб перешкоджати

соціальній еволюції і відкрито здійснюється органами пропаганди.

3. Кількісна незбалансованість між Північчю і Півднем

Ця незбалансованість створюється розривом між об'ємом повідомлень,

витікаючих з розвиненого світу і призначеного для країн, що розвиваються, і

об'ємом новин, що рухається у зворотному напрямі. Біля 80% інформації,

поширюваної в світі, проводиться великими міжнародними агентствами, які

присвячують лише 20-30% цього об'єму країнам, що розвиваються, не дивлячись

на те, що на їх частку припадає близько 3/4 людства. Це перетворюється на

фактичну монополію розвинених країн.

4. Незбалансованість засобів в області інформації

П'ять основних транснаціональних агентств монополізують в цій області

основний матеріальний і людський потенціал, тоді як майже третину країн, що

розвиваються, ще не мають свого національного агентства.

5. Фактична гегемонія і прагнення до панування

Ці тенденції виявляються у формі байдужості, яку проявляють засоби

масової інформації розвинених країн, і особливо західних країн, по

відношенню до проблем, інтересів і спрямувань країн, що розвиваються. Ці

тенденції грунтуються на фінансовій, промисловій, культурній і технічній

потужності, внаслідок чого більшість країн, що розвиваються, зводиться до

статусу простих споживачів інформації, що продається як будь-який інший

товар. Ці тенденції знаходять свій вираз понад усе по засобом контролю за

рухом інформації, який здійснюють транснаціональні агентства, без жодних

перешкод діючі в більшості країн, що розвиваються, що пояснюється перевагою

в області техніки, прикладом чого є система зв'язку через супутники, цілком

контрольована великими міжнародними кампаніями.

6. Відсутність інформації про країни, що розвиваються

Щоденна хроніка подій з країн, що розвиваються, передається світу за

допомогою транснаціональних засобів масової інформації; паралельно, через

ті ж канали, ці країни одержують "інформацію" про те, що відбувається за

кордоном. Передаючи в країни, що розвиваються, лише ті новини, які були

оброблені, тобто відфільтровані, адаптовані і спотворені, транснаціональні

засоби інформації нав'язують країнам, що розвиваються, своє бачення світу.

Якщо друк промислово розвинених країн об'єктивно освітлює проблеми,

досягнення і спрямування країн третього світу, це робиться у формі

спеціальних додатків або випусків, що продаються за високими цінами.

7. Повідомлення, погано адаптовані для районів їх розповсюдження

Навіть важлива інформація може свідомо ігноруватися ЗМІ за ради іншої

інформації, яка цікава суспільству тієї країни, до якої відносяться дані

засоби інформації. Ця інформація передається в країни-споживачі, яким вона

практично нав’язується, хоча вона не представляє ніякої цікавості для

читачі і слухачів цих країн.

6. Сучасний порядок в галузі інформації, якій заснован на практично

монопольній концентрації влади

Юридичні аспекти незбалансування інформації

1. Вільна інформація чи вільне інформування

2. Право доступу к джерелам інформації

Це право розуміють одностороннім чином і використовують в інтересах

тих, хто моє засоби отримання і розповсюдження інформації.

3. Неефективність права на виправлення

За виключенням Конвенції 1952 р., не існує засобів, які допоможуть

забезпечити державам можливість виправити стосовно їх неправдиву або

неточну інформацію. Але Конвенція 1952 р. є сама по собі малоефективною і

регламентація в цій галузі є обмежувальною і невигідною для країн, що

розвиваються.

4. Незбалансованість в області авторських прав

Ця тема протягом довгого часу регулювалася Бернською конвенцією 1886

р., яка носить протекціоністський характер відносно сфери свого вживання,

тривалості покриття прав і обмеженості порушень, які можуть бути вчинені по

відношенню до цих положень. Всесвітня конвенція 1952 р., переглянута в 1971

р., керівництво вживанням якої доручено ЮНЕСКО, передбачає менш суровий

рівень захисту. Флорентійська конвенція через свої протекціоністські

наслідки, які вона може мати, одночасно сприяючи розповсюдженню творів

інтелектуальної творчості з промислово розвинених країн в країни, що

розвиваються, не відповідала інтересам останніх. В цілому, міжнародна

система видання і розповсюдження, діюча в даний час під приводом охорони

прав авторів, привела до панування ряду комерційних інтересів в розвинених

країнах і непрямим шляхом сприяла створенню сприятливих умов для

культурного і політичного панування цих країн над всім міжнародним

співтовариством.

5. Незбалансованість в розподілі спектру радіочастот

Слід відмінити положення статті 9 правил радіозв'язку, що закріплюють

права, одержані в області розподілу шкали частот, і позбавляючих країни, що

недавно одержали незалежність, задовільних засобів висловлювати свою думку.

6. Безладдя і відсутність координації в області електрозв'язку і

використовування супутників

Через відсутність ефективної регламентації, нинішня нерівність в цій

області може поглибитися, тоді як право сильного буде необоротно укріплено.

Прогрес в цій області такий, що через відсутність відповідної регламентації

слід чекати такого напливу передач і телепрограм, який набуває характеру

порушень національної території.

Технічно-фінансові аспекти незбалансування інформації

Країни, що розвиваються, відчувають незручності від одночасно

непридатної і дорогої сучасної системи комунікації. Технічний прогрес,

досягнутий розвиненими країнами, і введені ними системи тарифів відносно

міжнародної комунікації забезпечили їм монопольні позиції і привілеї як в

тарифікації транспортування публікацій і електрозв'язку, так і у

використанні технічних засобів комунікації і інформації.

Сучасні структури і моделі мереж електрозв'язку між країнами, що

розвиваються, засновані лише на критеріях рентабельності і торгівлі, є

серйозною перешкодою для розвитку інформації і комунікації. Ця перешкода

виявляється на рівні інфраструктури і тарифів.

Планування інфраструктури, здійснюване колишніми колоніальними

державами, позбавляє деякі країни, що розвиваються можливості передачі

інформації за межі своїх кордонів (наземні станції, забезпечують тільки

прийом телепередач, вироблених в промислово розвинених країнах).

Женевська конференція 1977 р. спробувала закласти основи процедури,

направленої на попередження зловживань раціонального використання

супутників, країни, що розвиваються, як і раніше знаходяться під загрозою

анархічного використання космічного простору, що спричинить за собою

збільшення незбалансованості, якою уражена сучасна система електрозв'язку.

З особливою гостротою встає сьогодні проблема розподілу спектру

радіочастот, універсального, але обмеженого природного джерела. Країни, що

розвиваються, більш ніж коли-небудь мають намір твердо поставити під

питання права, які привласнили собі розвинені країни у використанні спектру

частот. Вони також повні рішучості добитися урівноваженого розподілу цієї

шкали.

Конференції глав держав неприєднаних країн, різні наради міжнародних

організацій і зустрічі між установами, безпосередньо або побічно

пов'язаними з сектором інформації, дозволили поступово виявити деякі

заходи, які слід провести з метою встановлення нового всесвітнього порядку

в області інформації. З цією метою були створені деякі структури як

регіонального характеру (африканські, азіатські, латиноамериканські,

арабські союзи і агентства радіомовлення), так і органи неприєднаних країн

(Міжурядова рада з координації інформації), Координаційний комітет

агентств, Кооперативний комітет радіомовлення, комітет експертів в області

електрозв'язку і т.д.).

Всесвітній порядок в галузі інформації

Логічно і природно діяти сьогодні у напрямі встановлення нового

всесвітнього порядку, який регулюватиме відносини між державами в різних

областях; природно, передбачати одночасно новий всесвітній порядок в

області інформації.

Новий порядок спричиняє за собою справжню перебудову. Сучасне

положення, будучи продуктом тривалої історії, не може бути виправлено в

короткі терміни. Це швидше процес, який повинен проходити на національному,

регіональному і міжнародним рівнях.

Новий всесвітній порядок в області інформації, заснований на

демократичних принципах, направлений на створення рівноправних відносин в

області комунікації між розвиненими і країнами, що розвиваються, на велику

справедливість і велику врівноваженість. Зовсім не ставлячи під сумнів

свободу інформації, він направлений на вживання цього принципу справедливим

і рівним чином для всіх народів, а не тільки для найрозвиненіших серед них.

Для здійснення такої мети слід провести комплекс заходів, направлених

на виправлення недоліків всесвітньої системи і заповнити пропуски і

змінивши баланс в міжнародних відносинах в цій галузі.

З простих споживачів інформації країни, що розвиваються, повинні стати

самостійними, повноправними виробниками в світі інформації і комунікації.

Політичні аспекти встановлення світового порядку

В цьому плані слід визначити політику в області інформації, її роль, а

також заходи, які слід провести при зборі, редакції, відборі і

розповсюдженні інформації для знищення наслідків колоніальної епохи. Слід

постійно пам'ятати про те, що інформація є соціальною потребою, а не просто

товаром. Надії, прагнення і боротьба співтовариства, груп і народів повинні

розглядатися на основі рівності, повної чесності і повної об'єктивності,

уникаючи провокацій, підтримуючи справу свободи і справедливості, захищаючи

права людини у всіх міжнародних проявах, знищуючи наслідки колоніалізму,

расизму, апартеїду і іншу дискримінаційну практику, слугуючи справі миру у

всьому світі.

На рівні міжнародних організацій:

. розширити і диверсифікувати сферу надання підтримки з боку ЮНЕСКО

і інших міжнародних організацій країнам, що розвивається,

забезпечити засоби зв'язку для надання багатобічної і

двосторонньої допомоги цим країнам в цілях посилення цієї допомоги

і забезпечення її більшої ефективності;

. надавати допомогу в сприянні розвитку засобів інформації в

країнах, що розвиваються, як на національному, так і на

регіональному рівнях на основі колективної опори на власні сили;

. надавати країнам, що розвиваються, можливість використовування

форумів і трибун, діючих в рамках міжнародних організацій,

ознайомлення з їх потребами і досягнення встановлення нового

міжнародного порядку в області інформації;

. надавати підтримку здійсненню країнами, що розвиваються заходів

направлених, на вживання і розвиток національної політики в

області комунікації, сприяти розвитку наукових досліджень -

зокрема, значення передачі технології - і центрів документації в

області комунікації;

. ввести в розвинених країнах - постачальниках будь-яких форм

літературних або художніх творів податковий збір, дохід від

якого поступав би до міжнародного фонду по авторському праву,

управління яким здійснюватиметься ЮНЕСКО;

. розширити і диверсифікувати рамки допомоги, що надається країнам,

що розвиваються, і надавати їм допомогу у використовуванні наук в

області комунікації на користь соціального розвитку за допомогою

проведення досліджень, що грунтуються на обгрунтовуваннях,

предметах і методах, що відображають дійсність і відповідаючих

потребам країн, що розвиваються;

. надавати максимальну технічну і фінансову допомогу

установам, діяльність яких присвячена здійсненню досліджень в

області комунікації, відповідно до потреб, які випробовувалися б в

кожній країні і в кожному регіоні;

. в співпраці з центрами підготовки фахівців в області масової

комунікації, що є у всіх країнах, що розвиваються, ввести програму

по розробці і координації науково-дослідних планів установ,

департаментів, спеціальних програм по професійній підготовці в

області комунікації.

. сприяти, за допомогою надання стипендій і подібних заходів,

здійсненню програми вищої університетської підготовки кадрів для

викладання наук в області комунікації. Така підготовка повинна

була б здійснюватися відповідно до потреб, цілей і можливостей

країн, що розвиваються; вона була би повинна фактично допомогти

забезпеченню для майбутніх поколінь фахівців нового сприйняття

комунікації і введенню інших теорії і практики, здатної сприяти

встановленню національних і міжнародних відносин на основі

рівності, а не влади;

. надавати допомогу в розробці науково-дослідних програма і

створенні центрів підготовки фахівців, з тим щоб забезпечити

країнам, що розвиваються, можливість випускати радіо- і

телепередачі на користь виконання цілей нового міжнародного

економічного порядку;

. надати сектору масової комунікації місце, відповідне значенню, яке

він незаперечно має, нарівні з інших секторів діяльності, і його

очевидній дії на кожний з них, з тим щоб розвинути корисні і

злагоджені взаємостосунки не тільки з сектором культури, але також

з сектором освіти і іншими секторами, які в даний час у меншій

мірі пов'язані з ним;

. розробити чітку політику в області використовування систем

комунікації за допомогою супутників, поважаючи при цьому, у всіх

випадках, суверенні права кожної держави;

. сприяти розвитку експериментування, оцінки і розповсюдження нових

технічних методів комунікації, що характеризуються низькою

вартістю і легкістю їх використовування з тим, щоб забезпечити

широкій громадськості, яка випробовує в них недолік, можливість

доступу до повідомлень щодо розвитку;

. сприяти розширенню участі країн, що розвиваються, в діяльності по

стандартизації в цілях забезпечення правильного і швидкого

використовування документів і більш широкій участі цих країн в

діяльності міжнародних спеціалізованих організацій в даній

області.

Юридичні аспекти встановлення світового порядку

Справедливість міжнародної комунікації зможе бути досягнута тільки в

тому випадку, якщо буде змінено визначення прав в області комунікації і

забезпечено їх широке вживання. Інформація повинна матися на увазі як

соціальна цінність і культурна субстанція, а не матеріальна продукція або

товар. В такій перспективі всі країни повинні були б мати однакову нагоду

доступу до джерел інформації і участі в процесі комунікації. Соціально-

культурні міркування повинні переважати над індивідуальними, матеріальними

і меркантильними міркуваннями. Комунікація - це як повітря і світло. Всі

повинні володіти однаковим правом доступу до неї. Вона належить всьому

людству. Праву на комунікацію не повинні перешкоджати ні фізичні, ні

юридичні особи.

Інформація не є надбанням тільки окремих фізичних або юридичних осіб,

які мають в своєму розпорядженні технічні і фінансові засоби, що дозволяють

їм панувати в області комунікації. Її слід розуміти як соціальну функцію,

пов'язану з різними суспільствами, культурами і концепціями людської

цивілізації. Виходячи з цього, право одержуючого інформацію повинне

регламентуватися так, щоб узаконити функції взаємодії і участі і

забезпечити вільне і збалансоване розповсюдження інформації.

Як соціальна потреба, комунікація повинна адаптуватися до кожного

суспільства, до його задач і його сподівань. Виходячи з цього, кожна нація

повинна бути здатна сама вибирати інформацію залежно від властивих їй

реалій і потреб.

Техніко-фінансові аспекти встановлення світового порядку

Заходи, що передбачаються вище, зможуть бути конкретизовані тільки в

результаті глобального перегляду технічних структур в міжнародному

масштабі. В такій перспективі мета, яку необхідно досягти, або заходи, які

необхідно провести, можна визначити таким чином:

. скласти міжнародний кодекс поведінки відносно передачі технології,

відповідний реальним потребам і обстановці країн, що розвиваються;

. надавати, на більш сприятливих умовах, доступ до новітніх

технічних засобів і адаптувати їх відповідно до конкретних

економічних, соціальних і екологічних умов країн, що розвиваються,

і зі стадіями розвитку цих країн, що варіюються;

. надавати більш широку допомогу із сторони розвинених країн країнам

у формі програм наукових досліджень, що розвиваються, - розробок і

за допомогою вироблення відповідних місцевих технічних методів;

. створити дійсно незалежну організацію, метою якої є надання

консультацій країнам, що розвиваються, відносно вибору, створення

і використання засобів зв'язку (устаткування і зміст).

Висновки

Концепція завойовує все більше визнання. Але її конкретизація, її

успішне втілення в життя залежить від загального консенсусу, від

серйозності і реалізму всіх партнерів, що належать до такої широкої

області, як інформація.

Відносно засобів масової інформації йдеться про адаптацію до нових

реалій. Їх внесок не тільки бажаний, але розглядається як вирішальне.

Громадська думка, міжнародні організації, як, наприклад, ООН, ЮНЕСКО...,

також повинні зіграти істотну роль за допомогою моральної, а також

матеріальної підтримки, яку вони можуть надати здійсненню цієї задачі, що

піде на користь всім країнам світу.

Початий процес не буде простим, і перебудова не зможе бути здійснена

швидко. Головне - це ознайомити громадську думку зі змінами і дозволити

виявитися настроям. "Дуже важливо переконати світову громадську думку, що

проблеми носять глобальний характер, що світ в своїй різноманітності є

сферою взаємозалежною, що між людьми існує глибока солідарність і що

компромісні рішення служать інтересам усіх". Для країн, що розвиваються,

йдеться, в основному, про опору на власні сили, вживаючи заходів для

співпраці в горизонтальному плані, яка дозволить їм встановити

збалансований обмін інформацією з промислово розвиненими країнами.

Використана література:

1. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи, К: Видавничо-

поліграфічний центр “Київський університет” – 2001

2. Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в

програмній діяльності ЮНЕСКО, К: Науково-видавничий центр “Наша

культура і наука” – 2002

3. Степко О. Проблеми розвитку інформаційних технологій в діяльності

ООН // Вісник КНТЕУ. – 2002 - № 3

Страницы: 1, 2