Іноземне інвестування
у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.
Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді
відсотків або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані
(розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених
агентів-нерезидентів, або відсотків, сплачених нерезидентам за отримані
Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які
відображаються у державному бюджеті України чи кошторисі Національного
банку України.
Що стосується надання пільг іноземним інвесторам та іншим суб'єктам
господарювання, то, згідно з чинним законодавством — це прерогатива
Верховної Ради. КМУ має повноваження на встановлення номенклатури товарів
критичного імпорту, ввезення яких на митну територію України звільняється
від ПДВ.
З 1 липня 1997 р. Верховна Рада України внесенням змін до Законів "Про
оподаткування прибутку підприємств" та "Про режим іноземного інвестування"
скасувала пільговий режим оподаткування діяльності підприємств з іноземними
інвестиціями.
Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачалося
звільнення від податку на прибуток підприємств, які зареєстровані до 1
січня 1995 р., і мають іноземну інвестицію на території України не менше
100 тис. дол. США. Таких підприємств в Україні приблизно 30 % (11 тис.) і
скасування пільг щодо них має принести бюджетові України в 1997 році 615
млн. грн.
Законом "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними
інвестиціями звільнялися від обкладання ввізним митом на майно, що
ввозилося як внесок у статутний фонд. В 1996 році сума коштів внаслідок дії
цієї пільги склала 1 млрд. 190 млн. грн.
На мою думку, скасування пільг щодо іноземних інвесторів погіршить
інвестиційний клімат в Україні, тим паче що для більшості спільних
підприємств пільгове оподаткування закінчується в поточному (1997) році. У
виробничій сфері пільги по податках на прибуток повинні бути збережені.
Прибуток СП повинен оподатковуватись, але за дещо меншими податковими
ставками.
Всі необхідні позитивні зміни для іноземних інвесторів повинні знайти
відображення у проекті Закону «Про внесення змін до Закону України "Про
режим іноземного інвестування"», що розглядається Верховною Радою в 1998 р.
Законодавча база портфельного інвестування шляхом продажу іноземним
інвесторам державних та корпоративних цінних паперів більш-менш
відрегульована.
Фінансові (портфельні) інвестиції можуть надходити в Україну шляхом:
придбання іноземним інвестором державних (муніципальних) цінних паперів;
акцій, облігацій, деривативів акціонерних товариств та підприємств; часток
(паїв) підприємств, що приватизуються, за міжнародним конкурсом або шляхом
реалізації на аукціоні застави.
Продаж пакетів акцій здійснюється згідно з Положенням про порядок
проведення на позабіржовій торговельній системі аукціонів з продажу за
грошові кошти пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних
товариств.
Продаж пакетів акцій здійснюється під час торгових сесій асоціації
"Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС)", що згідно з Законом "Про
підприємства в Україні" є об'єднанням юридичних осіб, які займаються
підприємницькою діяльністю в галузі торгівлі цінними паперами. Іноземний
інвестор згідно з діючим законодавством має право на придбання пакетів
таких акцій.
Таким чином, іноземний інвестор формує свій інвестиційний портфель
шляхом залучення боргових фінансових інструментів і інструментів власності
(капіталу): чим більший доход ці інструменти будуть приносити інвесторові,
тим довше він буде тримати їх у своєму портфелі.
Закордонний досвід свідчить, що інвестиційний портфель приносить його
власнику приблизно 10 % доходу. Наприклад, середній номінальний доход
Міжнародної фінансової корпорації від інвестиційного портфеля, терміном від
шести місяців до одного року склав 9,5 % .
Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку
міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами, агенціями та
банками.
Особливості надходження від цих інвестицій — це обумовлення
обов'язковими для української сторони вимогами. Як правило, інвестиції
надаються лише як частка до потрібних для інвестиційного проекту.
Найвпливовіший міжнародний інституційний інвестор — це Світовий банк,
створений в 1944 році з метою сприяння соціально-економічного розвитку
різних країн світу (членами СБ є близько 160 країн).
Проектний портфель України у Світовому банку налічує близько 30
проектів на загальну суму понад 3,5 млрд. дол. США, що повинні бути
реалізованими в 1996-1998 рр. В 1997 р. реалізується сім кредитних угод,
найважливіші з яких:
. проект розвитку підприємств 300 млн. дол. США;
. проект реструктуризації вугільної промисловості 300 млн. дол.
США;
. проект реструктуризації сільського господарства 300 млн. дол.
США;
. експериментальний проект вугледобувної галузі — 15,8 млн. дол.
США;
Крім того, в 1997 р. Світовий банк спільно з Укрексімбанком
започаткував проект розвитку експорту приватними підприємствами України.
Розмір кредитів за рахунок цієї кредитної лінії може бути від 100 тис. дол.
США до 5 млн. дол. США з терміном до 5 років та з забезпеченням застави не
менше ніж 130 %.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), створений в 1990 р.,
об'єднує 59 країн-акціонерів. Мета банку — сприяння розвитку держав
Центральної та Східної Європи, проведення в них ринкових реформ.
На початку 1998 р. банк має високий кредитний рейтинг, спроможний
залучати кредитні ресурси на міжнародних ринках капіталів на вигідних
умовах, в тому числі і для українських постачальників. ЄБРР в Україні
реалізує проекти як для державних підприємств, так і з приватним сектором
економіки; зокрема реалізує кредитну лінію для розвитку малого та
середнього бізнесу обсягом близько 150 млн. дол. США. Умови кредитування
малого та середнього бізнесу такі:
— розмір кредиту від 50 тис. до 2,5 млн. дол. США з терміном дії до 5
років;
— забезпечення кредиту заставою не менше 125 %;
— загальна вартість проекту повинна складати від 75 тис. до 4 млн. дол.
США, при цьому власний внесок позичальника передбачається не менше ЗО %
вартості проекту, а чисельність працюючих повинна не перевищувати 500 осіб.
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) заснований в Люксембурзі в 1959
році десятьма країнами — членами Європейської спільності. Банк видає
пільгові кредити на строк 30—40 років в основному на розвиток транспорту,
енергетики, зв'язку, телекомунікацій.
В окремих країнах банк фінансує будівництво, реконструкцію і
модернізацію підприємств. ЄІБ є одним із головних співзасновників
Європейського банку реконструкції та розвитку.
Сьогодні в Україні діють декілька міжнародних фондів, які здійснюють
інвестиційну і кредитну підтримку підприємництва в Україні. Основні з них:
Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах створений в
1994 році урядом США з початковим капіталом 150 млн. дол. США. Фонд, в
основному інвестує малий та середній бізнес шляхом створення спільних
підприємств або купівлі акцій господарюючих товариств. Фонд реалізував в
Україні 12 проектів переважно в галузі агро бізнесу, промисловості
будівельних матеріалів та виробництві металів. Фонд також надає кредити
підприємцям від 10 до 100 тис. дол. США, терміном від 2 місяців до 2-х
років.
Фонд "Україна" заснований в 1992 році в м. Бостоні (США) з статутним
капіталом 22,5 млн. дол. США. До початку 1998 р. Фонд реалізував 26
інвестиційних проектів на суму 8 млн. дол. США на засадах партнерства.
Німецько-український фонд створений в 1996 р. урядом Німеччини з
статутним фондом 10 млн. марок для сприяння розвитку малого підприємництва
в межах програми трансформ. Фонд може надавати кредити трьох видів:
мікрокредити до 15 тис. євро терміном до 1 року; для малого бізнесу — від
15 до 50 тис. євро терміном до 2-х років; кредити для спільних підприємств
розміром до 500 тис. євро і терміном також до 2-х років.
Фонд "Відродження" створено в 1990 р. за підтримкою відомого фінансиста
Джорджа Сороса. Фонд започаткував з 1.01.1998 р. Програму мікрокредитування
та підтримки розвитку кредитних спілок в Україні. Взагалі фонд
"Відродження" фінансує інтелектуальні інвестиції і до цього часу вже
запровадив в Україні мікрокредитів та грантів на суму близько 5,5 млн дол.
США.
Ще однією організаційною формою залучення іноземних інвестицій можна
вважати міжнародні агенції експортного кредиту. В Україні діє кілька таких
агенцій. Як приклад можна навести: Агентство США з міжнародного розвитку,
яке має за мету створити можливості для зростання малого бізнесу в Україні
за рахунок створення мережі "бізнес-інкубаторів", тобто освітньо-
тренінгових закладів. Агентство також надає кредитну підтримку
інвестиційним проектам на конкурентній основі для високотехнічних
виробництв до 60 тис. дол. США, а також мікрокредити до 5 тис. дол. США.
Агентства експортного кредиту функціонують в рамках Угоди 1971—1978
рр., яку підписало 20 країн, щодо обмеження конкуренції на кредитних
ринках. Угодою встановлюються мінімальні процентні ставки за кредитами на
строк понад двох років. Всі країни-позичальники поділені на три категорії:
перша — найбагатші; третя — найбідніші. Цікаво, що в 1982 р. Радянський
Союз був віднесений до першої категорії, а нещодавно Україна — до третьої.
Для більшості країн строки повернення кредитів складають 8,5 років, а для
країн третьої категорії — 10 років.
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні іноземні банки
кредитують в основному імпортні операції клієнтів і виробничу діяльність
деяких підприємств з іноземними інвестиціями.
Разом з тим інвестиційна діяльність іноземних банків набагато ширша.
Умовно ці послуги і операції можна поділити на кілька груп: 1) операції
на ринку торговельних зобов'язань; 2) операції з цінними паперами власності
та їх похідними, участь в приватизаційному процесі; 3) проектне
фінансування та операції з малоліквідними інвестиціями; 4) інвестиційні
консалтингові послуги.
1. Операції на ринку боргових зобов'язань — це обслуговування кредитних
та облігаційних позик та похідних від них інструментів (деривативів).
Іноземні банки спроможні в Україні здійснювати як власне, так і сіндиційне
кредитування корпорацій, обслуговувати форвардні та ф'ючерсні контракти,
варанти.
2. Основним інструментом емісії цінних паперів за кордон на сьогодні є
єврооблігації, що випускаються в іноземній для емітента валюті і
розміщуються серед іноземних інвесторів. Єврооблігація — довгострокове
боргове зобов'язання в одній із євровалют, випускається великими банками
або емісійними синдикатами. На відміну від звичайних облігацій, що
випускають нерезиденти, єврооблігації розміщуються, як правило на ринках
кількох країн.
Участь в приватизаційному процесі включає аналіз існуючого стану
підприємства, пропозиції щодо його реструктуризації, підготовку плану
приватизації, продаж пакетів акцій підприємств на зовнішньому ринку.
Операції з цінними паперами власності зумовлюють в першу чергу їх
андерайтинг, першу емісію на відкритий ринок, приватне розміщення, їх
конвертацію в боргові зобов'язання і, навпаки, конвертацію акцій в позички.
3. Вільні економічні зони як ефективний засіб залучення іноземних
інвестицій.
Залучення іноземних інвестицій та створення СЕЗ повинно бути
підпорядковано інтересам держави, і здійснюватися згідно загальнодержавних
економічних програм (приватизації, структурної перебудови народного
господарства, реформи національної грошової системи). Вплив тут взаємний, і
від єдності, і оптимальності заходів, закладених в кожній із них, залежить
кінцевий результат загальногосподарських перетворень.
Компонентом загальної програми повинна бути детальна розробка й
обґрунтування основних каналів, форм і сфер заохочення іноземних
інвестицій. Для цього формуються списки галузей народного господарства,
пріоритетних з погляду державних інтересів, які вимагають дозволу при
вкладенні в них іноземного капіталу, а також заборонених для нього
вкладення.
Ідея створення СЕЗ на території України виникла як ініціатива органів
місцевого самоврядування і зацікавлених господарських організацій, а не як
цілеспрямована стратегія з боку центральних органів влади. Це дає підставу
для оптимістичних прогнозів можливого сценарію зонування в країні, так як
він базується на інтересах тих структур, які не тільки своєчасно оцінили
перспективність механізму спеціальних зон, але й будуть надалі здійснювати
все необхідне для їх створення.
Існує ціла система невідповідностей економічного механізму господарства
України світовому ринку, яка слугує перешкодою активного використання
фактору загальноекономічних зв’язків для перетворення національного
господарства і його інтеграції в світове. В якості засобів пом’якшення цих
протиріч можуть бути використані СЕЗ – мікроструктури світового ринку, які
включені в національну економіку. Пропонуючи використовувати механізм СЕЗ,
я маю на увазі можливість подолання проблем юридичного, інституційного,
організаційного та інших невідповідностей за рахунок концентрації у
порівняно стислі строки – необхідної інфраструктури, фінансових ресурсів,
виробничих потужностей.
З погляду формальних критеріїв, в якості регіонів створення СЕЗ, можуть
розглядатися: Одеса, Ізмаїл, Херсон, Миколаїв (порти), Волинська,
Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська, Івано-Франківська області,
Крим, міста Київ і Харків. Проте, у зв’язку з формуванням концепції
зонування з погляду оптимального співвідношення регіональних умов з
можливостями держави інвестувати кошти у підготовчий процес створення СЕЗ –
список базових територій звузився. Найбільш реальні можливості для
зонування, на мій погляд, властиві:
Закарпатській, Одеській, Чернівецькій і Львівській областям, в яких
поєднуються фактори сприятливого транспортно-географічного положення,
розвинутого господарства, сформованого комплексу загальноекономічних
зв’язків, унікальними угодами для туризму і рекреації;
Містам Київ і Харків з кваліфікованими трудовими ресурсами і високим
науково-технічним потенціалом;
Львову, Закарпаттю, Криму, Києву з комплексом історико-культурних і
архітектурних пам’яток;
Криму з його можливостями розвитку туризму. В додаток до них, слід
відзначити перспективні проекти будівництва “сорок п’ятої паралелі” і
створення Чорноморської зони економічної співпраці.
Цей попередній відбір дає основу констатувати про можливості
створення таких зон:
> комплексних багатонаціональних зон, які зорієнтовані на
обслуговування потоку зовнішньоторговельних вантажів –
Закарпатська, Львівська, Одеська і Чернівецька області з
додатковою їх орієнтацією на туризм і рекреацію, а також розвиток
виробничої (електроніка, машинобудування) і агропромислової
співпраці;
> туристичної зони Криму з ефективним режимом стимулювання вкладень
у сферу рекреації і розміщення нових виробництв обмежених за
екологічними критеріями;
> науково-технічних зон Києва і Харкова, створених на базі
провідних дослідних центрів, інститутів і КБ;
> магазинів типу “duty-free shop” у структурі міжнародних
аеропортів, митниць та прикордонних переходів.
На сьогодні, ініціаторами створення СЕЗ виступили обласні та районні
Ради Львівської, Чернівецької, Чернігівської і Волинської областей, міст
Севастополя, Керчі та Маріуполя. Проте, слід відмітити, що, незважаючи на
достатню спрацьованість загальних вимог, щодо організації СЕЗ різних типів,
в нашій державі функціонують лише зона інноваційного характеру в м. Броди
Львівської області та Південнокримська експериментальна економічна зона
“Сиваш”, які поки що не дали відчутного господарського ефекту.
З метою поліпшення організації СЕЗ та залучення до них іноземного
капіталу створюється при Мінекономіки державна структура – Агентство з
питань спеціальних (економічних) зон. На 1999-2001 роки передбачено
створити такі спеціальні (вільні) економічні зони: “Славутич” (м. Славутич,
Київська область). “Яворів” (Львівська область). “Курортополіс Трускавець”
(Львівська область). “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область). “Закарпаття”
(Закарпатська область) ВЕЗ в м. Севастополь (АРК). ВЕЗ в містах Ялта і
Алушта (АРК). ВЕЗ в м. Керч (АРК). ВЕЗ в м. Феодосія (АРК). “Аджалик”
(Одеська область). “Антарктида” (Одеська область). “Порто-Франко” (Одеса).
“Буковина” (Чернівецька область). “Яремга” (Івано-Франківська область).
Міжнародна ВЕЗ “Рені-Галац-Джурджулешті”(м.Рені, Одеської обл. Та
Миколаїв). (Див.: Бизнес, №7, 15 лютого 1999р. – с.7.)
У режимі “porto franko”, з перспективою наступного ускладнення функцій,
можуть працювати порти Одеси, Іллічевська, Ізмаїла, Ялти, об’єднаних
проектом Чорноморської зони економічної співпраці з портами інших держав
Страницы: 1, 2, 3, 4
|