Аудит статутного капіталу

підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей

методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних

питань:

. розуміння аудитором бізнесу клієнта (головні фактори, які впливають

на діяльність; характеристики діяльності підприємства, його

організаційної структури; розподіл обов’язків між керівництвом

підприємства);

. розуміння обліку і системи внутрішнього контролю (методи і принципи

бухгалтерського обліку);

. визначення ризиків і суттєвості (оцінка аудитором ризику внутрішнього

контролю; визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з

кожного виду операцій);

. види, час і повнота процедур (вплив інформаційних технологій на

аудит; можливий вплив роботи внутрішніх аудиторів);

. координація, керівництво, супроводження і нагляд (участь в аудиті

інших аудиторів або фахівців; місцезнаходження підрозділів

підприємства);

. інші питання (відносини підприємства зі спорідненими сторонами).

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих

аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками

загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати

виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми

включається також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час,

що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську

процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій

особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під

час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення

аудиторських тестів і незалежних процедур — координує роботу всіх можливих

помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає

присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь в роботі.

Порядок проведення процедур одержання аудиторських доказів розглянуто в

ННА № 14 „Аудиторські докази”. Відповідно до нього, аудитор повинен

одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила

спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде

підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів

систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин

докази можуть бути одержані в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Відповідно до статей 7 і 21 Закону України „Про аудиторську діяльність”

аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб’єкту

господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність

представленої інформації і її підтвердження або не підтвердження. ННА № 26

„Аудиторський висновок” регулює основні принципи, за якими складається

аудиторський висновок. В ньому говориться, що аудитор повинен

проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих

аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену

фінансову звітність.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який

повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену

фінансову звітність.

Отже, на останньому (третьому) етапі аудитор повинен:

o завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського

файлу;

o підготувати письмову інформацію керівництву перевіреного економічного

суб’єкта за результатами аудиту;

o сформулювати за результатами аудиту свою думку про достовірність

фінансової звітності перевіреного економічного суб’єкта;

o підготувати за встановленою формою аудиторський висновок.

Така схема (як і будь-яка інша) лише приблизно відображає процес

реальної роботи аудитора. Наприклад, не всі етапи аудиту виконуються

послідовно, деякі йдуть одночасно. Так, вивчення й оцінка системи

внутрішнього контролю перевіряємої організації може проводитися в тому

числі і на стадії збору аудиторських доказів, планування аудиту може

проходити не лише на початку, але й в процесі аудиту, а документування

аудиту — на всіх його етапах, але лише на заключному етапі аудиторський

файл приймає закінчений вигляд.

В ході аудиторської перевірки статутного капталу аудитор повинен

звернути увагу на наступні питання:

В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що

зареєстрована в статутних документах економічних суб’єктів як величина

вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю)

в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних

паперів.

У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності

підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських

товариств (табл.4.1).

Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по

вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у

звітності окремо.

Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом

строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного

капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша

частина — протягом року з моменту його реєстрації.

Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку,

визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з

моменту їх придбання (розміщення).

Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може

здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або

іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при

його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом

товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів — рішенням про їх

розміщення.

Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з

результатами діяльності економічного суб’єкта за рік та після

перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.

Таблиця 4.1.

Розмір статутного капіталу господарських товариств.

|Суб’єкти господарської|Розмір статутного капіталу. |

|діяльності. | |

|Акціонерне товариство |Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних |

| |заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на |

| |момент створення товариства). Засновники акціонерного |

| |товариства можуть мати акції товариства на суму не менше|

| |25% і строком не менше двох років. |

|Товариство з обмеженою|Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, |

|відповідальністю. |еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам |

| |(виходячи з розміру заробітної плати на момент створення|

| |товариства). |

|Товариство з |Статутний капітал розділено на частки, передбачені |

|додатковою |статутними документами. |

|відповідальністю. | |

|Повне товариство. |Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено. |

|Інвестиційна компанія.|Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. |

| |мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру |

| |заробітної плати на момент створення компанії). |

|Підприємства з |Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна |

|іноземними |складати не менше 10%. |

|інвестиціями. | |

5. Типова кореспонденція рахунків стосовно формування та руху статутного

капіталу

Статутний капітал — це сума внесків учасників (власників) в майно

підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та

характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і

фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх

власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської

та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність

підприємства.

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та

виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою

підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та

діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12

від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями.

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та

порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу

підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з

внесків його учасників.

Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті

за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Внески засновників можуть бути в таких формах:

- майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);

- цінні папери (акції, облігації та інші);

- права на володіння природними ресурсами;

- права на володіння майном (будівлями, обладнанням);

- права на використання об’єктів інтелектуальної власності;

- грошові кошти.

Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються

за первинними документами, що підтверджують їх вартість.

Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними

документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.

Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі,

воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, що включає його

вартість, визначену в зазначеному вище порядку, та всі витрати на доставку,

монтаж, установку та державну реєстрацію.

Права на користування природними ресурсами, а також майнові права,

внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в

бухгалтерському обліку та балансі за первинною вартістю, розрахованою у

визначеному порядку.

Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у

бухгалтерському обліку відповідно до їх надходження. В засновницьких

документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу.

Як правило, строк формування статутного капіталу — один рік.

Облік статутного капіталу на державному підприємстві

На державних підприємствах статутний капітал представляє собою державні

кошти, виділенні для постійного користування та розпорядження підприємства

у вигляді основних та оборотних засобів.

На державних підприємствах статутний капітал формується державою. Його

первинний розмір фіксується статутними документами. Зміна величини

статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих

законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:

- введенні в дію нових потужностей;

- реконструкції та модернізації обладнання;

- безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;

- дооцінці засобів;

- отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;

- виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах

державними структурами.

Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу

по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних засобів

при злитті підприємств або їх ліквідації.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний

капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно

відповідати розміру статутного капіталу.

По дебету рахунка 40 відображаються:

o кошти, отримані від інших підприємств;

o кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних

підприємств.

По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:

o при ліквідації підприємства;

o в зв’язку з передачею коштів іншому державному підприємству.

Таблиця 5.1.

Облік статутного капіталу на державних підприємствах

|Зміст господарської операції |Дебет |Кредит |

|Сформовано статутний капітал за рахунок коштів державного | | |

|бюджету: | | |

|у вигляді оборотних засобів |20, 22 |40 |

|у вигляді основних засобів |10 |40 |

|у вигляді інших необоротних активів |11 |40 |

|у вигляді нематеріальних активів |12 |40 |

|у вигляді грошових коштів |31 |40 |

|Збільшення статутного капіталу за рахунок чистого прибутку |44 |40 |

|Збільшення статутного капіталу за рахунок безоплатного |20, 22, |40 |

|отримання ТМЦ |28 | |

|Збільшення статутного капіталу за рахунок безоплатного |10 |37 |

|отримання основних засобів від інших підприємств |37 |40 |

|Введення в дію або придбання основних засобів |10 |40 |

|Знос ліквідованих основних засобів |131 |40 |

|Відображення фінансового результату від ліквідації основних |44 |40 |

|засобів | | |

|Збільшення статутного капіталу за рахунок індексації основних|423 |40 |

|засобів | | |

|Відображення матеріалів, отриманих від ліквідації основних |20 |40 |

|засобів | | |

Таблиця 5.1 (продовження)

|Зміст господарської операції |Дебет |Кредит |

|Нарахований знос основних засобів |40 |131 |

|Списання основних засобів |40 |10 |

|Витрати, пов’язані з ліквідацією основних засобів |40 |20, 22, |

| | |26, |

| | |28,37, |

| | |66, 65 |

|Безоплатно передані основні засоби іншим підприємствам |40 |37 |

| |37 |10 |

|Безоплатно передані виробничі запаси іншим підприємствам |40 |37,20,22|

| |37 |, 26,28 |

Облік статутного капіталу в акціонерних товариствах

Існують акціонерні товариства відкритого та закритого типів, в

залежності від того, як і між ким розповсюджуються акції.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні заявити про

намір створити акціонерне товариство, відкрити підписку на акції, провести

засновницькі збори та здійснити державну реєстрацію відповідно до діючого

законодавства.

Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне

товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше,

ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції

акціонерам.

Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої

акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного

товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25%

статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на

акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції,

повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які

вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами,

але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну

вартість акцій.

Відповідно до діючого законодавства (ст.13 Закону України „Про

господарські товариства”) засновники акціонерного товариства самостійно

проводять оцінку внесків до статутного капіталу.

Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів

України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право

збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації

балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним,

шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості

акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв’язку зі

збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості

акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена

раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між

акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5