Аудит в странах СНГ

Аудит в странах СНГ

Зміст.

Вступ. 2

1. АУДИТ В РОСІЇ. 4

1.1. Історична Довідка. 4

1.2. Стан аудиту. 5

1.3. Стандарти 8

1.4. Ринок аудиторських послуг 9

1.5. Консалтинг 11

1.6. Перспективи. 11

2. АУДИТ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ 15

3. АУДИТ В РЕСПУБЛІЦІ КАЗАХСТАН 17

Завершення. 18

Література. 19

Вступ.

Виникнення аудиту пов’язано з розподілом інтересів тих, хто

безпосередньо займається керуванням підприємством (адміністрація,

менеджери), і тих, хто вкладає гроші в його діяльність (власники,

акціонери, інвестори). Останні не могли і не хотіли покладатися на ту

фінансову інформацію, яку подавали керівники і підлеглі їм бухгалтери

підприємства. Досить часті банкрутства підприємств, обман з боку

адміністрації підприємства значно підвищували ризик фінансових вкладень.

Акціонери хотіли бути впевнені в тому, що їх не обдурюють, що звітність,

яка подається адміністрацією, повністю відбиває реальний фінансовий стан

підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації і

підтвердження фінансової звітності запрошувались люди, яким, на думку

акціонерів, можна було довіряти. Головною вимогою до аудитора, були його

беззаперечна чесність і незалежність.

Історичною батьківщиною аудиту є Англія, де з 1844 року виходить серія

законів про компанії, відповідно до яких правління акціонерних компаній

зобов’язанні запрошувати не рідше ніж один раз на рік спеціальну людину для

перевірки бухгалтерських рахунків і звіту перед акціонерами.

В Російській Імперії, до складу якої входили всі теперішні країни СНД,

звання аудитора було введене царем Петром І. Посада аудитора вміщувала в

себе деякі обов’язки діловода, секретаря і прокурора. Аудиторів в Росії

називали присяжними бухгалтерами. Всі три спроби організації аудиту: в 1889

році, 1912 та 1928, виявились марними.

В країнах СНД, які виникли на терені СРСР, аудиторська діяльність у

сучасному вигляді з’явилась порівняно недавно, і в зв’язку з економічними

реформами отримує все більше розповсюдження.

Першими аудиторськими організаціями в колишніх республіках СРСР стали

представництва та дочірні підприємства акціонерного товариства "Інаудит",

яке було засновано восени 1987 року. Спочатку аудит проводився на спільних

підприємствах, пов’язаних з участю іноземного капіталу, так як зарубіжні

партнери вимагали подання їм звітності, яка підтверджена незалежною

аудиторською організацією.

З виникненням нових форм підприємницької діяльності, появою

акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних

банків та інших підприємств сфера застосування аудиту значно розширилась.

Аудиторські послуги в країнах СНД пропонує і так звана Велика шістка

найбільших аудиторських фірм світу, до якої входять: Deloitte & Touche,

Ernst & Young, Artur Anderson, Price Waterhouse, Cooper & Lybrant, KPMG.

Кожна з цих фірм є великою міжнародною групіровкою, фірми-члени якої

працюють в багатьох країнах світу. Всі ці фірми за своєю організаційною

структурою являють собою партнерства (товариства) з необмеженою

відповідальністю. Кожна з груп, яка входить до великої шістки в цілому

пропонуюють весь спектр аудиторських і консультаційних послуг, а окремі

фірми, які входять в дану групу можуть мати певну спеціалізацію (податкове

консультування і аудит в певній сфері бізнесу та інше).

Аудиторська діяльність в країнах СНД — в Україні, Російській

Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані, та інших —

розвивається в міру розвитку ринкової економіки, урізноманітнення форм

власності капіталу. Аудиторська діяльність в цих країнах регулюється

спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту.

Позитивним в розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено координаційний

центр з Аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації аудиторів і

бухгалтерів СНД, асоціації аудиторів та бухгалтерів країн-учасників.

Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту,

створенню підручників для підготовки бухгалтерів - аудиторів у вузах,

уніфікації навчальних планів для підготовки бакалаврів і магістрів за фахом

"економіст з бухгалтерського обліку і аудиту".

У країн СНД загальне соціалістичне минуле і, як наслідок цього, -

схожість проблем, що виникають при формуванні ринкових відносин в

економіці. Тому метою нарад даної робочої групи є координація дій

організацій і об'єднань бухгалтерів і аудиторів для обміну досвідом. Такий

обмін досвідом грає важливу роль у спільному розвитку, приведенні системи

обліку, отже - Аудиту у відповідність із міжнародними стандартами. Крім

того, сьогодні й у близькому майбутньому повна дезинтегрованність економіки

колишніх республік СРСР недоцільна.

Як слідство цього виникає необхідність у єдності систем

бухгалтерського обліку і спільної організації і побудови аудиторської

справи.

Регламентацією бухгалтерського обліку майже у всіх країнах СНД

займаються Міністерства фінансів. (Крім Казахстану, де разом із Мінфіном

працює в даному напрямку і Національний комітет по бухгалтерському обліку).

Регламентацією аудиторської діяльності займаються: - в Азербайджан -

Аудиторська палата; - у Бєларусі - Аудиторська палата; - у Казахстані -

Міністерство фінансів і Національний комітет по Аудиту; - у Молдові -

Міністерство фінансів і Асоціація аудиторів; - у Російській федерації -

Міністерство фінансів, Центробанк. Росстрахнадзор і Президія Асоціації

аудиторів; - в Україні - Аудиторська палата.

Ліцензування і сертифікацію аудиторів здійснюють:

- У Республіці Бєларусь. - Аудиторська палата (Аудиторська палата

Республіки Бєларусь входить до складу Кабінету Міністрів країни -

прим. авт.)

- Молдова - Міністерство фінансів (сертифікат "А") і Нацбанк

(сертифікат "Б").

- Казахстан. Міністерство фінансів і Нацбанк.

- Російська федерація. Міністерство фінансів, Центробанк.

Росстрахнадзор.

- Україна. Аудиторська палата.

Кваліфікаційні вимоги до аудиторів у країнах СНД в основному схожі.

До відмінностей можна віднести: необов'язковість вищої освіти (Молдова -

середнє спеціальне); досвід роботи з фаху бухгалтер, економіст, юрист,

помічник аудитора від 3-х років (Азербайджан і Україна) до 5-и років

(Бєларусь. Казахстан, Молдова, Росія). Громадянство для претендентів на

сертифікат аудитора обов'язково тільки в Україні.

Усе пізнається в порівнянні, і якщо виходити з приведених даних, то

український аудитор знаходиться сьогодні далеко не в самому гіршому

положенні. Звичайно, не можна сказати, що в найбільше вигідному.

Наприклад, глава Аудиторської палати Республіки Бєларусь дивується з

приводу майбутніх в Україні законодавчих обмежень, звуженні сфери додатка

обов'язкового Аудиту. Оскільки в Бєларусі Президент Республіки спеціальним

Указом доручив Кабінету Міністрів доповнити перелік суб'єктів господарської

діяльності, для яких обов'язкова аудиторська перевірка. (На сьогоднішній

день у Бєларусі Аудит обов'язковий тільки для комерційних банків, страхових

компаній і іноземних фірм). Крім того, і в Парламенті, і в Уряді Бєларусі

в даний час відсутні скільки-небудь істотні антиаудиторські настрої. Аудит

у Росії, у відмінності від України і Бєларусі, розвивається особливим

шляхом, у відриві від світового досвіду, що призводить до деякої

дезорганізації і плутанини. Наприклад, присутність у Росії чотирьох

фахових об'єднань аудиторів: Асоціація бухгалтерів і аудиторів, Спілка

аудиторів, Товариство аудиторів, Російська колегія аудиторів і декількох

інституцій по ліцензуванню аудиторів лише ускладнює розвиток російського

Аудиту.

1. АУДИТ В РОСІЇ.

1.1. Історична Довідка.

З різних причин довго не вдавалось створити спеціалізоване

законодавство як основу для аудиторської діяльності. Тільки, у грудні

1993р. Указом Президента Російської Федерації було затверджено Тимчасові

правила аудиторської діяльності, які, врешті-решт, майже через сім років

після того як аудит в Росії став одним з видів підприємницької діяльності

визначили "правила гри".

Оцінка якості цих правил була неоднозначною, проте вони й визначили

організаційні основи інституційної побудови аудиту, його цілі і завдання.

Тимчасові правила мали значний позитивний вплив на подальший розвиток не

тільки аудиторської діяльності, а і всієї системи ринкових відносин у

Росії.

З грудня 1993 р. і до тепер аудиторська діяльність у Росії

розвивається бурхливими темпами, збільшується кількість аудиторських, фірм

і атестованих аудиторів, з'являється багато нових професійних періодичних

видань, розвивається система професійної підготовки аудиторів, практично в

усіх. адміністративних одиницях Росії створено професійні аудиторські

організації.

У 1994 р. було затверджено критерії обов'язкового аудиту, що суттєво

розширило кількість організацій, які підлягають обов'язковому аудиту, і

збільшило попит на аудиторські послуги.

Розробляються правила (стандарти) аудиторської діяльності. У квітні

1996р. Комісія з аудиторської діяльності розробила і рекомендувала до

використання Порядок складанню аудиторського висновку про бухгалтерську

звітність. Практично завершено підготовку ще ряду правил (стандартів) з

аудиторської діяльності, їх подальше затвердження багато в чому

затримується у зв'язку з відсутністю закону про аудиторську діяльність.

Початковий період розвитку аудиту в Росії завершився.

1.2. Стан аудиту.

Законодавча база

Тимчасові правила аудиторської діяльності

в Російській Федерації

Указом Президента Російської Федерації "Про аудиторську діяльність в

Російській Федерації" від 22 грудня 1993 р. № 2263 було затверджено

Тимчасові правила аудиторської діяльності в Російській Федерації (далі -

Тимчасові правила). Передбачалось, що Тимчасові правила діятимуть до

прийняття закону, що регулює аудиторську діяльність.

Усі аудитори - фізичні особи повинні; були до 1 жовтня 1994 р. пройти

атестацію на право здійснення аудиторської діяльності; юридичні й фізичні

особи, що займаються аудиторською діяльністю самостійно, зобов'язані були

до 1 січня 1995 р. одержати відповідні ліцензії.

Проведення аудиторської діяльності без атестації. починаючи з 1 жовтня

1994 р. і без ліцензії, починаючи з 1 січня 1995 р., було заборонено.

Для розробки відповідних документів координації робіт з атестації і

ліцензування Указом передбачалось створення Комісії з аудиторської

діяльності при Президенті Російської Федерації. Комісію не було наділено

будь-якими адміністративними повноваженнями, її роль зводилась практично

до організації підготовки для Уряду проектів нормативних актів і положень,

необхідних для створення умов аудиторської діяльності в Росії.

Тимчасові правила визначають, аудиторську діяльність як незалежний

позавідомчий фінансовий контроль.

Тепер основною метою аудиторської діяльності є встановлення

достовірності і бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і

відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій

нормативним актам, чинним в Російській Федерації.

Встановлено, що аудиторська перевірка може ї бути1 обов'язковою або

ініціативною. Обов'язкова аудиторська перевірка здійснюється тільки у

випадках, прямо встановлених законодавством Російської і Федерації, а

ініціативна - за рішенням організації. Крім того, відповідно до Тимчасових

правил обов’язкова аудиторська перевірка може провадитися також за

дорученням державних органів.

У Тимчасових правилах визначено "супутні" послуги, які можуть

надаватися аудиторами: постановка, відновлення і ведення бухгалтерського

(фінансового) обліку, складання декларацій про доходи бухгалтерську

(фінансову) звітність, аналіз господарсько-фінансової діяльності, оцінка

активів і пасивів консультування з питань фінансового, "податкового"

банківського та іншого господарського законодавства Російської Федерації, а

також навчання і надання інших послуг за профілем своєї діяльний.

Тимчасові правила забороняють займатися аудиторам будь-якою

підприємницькою діяльністю крім визначеної цими правилами. Неважко

помітити, що список "супутніх" послуг далеко не повний. Так, очевидно,

проведення аудитором консультацій з неросійського господарського

законодавства, якщо формально застосовувати Тимчасові правила, може

виявитися незаконним.

Є одне з положень Тимчасових правил, яке досі все ще не працює.

Йдеться про так звані перевірки за замовленнями державних органів.

Процедура запрошення аудитора дуже докладно описується і Тимчасовими

правилами. Проте досі не встановлено порядок визначення вартості такого

роду перевірок, і ця норма практично не застосовується.

Сама по собі ідея запрошення аудитора для проведення робіт за

замовленням прокурора, суду або арбітражного суду не викликає заперечень.

Проте Тимчасові правила дають змогу органу дізнання і слідчому за умови

наявності санкції прокурора, а також прокурору, суду й арбітражному суду

дати аудитору "доручення про проведення аудиторської перевірки організації

за умови наявності у виробництві зазначених органів порушеної (відновленої

виробництвом) кримінальної справи, прийнятої до виробництва (відновленої

виробництвом) цивільної справи або справи, підвідомчої арбітражному суду".

Строк проведення аудиторської перевірки за таким дорученням визначається за

домовленістю з аудитором і, як правило, не повинен перевищувати двох

місяців.

Оплата при проведенні перевірки за дорученням органів дізнання,

прокурора, слідчого, суду й арбітражного суду. як визначено в Тимчасових

правилах, має здійснюватися попередньо за рахунок організації, яку

перевіряють, за ставками, щороку затвердженими Урядом Російської Федерації

з врахуванням середньої ставки оплати, що склалася на ринку аудиторських

послуг. Аудитори категорично заперечують проти такого способу, визначенні

вартості їх послуг, оскільки для багатьох аудиторських фірм, і насамперед

великих, де ставки суттєво вищі від середніх, це означає явно збиткові

умови роботи.

Тимчасовими правилами встановлюються певні обмеження для аудиторів і

аудиторських фірм на проведений аудиторських перевірок. Так, аудиторська

перевірка не може провадитися аудиторами, якщо вони в засновниками,

власниками, акціонерами, керівниками та іншими посадовими особами

організації, яку перевіряють, або є із зазначеними особами родичами

(батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки, а також брати, сестри,

батьки і діти подружжя). Аудиторські фірми не можуть здійснювати

аудиторську перевірку щодо організацій, які є Їх засновниками, власниками,

акціонерами, кредиторами, страхувальниками, а також щодо яких ці

аудиторські фірми є засновниками, власниками, акціонерами. Також

забороняється провадити аудиторські перевірки в організаціях, де цією

аудиторською фірмою надавались послуги з відновлення і ведення

бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.

Аудитори можуть самостійно визначати форми і методи аудиторської

перевірки, виходячи з вимог нормативних актів Російської Федерації, а також

з конкретних умов договору з організацією або змісту доручення державного

органу.

Результат аудиторської перевірки - висновок аудитора складається з

трьох частин - вступної, аналітичної й підсумкової.

У вступній частині для аудиторської фірми зазначають: юридичну адресу

і телефони; порядковий номер, дату видачі й назву органу, що видав ліцензію

на здійснення аудиторської діяльності, а також строк дії ліцензії; номер

реєстраційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвища, імена і

по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; для аудитора, який

працює самостійно: прізвище, Ім'я і по батькові, стаж роботи аудитором;

дату видачі й назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської

діяльності, а також строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва;

номер розрахункового рахунку.

В аналітичній частині вказують: назву організації і період діяльності

її, за який здійснюється перевірка; результати експертизи організації

бухгалтерського (фінансового) обліку, складання відповідної звітності і

стану внутрішнього контролю; факти, виявлених у ході аудиторської перевірки

суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і

складання фінансової звітності, що впливають на її достовірність також

порушень законодавства Російської Федерації при здійсненні господарсько-

фінансових операцій, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам

власників організації, держави і третіх осіб.

Підсумкова частина аудиторського висновку містить запис про

підтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності

організації. Тільки підсумкова частина висновку призначена для публікації і

подання заінтересованим користувачам.

Страницы: 1, 2, 3