Курсовая работа: Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на матеріалах Кіровоградської обласної лікарні

За місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) податкова соціальна пільга застосовується без подання заяви про застосування пільги.

Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за звітний рік.

Суми витрат мають бути документально підтверджені та відображені в податковій декларації. Право податкового кредиту на наступні періоди не переноситься. Загальна сума податкового кредиту не може бути більша за суму річного оподатковуваного доходу, отриманого як заробітна плата.

До витрат, які можуть бути віднесені платником до складу податкового кредиту ПДФО відносяться:

-  суми коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим органі заціям (2 - 5% від загального річного оподатковуваного доходу);

-  суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіта для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн. у розрахунку на кількість повних або неповних місяців навчання протягом звітного року);

-  суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя (загальна сума витрат не повинна перевищувати суми прожиткового мінімуму на працездатну особу на початок року, помноженої на 1,4 і округленої до 10 грн.);

-  суми власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування (для придбання життєво необхідних ліків - за переліком КМУ, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування (з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов'язкове медичне страхування);

-  частина суми процетів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;

-  суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувапьнику-рєзиденту за договорами недержавного пенсійного страхування [5,c. 310-315].

Податок підлягає сплаті до бюджету під час виплат оподаткову ваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платникові податку особою, що його нараховує, то податок підлягає сплаті до бюджету у терміни, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів зазаначені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Особи, відповідальні за нарахування і сплату податку з доходів фізичних осіб за окремими видами доходів

Порядок сплати податку з доходів фізичних осіб за різних варіантів виплати доходу неоднаковий:

-  при триманні коштів для виплати доходу в установі банку - до або одночасно з отриманням коштів для виплати доходу;

-  дохід нараховується, але не виплачується платнику податку - у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду(до 30 числа після звітного місяця);

-  оподатковуваний дохід не підлягає оподаткуванню при його нарахуванні чи виплаті та коли оподатковуваний дохід виплачується особою, яка не є податковим агентом - платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку;

-  коли оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента - податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку.

Платники податку звільняються від обов'язків подання декларації, якщо станом на кінець звітного року вони перебувають на строковій військовій службі; перебувають у розшуку; є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави; станом на кінець граничного строку подання декларації перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав[13,c.25-28].

Річна податкова декларація про майновий стан і доходи може подаватися платниками, які мають право на включення певних витрат до податкового кредиту. Така декларація має подаватися платниками, які отримують оподатковувані доходи (прибутки), що не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті; доходи від осіб, що не є податковими агентами; доходи у вигляді нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної особи; доходи у вигляді виграшу в азартні ігри в казино, інших гральних місцях чи домах, доходи з іноземних джерел; будь - які доходи у разі виїзду платників податку - резидентів за кордон на постійне місце проживання. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним у разі, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність із цього податку[14, 155].

Податковий розрахунок сум доходу, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Декларація з ПДФО подається протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

1.2 Мета, завдання та нормативно-правове забезпечення податкового контролю з податку з доходів фізичних осіб

Метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є підтвердження достовірності нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб, своєчасності і повноти його сплати до бюджету згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є виявлення відхилень та перекручень показників від законодавчо встановлених вимог, а також притягнення до відповідальності підприємства, що перевіряється, шляхом застосування фінансових санкцій та штрафів за виявлені за результатами перевірки помилки та порушення [2,c 357].

Основними завданнями податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є:

-  дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує підприємство та з'ясування їх впливу на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

-  ознайомлення з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на підприємстві;

-  перевірка правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

-  перевірка правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

-  перевірка правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

-  перевірка правильності визначення суми, яка підлягає сплаті як податок з доходів фізичних осіб;

-  перевірка порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

-  перевірка повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету;

-  перевірка дотримання порядку самостійного виявлення та виправлення помилок в обліку та звітності з податку з доходів фізичних осіб.

Основними законодавчими та нормативними актами, які регламентують порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб є:

-  Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змінами та до повненнями);

-  Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889 (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356 (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213 (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р, № 2240 (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058 (зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533(зі змінами та доповненнями);

-  Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181;

-  Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями);

-  Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (зі змінами та доповненнями);

-  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ (зі змінами та доповненнями);

-  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» від 28 жовтня 2003 р. № 601 (зі змінами та доповненнями);

-  Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 р. № 352;

-  Наказ Міністерства фінансів України «Про Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29 грудня 2000 р. № 356 (зі змінами та доповненнями);

-  Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 р. № 1298 (зі змінами та доповненнями);

-  Інструкція про порядок нарахування платником податку податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 р. № 422 (зі змінами та доповненнями);

-  Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1 ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 р. № 451 (зі змінами та доповненнями);

-  Порядок отримання довідки про сплату податку з доходів фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. № 1998 (зі змінами та доповненнями) [2,c. 360-361].

Для проведення податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком доходів фізичних осіб потрібні такі джерела інформації: Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ), штатний розклад, накази про призначення та звільнення працівників, Положення про преміювання, розрахунково-платіжні відомості, платіжні відомості, касові документи, особові листи, дані синтетичного обліку за рахунками 64 «Розрахунки з бюджетом» (за субрахунком «Податок з доходів фізичних осіб»), 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», Довідки про вирощування сільськогосподарської продукції у приватних селянських господарствах (у випадку закупівлі сільськогосподарської продукції у населення), заяви про застосування податкової соціальної пільги, заяви про відмову від застосування податкової соціальної пільги, заяви працівників про надання матеріальної допомоги та інших виплат, лікарняні листи, розрахунок відпускних тощо.

1.3 Методика податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб

Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб починається з ознайомлення з наявною системою обліку праці і заробітної плати.

На початку перевірки податковий інспектор встановлює чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності.

У процесі перевірки правильності ведення обліку праці і заробітної плати на підприємствах податковим інспектором звертається увага на такі основні питання:

-  фактична кількість працюючих, у тому числі осіб, які мають пільги з оподаткування податком з доходів фізичних осіб;

-  наявність трудових книжок;

-  існування випадків нарахування і виплати заробітної плати за договорами цивільно-правового характеру;

-  існуючі форми та системи оплати праці та доцільність їх застосування на цьому підприємстві;

-  факти виплат премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства;

-  порядок формування сукупного оподатковуваного доходу;

-  правомірність застосування податкових пільг з податку з доходів фізичних осіб;

-  порядок здійснення утримань податку з доходів фізичних осіб;

-  повнота та своєчасність сплати до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб;

-  наявність заборгованостей за підзвітними особами;

-  існування фактів виплати заробітної плати у вигляді натуроплати;

-  існування фактів оплати праці в іноземній валюті;

-  узгодженість інформації, наведеної в регістрах первинного обліку з даними регістрів аналітичного і синтетичного обліку та звітності.

Оскільки розмір визначеного податку з доходів фізичних осіб напряму залежить від величини сукупного оподатковуваного доходу, який найчастіше формується за рахунок нарахованої заробітної плати, цьому напрямку податкового контролю слід приділити особливу увагу.

При перевірці правильності ведення обліку відпрацьованого робочого часу податковий інспектор звертає увагу на правильність оформлення табеля обліку часу, уточнює, чи враховувались невиходи й запізнення на роботу, перевіряє правильність підрахунку фактично відпрацьованого часу [7,c.300].

При перевірці оплати, нарахованої працівникам за встановленими окладами, увага звертається на час, фактично відпрацьований цим працівником, і відповідність отриманих сум його окладу за штатним розкладом та за відповідними наказами по підприємству. Необхідно перевірити первинні документи (наряди, маршрутні листи й інші первинні документи з обліку виробітку робітників) щодо правильності проведення розрахунків, повноти й правильності визначення сум за виконану роботу, правильності розрахунку бригадних нарядів. Податковий інспектор повинен переконатись в правомірності нарахованої заробітної плати шляхом звірки обсягів виконаних робіт, виготовленої продукції, наданих послуг тощо[15].

Також на особливу увагу податкового інспектора заслуговує порядок нарахування додаткової заробітної праці. При цьому досліджуються питання правомірності здійснених виплат відповідно до вимог чинного законодавства, а також правильність нарахування виплат і їх віднесення на відповідні рахунки бухгалтерського обліку.

При перевірці правильності виплат премій необхідно спиратись на регламенти підприємства, в яких має відображатись порядок преміювання працівників і джерело їх покриття. Особливу увагу податковому інспектору варто приділити законності й правильності виплат премій адміністративно-управлінському складу підприємства [8,c. 255-259].

Оплата праці працівників на підприємстві не повинна бути нижче встановленого мінімуму заробітної плати. При аналізі виплат, що базуються на мінімальному розмірі заробітної плати, податковому інспектору необхідно перевірити їх відповідність встановленим розмірам мінімальної заробітної плати.

При перевірці виплат заробітної плати за трудовими угодами, укладеними із приватними особами, податковому інспектору необхідно проконтролювати обсяг виконаних робіт, застосування відповідних розцінок і сум, виплачених по закінченні робіт. При цьому особлива увага приділяється перевірці правильності оформлення договорів, наявності в них даних про виконавців. Також перевіряються строки та обсяги виконаних робіт, правильність і повнота здійснених виплат за такі роботи(послуги)[17].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16