Атомна енергетика України і РПС

Основні етапи і сучасні проблеми розвитку атомної енергетики України

За 40 років розвитку атомної енергетики у світі побудовано біля 400

енергоблоків у 26 країнах світу із сумарною енергетичною модністю біля 300

млн. кВт. Основними перевагами атомної енергетики взагалі, і в Україні

також є висока кінцева рентабельність і відсутність викидів в атмосферу

продуктів згорання (із цього погляду вона може розглядатися як екологічно

чиста), основними хибами потенційна небезпека радіоактивного зараження

навколишнього середовища продуктами розподілу ядерного палива при аварії і

проблема переробки використаного ядерного палива.

Як і в кожній новій галузі, в атомній енергетиці проблем вистачає.

Розглянемо це, порівнюючи плюси і мінуси атомної енергетики.

1. За 10 місяців нинішнього року атомні станції виробили

електроенергії (60,63 млрд. кВт. год. 43,9% загального

виробництва). Через невчасні поставки свіжого ядерного палива

(відсутність коштів для обов’язкових платежів за поставки

російського ядерного палива) Атомні блоки простоюють у ремонтах,

внаслідок чого недовироблена електроенергія на суму близько 200

млн. грн.

2. За останні 15 років основний приріст електрогенеруючої потужності

України забезпечувався за рахунок розвитку атомної енергетики.

Частка атомних електростанцій встановленої потужності всіх

електричних станцій країни досягла приблизно 24 відсотка (12,8 млн.

кВт.). Проблема. Швидкий і безальтернативний розвиток атомної

енергії призвів до згортання розвитку і переозброєння теплової

енергетики на базі використання органічного палива.

3. Витрати на експлуатацію АЕС в десятки разів менший, ніж на ГЕС та

ТЕЦ, тому, що собівартість інфраструктури для проживання

оперативного та ремонтного персоналу обладнання для технічного

обслуговування і інше в декілька разів менше. Проблема. АЕС

створюють потенційну небезпеку радіоактивного забруднення в

Україні. 45 відсотків території та половина населення може

опинитись в зонах радіоактивного забруднення.

4. Собівартість електроенергії.

|Вид |Ціна, грн. за кВт. рік. |

|Атомні |0,034 |

|Теплові |0,1 |

|Гідравлічні |<0,01 |

АЕС поза конкуренцією по собівартості продукції. Економічна криза.

Немає палива, бо немає платежів. Платежі не надходять через

неефективність схеми енергоринку. Проблема. Тому підвищенні

прибутки Українських АЕС існують тільки на папері. Реальна

структура оплати за відпущену електроенергію з преобладанням

бартеру, не забезпечує навіть покриття собівартості виробленої

енергії, не кажучи про те, щоб накопичувати засоби для експлуатації

зношених блоків та будівництва нових.

5. Атомна енергетика являється високотехнологічною і науково емкою

галуззю. Вона дає роботу багатьом науковим і конструкторським

колективам. Являється споживачем продукції вітчизняного важкого

машинобудування. Проблема. Екологічна загроза. Техногенна аварія на

4-му реакторі Чорнобильської АЕС за розмірами негативних

соціальних, екологічних, та економічних наслідків, за масштабами

впливу на біосферу планети і на погляди людей на сучасні проблеми

розвитку земної цивілізації вважається найбільшою ядерною

катастрофою в історії людства. Тому “НІ” будівництву нових

енергоблоків в Україні, як густонаселеному регіоні Європейського

континенту, висловлюються повсякчас і скрізь, на будь-якому рівні.

6. Побічним продуктом АЕС являється плутоній, який використовується

для виробництва атомної зброї, що в свою чергу збільшує економічну

і політичну міць країни. Проблема. Відмова від атомної енергетики

неминуче приведе до ослаблення України і розцінюється безумний

крок.

7. Об’єктивно АЕС екологічно не більш небезпечний, ніж ядерна,

хімічна, біологічна, і друга зброя. Порівняно з извергающими тони

канцерогенної пилюки ТЕС, незаймана природа навкруги АЕС виглядає

вісьма убедительно. Рівень радіації в 50м. від реактора не вище,

ніж на дитячому пляжі. Проблема. Реактори РБМК-1000 встановлені на

АЕС проектувались ще в 60-ті роки і відповідали двом умовам:

А) виробляти збройний плутоній;

Б) мати високу економічність.

Проблема їх небезпечного функціонування фактично відсовувалася

на задній план.

8. Найбільш гострою проблема в ядерної енергетиці сьогодні вважають

тарифи на електроенергію. Така увага до АЕС зрозуміла: середня ціна

теплових електростанцій 10,5-11 коп. за кВт. год., АЕС – 7.5 коп.

за кВт. год. Але тут існують дві, діаметрально протилежні, точки

зору:

А) тариф дуже низький і не забезпечує розвиток

енергетики;

Б) дуже завищений .затрудняющий оплату споживачам

9. Атомна енергетика розвивається, йдеться про відкриття другого

енергоблоку на Хмельницькій АЕС та третього на Ровенській,

проводиться диверсифікація постачання ядерного палива, намічається

виробництво власного ядерного палива, підвищується рівень роботи

існуючих станцій та їх безпеку. Проблема. Ці добудови, включаючи

повне добудування ХАЕС можливі лише за рахунок західних кредитів,

що несе дуже великі навантаження на економіку країни і бюджет. Або

за рахунок збільшення тарифів.(В.Пустовойтенко Київ “Інформ”). А

також на думку деяких політиків добудова атомних енергоблоків в

Україні, в першу чергу вигідна енергетичним компаніям США, які

втрачають ринки збуту у Європі та Америці і намагаються розширити

свій вплив на Україну.

Висновок:

Рентабельність атомної енергетики укладається з декількох складових.

Одна з них незалежність від транспортування палива. Якщо для електростанції

потужністю 1 млн. кВт потрібно в рік біля 2 млн. т.у.т. (або біля 5 млн.

низькосортного вугілля), те для блока РБМК-1000 знадобиться доставити не

більш 30 т. збагаченого урану, що практично поведе до нуля витрати на

перевезення палива (на вугільних станціях ці витрати складають до 50%

собівартості). Використання ядерного палива для виробництва енергії не

потребує кисню і не супроводжується постійним викидом продуктів згорання,

що, відповідно, не зажадає будівництва споруджень для очищення викидів в

атмосферу. Міста, що знаходяться поблизу атомних станцій, є в основному

екологічно чистими зеленими містами у всіх країнах світу, а якщо це не так,

то це відбувається через вплив інших виробництв і об'єктів, розташованих на

цій же території. У цьому відношенні ТЕС дають зовсім іншу картину. Аналіз

екологічної ситуації в Україні показує, що на частку ТЕС припадає більш 25%

усіх шкідливих викидів в атмосферу.

До хиб ядерної енергетики варто віднести потенційну небезпеку

радіоактивного зараження навколишнього середовища при важких аваріях типу

Чорнобильської. Зараз на АЕС, що використовують реактори типу

Чорнобильського (РБМК), прийняті міри додаткової безпеки, що, по висновку

МАГАТЕ (Міжнародного агентства по атомній енергії), цілком виключають

аварію подібної ваги: у міру виробітки проектного ресурсу такі реактори

повинні бути замінені реакторами нового покоління підвищеної безпеки. Проте

в суспільній думці перелом стосовно безпечного використання атомної

енергії відбудеться, очевидно, не швидко. Проблема утилізації радіоактивних

відходів коштує дуже гостро для усього світового співтовариства. Зараз вже

існують методи заскловування, бітуміровання і цементування радіоактивних

відходів АЕС, але потребуються території для спорудження могікан, куди

будуть поміщатися ці Відходи на вічне збереження. Україна, як країна з

малою територією і великою щільністю населення відчуває серйозні трудності

при рішенні цієї проблеми.

Розділ III.

Територіальна організація атомної енергетики України

Територіальна організація атомної енергетики України.

В Україні функціонувало 5 АЕС на яких встановлено 11 енергоблоків (до

березня 2001 року). Це Запорізька (5 млн. кВт.), Хмельницька і

Південноукраїнська (по 2 млн. кВт.), Чорнобильська (4 млн. кВт.) та

Ровенська (818 млн. Вт.). З жовтня 2000 року вилучено Чорнобильську АЕС, на

якій, до її закриття почався ремонт в середині об’єкта “Укриття”. Роботи

ведуться по зміцненню пошкоджених балок, на які спираються дах “Саркофаг”.

Будівництво Кримської та Чигиринської АЕС законсервовано. Енергоблоки АЕС з

реакторами всіх типів стабільно працюють в базовій частині графіка

навантажень.

Розділ IV.

Продукція атомної енергетики України у зовнішній та внутрішній торгівлі

У 1999 році "Энергоатом" зробив 72,1 млрд. кВт/г, із них усього на

"Энергоринок" було поставлено 67,4 млрд. кВт/г. на суму 5,02 млрд. грн.

Самі постачання ділилися на дві групи, левина частка котрих (49,2 млрд.

кВт/г) була продана по т.зв. регульованому тарифі. При цьому грошима за її

було отримано усього 296,4 млн. грн. або 0,6 коп. за кВт/г, інше заліками,

бартером і ін.

Ще біля чверті виробленої електроенергії (18,1 млрд. кВт/г) було

продано по нерегульованому тарифу або, фактично, по прямих договорах. Це

вдвічі більше, ніж у 1998 році (9,8 млрд. кВт/г)

Тільки прямий договір "в українському виконанні" виглядає достатньо

специфічний. Спочатку "Энергоатом" реалізує електроенергію в оптовий ринок

по ціні 7,45 коп. за 1 кВт/г. Потім купує її з энергоринка вже по оптовій

ціні - це приблизно 10,6 коп. за кВт/г. А вже потім поставляє

електроенергію підприємствам щиро при середній ціні в 8,03 коп. за кВт/г,

гублячи на кожному

кВт/г 2,5-3 копійки.

З урахуванням того, що з травня 1999 року "Энергоатом" по цій схемі

поставив понад 25 млрд. кВт/г електроенергію, можна порахувати його

"добровільні" збитки.

Втім, тільки цими збитками справа не обмежувалася. Як правило, за

поставлену "Энергоатому" електроенергію навіть підприємства з ліквідною

продукцією сплачували не грошима, а товаром або активами. Зокрема, часто

застосовувалася схема, що передбачає розрахунок таких підприємств із НАЭК

за електроенергію векселями під заставу майбутньої продукції. За

реалізовані в 1999 році по нерегульованому тарифу 18,1 млрд. кВт/г

електроенергії НАЭК одержав грошима 271,8 млн. грн. Іншими словами, тільки

18,7% від поставленої на підприємства з ліквідною продукцією електроенергії

було оплачено грошима. Зате було отримано векселів номіналом на 851,8 млн.

грн., плюс до цього на 322,7 млн. грн. різних заліків.

При загальному рівні оплати в 5,02 млрд. грн. усі грошові надходження

на рахунок НАЭК (із энергоринка і як постачальника по нерегульованому

тарифу) складають 0,57 млрд. грн. (11,3%), інше - різні форми не грошових

розрахунків. Точно розрахувати ціну продажу електроенергії складно, але

можна зробити розрахунки її можливого рівня. Екс-президент НАЭК

"Энергоатом" Нур Нигматуллин оцінював ринкову вартість атомних активів у

50% від номіналу. Причому це, скоріше, оптимістична оцінка, а не ринкова

ціна. Тоді одержимо формулу:

Сумарна оплата = (грошова оплата + не грошові розрахунки х 50%) -

неплатежі.

Якщо підставити в цю формулу структуру платежів "Энергоатому" за

відпущену в 1999 році електроенергію, виявиться, що НАЭК оплатила 2,79

млрд. грн. При виробітку 72,1 млрд. кВт/г це складе 3,9 коп. за кВт/г.

Побічно це підтверджується і даними Кабінету Міністрів. Відповідно до їм

середня ціна реалізації електроенергії нетарифними постачальниками (де

частка НАЭК понад 55%) у 1999 році склала 4,5 коп. за кВт/г. Цифра більш

ніж тривожна, адже навіть для простої підтримки поточного виробництва

потрібно як мінімум 5,0 коп. Так що фактично НАЭКу увесь час приходиться

вибирати на чому заощадити - на зарплаті, ремонті або вивозі палива.

Тим часом, за словами и.о. президента НАЭК Володимира Броникова, АЕС

для повного покриття витрат, включаючи податки і зарплату, необхідний тариф

на рівні хоча б 1,2 цента. У випадку, якщо ставити задачу подальшого

розвитку галузі, необхідна оплата на рівні 3,5 цента /кВт/г.

До речі, керівництво НАЭК уже декілька разів оберталося в НКРЭ з

пропозицією про збільшення для нього тарифу до 11 коп. Проте цей природний,

на перший погляд, шлях підвищення тарифів навряд чи ефективний. Як показує

практика, ріст тарифів призведе, швидше за все, до збільшення глибини

дисконтів.

Крім того, розмір теперішнього тарифу (1,4 цента), загалом, достатній

для простого відтворення, хоча і малий для розвитку. Так що промова повинна

йти, швидше за все, про оптимізацію структури оподатковування.

Втім, перспективи найближчого майбутнього більше залежать від того,

наскільки вдасться налагодити надходження "живих" грошей від споживачів.

Зараз уряд початок активну роботу з найбільше енергоємними підприємствами.

Визначені успіхи є, і надходження засобів удалося підвищити. Проте поки не

ясно, чи вдасться закріпити тенденцію. Тим часом доти, поки тариф не буде

наповнятися грошима, розмова про його розмір буде носити досить абстрактний

характер.

Виходячи з даної структури, паливні витрати українських АЕС

знаходяться на середньосвітовому рівні. Виробничі витрати декілька нижче,

але навряд чи цим показником варто пишатися, оскільки його досягнення

пов'язане з недостачею засобів на проведення планових ремонтів. Це вже

початок позначатися на стані устаткування і призводити до частих аварійних

ситуацій.

Коефіцієнт використання встановлених потужностей українських АЕС достатньо

низький - 64%, при проектних 75%, що обумовлено затягуванням ремонтів і

частих аварійних припинень.

При загальних витратах у 1,18 центів і офіційного тарифу 7,45 коп.

(1,38 цента) Україна практично спрацьовує атомні потужності, не акумулюючи

фінансові ресурси для підтримки галузі, запровадження нових потужностей і

модернізації блоків. У той же час уже з 2007 р. з'явиться необхідність

вирішувати долю найбільше старих атомних блоків, знадобляться значні

уливання інвестицій у продовження термінів їхньої дії.

Найбільше гостро проблема підведеться в 2010-2020 р., коли проектний ресурс

буде вичерпаний практично у всіх блоків.

Закриття станцій буде потребувати ще великих ресурсів і є економічно

недоцільним, хоча і продовження ресурсу українських АЕС зажадає декількох

мільярдів доларів.

Для простої підтримки поточного виробництва тариф на атомну енергію

повинний складати не менше 5,0 копійок за кВт/г (0,91 цента). Для повного

покриття витрат, включаючи податки і зарплату, необхідний тариф на рівні

1,2 цента.

У випадку, якщо ставити задачу подальшого розвитку галузі, необхідна

оплата на рівні 3,5 цента /кВт/г.

Імпорт - експорт

Положення "Энергоатома" ускладнює і та обставина, що значну частину

витрат компанія оцінює у валюті. Так, 100% палива для АЕС надходить з-за

кордону (Росія). Туди ж (з оплатою в доларовому еквіваленті) відправляється

і відпрацьоване ядерне паливо. У тієї ж Росії припадати купувати і 85%

необхідного для ремонту устаткування.

Останнім часом паливне питання став самим хворобливим. У принципі, при

плануванні потреб фінансування, у ньому застосовується досить нехитре

правило. Одне складання, що тепловипромінює, (ТВС) реактора РБМК -1000

коштують порядку 480 тис. діл. З його поміччю можна зробити 120 млн. кВт/г

електроенергії. Отже, ціна завезення палива буде коштувати 0,4 цента за

кВт/г. Ще приблизно в 0,12-0,14 центів на кВт/г оцінюється вивіз

відпрацьованого палива. А усього на виробітку одного кВт/г піде ядерного

палива на 0,52 цента. Інакше кажучи, у середньому, для ритмічного

забезпечення станцій паливом щорічно необхідно порядку 340-420 млн. діл. З

середини 1994 до кінця 1998 р. положення рятували постачання російського

компенсаційного палива (2800 розрахункових ТВС для РБМК-1000), але торік

вони закінчилися. Спроби організувати систему розрахунків за паливо за

участю фірм-операторів (ООО "Бринкфорд", ЗАО "Энергопромінвест", ЗАО

"Творення", "Київ-Код" і ін.) особливого ефекту не принесли, у всякому разі

для атомників.

Як відзначалося на лютневому засіданні СНБОУ, торік "для виробництва

електроенергії на АЕС витрачено ядерного палива на суму 283,2 млн. діл.

США, а оплачено усього 77,5 млн. діл. (27,4%). Фактично 72,6% виробленої в

1999 році електроенергії виконано за рахунок попередніх запасів ядерного

палива". При цьому самі запаси були виметені практично "до дна".

Проте палива не вистачило, і декілька реакторів простояли пів зими, а

блок Південноукраїнської АЕС коштує вже практично півроку. Цей зрив

перевантажень ледь не призвів до розпаду енергосистеми взимку 1999/2000 р.

Тоді положення багато в чому полегшив блок , що працював усю зиму ,

Чорнобильської АЕС. Проте на майбутню зиму розраховувати на нього вже не

Страницы: 1, 2, 3