Аудит операцій з руху грошових коштів в касі і на поточному рахунку

початкового і кінцевого сальдо, особливо ретельно перевіряється сутність

господарських операцій, а саме: чи на законних підставах надійшла на

відповідний рахунок або була списана та чи інша сума коштів. Для цього

необхідно порівнювати дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні

документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних

документах, треба також пересвідчитись у реальності тієї чи іншої операції.

Інколи підприємства перераховують кошти іншим підприємствам начебто за

придбані товари, які насправді не надійшли на склад або надійшли, але не

того асортименту, який зазначено у документах, або ж перераховані за

придбання матеріальних цінностей кошти були віднесені по бухгалтерських

контировках у дебет рахунків обліку витрат на виробництво, а фактично

одержані цінності оприбутковані контировкою в дебет рахунків обліку

матеріальних цінностей і в кредит рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними

особами". Створена таким чином нереальна заборгованість незаконно

виплачується з каси.

Таблиця 3. Основні порушення при проведенні операцій по рахунках в банках

|№ |Можливе |Характеристика порушення |

|п/|порушення | |

|п | | |

| |Неповне |Не відображення надходження сум, одержаних з банку|

| |відображення в|і одночасне не відображення надходження сум на |

| |обліку |рахунок на таку ж суму, тимчасове віднесення |

| |операцій по |відповідних сум на розрахунки з банком по |

| |рахунках в |претензіях відсутність документів, що |

| |банках |підтверджують списання грошових коштів з |

| | |банківської о рахунку |

|2 |Безготівкові |перерахування коштів постачальникам з викривленням|

| |перерахування |тексту, що оплачуються з рахунку або з підміною |

| |коштів не за |копій банківських доручень переказ грошових коштів|

| |призначенням |підставним особам за нібито виконані роботи або в |

| | |порядку погашення заборгованості |

|3 |Некоректне | некоректне складання проводок, неправильне |

| |відображення |виведення залишків, невідповідність записів в |

| |операцій на |регістрах записам в первинних документах |

| |рахунках в | |

| |банках в | |

| |регістрах | |

| |синтетичного | |

| |обліку | |

5. Збір аудиторських доказів і оформлення робочих документів

Основною найбільш важливою, відповідальною і трудомісткою частиною

роботи аудитора являється збір аудиторських доказів по всім об’єктам

контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських доказів

аудитор робить висновок щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на

аудируємому підприємстві.

Висновки світового досвіду підготовки аудиторських доказів

відображені в розробленому Комітетом міжнародної аудиторської практики

міжнародному нормативі аудиту “Аудиторські докази”. В відповідності з цим

нормативом під аудиторськими доказами слід розуміти інформацію, яка

підтверджує правильність відображення в обліку даних, чи даних, отриманих

під час фактичної перевірки стану контролює мого об’єкту, яку відбирає

аудитор в процесі контрольних дій для видачі замовнику висновок про

достовірність і правильність відображення в бухгалтерському обліку

операцій, пов’язаних зі зміною фінансово-господарського стану.

Аудиторські докази, як правило відображають зміст частини інформації,

яка є на підприємстві. Так як інформація являється основою для складання

аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати наступним

вимогам:

( необхідність;

( обґрунтування;

( повнота;

( правильність.

Для того, щоб отримати аудиторські докази в залежності від змісту об'єкта

аудиту та умов їх дослідження використовують прийоми фактичного,

документального контролю та підтвердження третьої сторони (як правило

банків). Для отримання аудиторських доказів, які підтверджують

правильність та достовірність даних бухгалтерського обліку використовується

прийом фактичного контролю – інвентаризація. Зіставленням фактичних даних з

відповідними даними бухгалтерського обліку встановлюється стан перевіряє

мого об'єкта. Таким чином аудитор отримує докази щодо реальності

перевіряємих активів, зокрема грошових коштів. Інвентаризація готівки в

касі, коштів на рахунках в банку дає можливість виявити недостачі або лишки

грошових коштів.

Об'єктами інвентаризації є:

· готівка (національна та іноземна валюта);

· цінні папери (акції, облігації, депозитні сертифікати);

· грошові документи (векселі, лімітовані чекові книжки, акредитиви,

талони на паливно-мастильні матеріали тощо);

· бланки суворого обліку (акції та облігації власної емісії, санаторно-

курортні путівки, незаповнені бланки векселів);

· залишки по рахунках в банку (по виписках банку).

Інвентаризація касової готівки проводиться комісією в складі аудитора,

головного бухгалтера і касира. Під час інвентаризації встановлюється

фактична наявність грошових коштів, поштових марок, розрахункових чекових

книжок та інших грошових документів, цінних паперів.

Перш, ніж почати вивчати касові операції, аудитор має уважно вивчити

нормативні документи, що регламентують порядок ведення касових операцій,

збереження готівки в касі, та ознайомитися зі списком осіб, що несуть

відповідальність за недотримання цього порядку.

До початку вивчення касових документів слід визначити, чи укладений

договір про матеріальну відповідальність керівника підприємства з

працівниками, які відповідають за ведення касових операцій.

Потім касир зобов'язаний скласти звіт касира, який передається аудитору

разом з письмовою розпискою про відсутність у касі грошей і грошових

документів, які належать особисто касиру або стороннім організаціям.

Якщо касир заявить, що у касі зберігається готівка або інші цінності,

які належать стороннім підприємствам, то аудитори повинні негайно одержати

від останніх довідку про суму грошей, що їм належить.

Зберігати в касі готівку, яка не належить даному підприємству,

заборонено.

Перевірка наявності грошових коштів та інших грошових активів в касі

проводиться шляхом їх перерахунку касиром в присутності аудитора і

головного бухгалтера або іншого члена комісії. Результати підрахунку

перевіряє аудитор. Готівка в опечатаних банком пачках розпечатується і

також перераховується. За наявності великої кількості купюр складається

опис, в якому зазначається номінал купюр, їх кількість і сума. Опис

підписується всіма членами інвентаризаційної комісії.

Під час перевірки фактичної наявності грошових документів встановлюється

сума, автентичність кожного документу і правильність його оформлення.

Перевірка здійснюється за окремими видами документів із зазначенням в

інвентаризаційному описі назви, номера, серії купюри і загальної суми.

Залишок пред'явленої готівки та цінних паперів комісія порівнює із

залишками по касовій книзі на момент інвентаризації. Результати заносяться

до інвентаризаційного опису.

Перевіряючи касову книгу, аудитори з'ясовують, чи своєчасно касир

проводить в ній записи за операціями, що мали місце на момент проведення

аудиту або, чи пронумерована та прошнурована касова книга, чи скріплена

вона печаткою з підписом керівника і головного бухгалтера.

Запізнення з записами в касову книгу не можуть бути підставою для

припинення інвентаризації готівки в касі. У такому разі касир зобов'язаний

зробити всі записи в присутності членів інвентаризаційної комісії.

За наявності на підприємстві кількох структурних підрозділів (крамниці,

кафе, їдальні, пункту надання послуг тощо) на замовлення клієнта

інвентаризація готівки проводиться в кожній касі або у кожної підзвітної

особи, яка займається збором виручки або виплатою заробітної плати.

Якщо на момент перевірки гроші знаходяться не лише в касі, а й у касирів-

інкасаторів, то в цьому разі проводиться одночасна інвентаризація готівки у

цих осіб. За відсутності такої можливості всі місця зберігання готівки

опечатуються, а перевірка проводиться послідовно.

В період інвентаризації в касі можуть перебувати частково оплачені (не

закриті) платіжні відомості на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, а

також різного роду розписки на видачу грошей у тимчасове користування.

Частково виплачені за такими платіжними відомостями суми, дозволено

заносити до акту інвентаризації з певним застереженням. Розписки,

неправильно оформлені довіреності, документи на видачу коштів з каси, на

яких немає розписки отримувача, до заліку не приймаються, а видані за ними

суми вважаються недостачею.

Виявлена в касі готівка, не виправдана прибутковими документами,

вважається лишком каси і зараховується в доход підприємства. Якщо цінні

папери зберігаються в депозитарії, то їх наявність підтверджується випискою

депозитарія, і на її підставі вони заносяться до акту. Дані про іноземну

валюту вносяться до документів за курсом НБУ, який діє на день

інвентаризації.

За фактом проведення інвентаризації аудитор складає висновок, дані

проведеної інвентаризації звіряються з даними поточного обліку і робляться

висновки про результати інвентаризації. За наявності розходжень з касира в

обов'язковому порядку береться письмове пояснення їх причини.

За результатами інвентаризації касової готівки аудитору слід з'ясувати,

чи проводяться підприємством розрахунки з населенням за відпущені їм товари

(надані послуги), оскільки підприємство зобов'язане вести вказані

розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Інвентаризація грошових коштів на рахунках в банку здійснюється методом

звірки залишків, які обліковуються на рахунках в бухгалтерії, із залишками

в банківських виписках.

Розбіжності, виявлені інвентаризацією, оформлюються актом. За

необхідності достовірність виписок встановлюють зустрічною перевіркою з

банківськими установами.

При інвентаризації не повинні залишатися поза увагою банківські

операції, не підтверджені відповідними документами. За погодженням з.

клієнтом необхідно з'ясувати причину відсутності документів і у випадку

необхідності звернутись до банку за роз'ясненнями по даній операції.

Інвентаризація грошових коштів в дорозі здійснюється шляхом порівняння

сум на відповідних субрахунках з даними квитанцій банківських установ,

поштових відділень, копій супровідних відомостей на здачу виручки

інкасаторам банку тощо.

Після перевірки фактичної наявності коштів аудитор розпочинає

документальну перевірку.

Одним з найбільш доказовим джерелом інформації є первинний документ, в

якому фіксується кожна господарська операція. Перевірка реквізитів і

записів та достовірності документів здійснюється з метою виявлення

фальшивих документів, тобто таких, в яких є підчистки, підроблені записи і

резолюції, заміна текстів та цифр. Такі документи використовуються для

того, щоб приховати обман та інші порушення правил ведення касових операцій

і розрахунків готівкою. Особлива увага повинна приділятися відбиткам

штампів і печаток. Їх незвична форма, різний розмір тих самих знаків,

неправильний текст та інші ознаки можуть вказувати на підробку документів.

Мають також значення зовнішній вигляд документа, папір, на якому він

виконаний, форма бланка, фарба, якою зроблені записи (чорнила, олівець,

паста), колір фарби і т. д. Особлива увага приділяється підписам посадових

та матеріально відповідальних осіб, які приймали і відпускали грошові

кошти.

Огляд документів з метою виявлення підробок повинен поєднуватися з

перевіркою правил їх оформлення. Якщо в документах є виправлення, а в

касових та банківських документах вони не допускаються , то це є свідченням

“криміналу”. Необхідно також перевірити настільки відповідають відображені

в документах господарсько-фінансові операції встановленим правилам і

положенням, що дозволяють встановити факти їх навмисного порушення.

Наприклад, перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

В процесі аудиту аудитор може отримати докази також від банків,

обслуговуючих клієнта. Для цього у всі відомі банки перевіряю чого

підприємства з його дозволу надсилаються стандартні листи-заявки на

банківський звіт для цілей аудиту. Незалежні банківські звіти дозволяють

аудитору отримати дані, які відображають наявність та розмір зобов'язань і

активів, встановити правильність поводження з ними, а також використання

інших даних, які мають відношення пряме до аулиту.

Виявлені за допомогою фактичного та документального контролю докази

аудитор систематизує отриману інформацію в робочих документах, які в

майбутньому використовує при складані аудиторського висновку по результатам

аудиторської перевірки.

Робочі документи – це записи аудитора, за допомогою яких аудитор фіксує

проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію. У Законі “Пор

аудиторську діяльність” навіть не згадується про порядок складання робочих

документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив

національний норматив аудиту № 6 “Документальне оформлення аудиторської

перевірки”. Згідно з ННА № 6 робочі документи – це записи аудитора,

здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок,

узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація,

отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усних

повідомлень. Вони може бути оформлені у вигляді стандартних форм, таблиць

на папері, зафіксовані на електронних носіях. Визначаючи зміст робочих

документів, аудитору доцільно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими

документами користуватиметься, наприклад, інший аудитор із незначним

досвідом аудиторської діяльності.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів

документації – робочої та підсумкової. У вищезгаданому нормативі № 6

дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочих

документів. Всі робочі документи виконують такі функції:

- обґрунтовують твердження аудиторському висновку та свідчать

про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим

нормативам

- полегшують процес управління та контролю за якістю проведення

аудиту

- сприяють виробленню методологічного підходу до процесу

аудиторської перевірки

- допомагають у роботі аудитора.

Вони покликані відображати інформацію з питань, що підлягають

перевірці:

1. методики проведеного аудиту;

2. проведених під час перевірки тестів;

3. зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень та рекомендацій.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. Його

право власності на ці документи обмежується етичними нормами та

зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Їх не можна вилучати або

вимагати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на

аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів,

щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання визначається як

практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі,

якщо клієнт порушить справу проти аудитора.

6. Типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів

Контролюючи грошові операції, необхідно встановити відповідність

кореспонденції рахунків діючим положенням і правилам ведення

бухгалтерського обліку. Такий контроль дозволяє виявити господарські

операції з неправильною кореспонденцією, які потягнуть за собою

перекручення облікової і звітної інформації. Для цього аудитору потрібно

володіти знаннями типової кореспонденції рахунків.

Каса – рахунок бухгалтерського обліку руху і виявлення облікових

готівкових грошових коштів, якими володіє підприємство.

Типова кореспонденція по дебету рахунка 301 “Каса в національній валюті”

|№ |Зміст господарської операції |Дебет |Кредит |

|п/п | | | |

|1 |Надходження готівки від дебіторів в рахунок |301 |16 |

| |погашення його довгострокової заборгованнояті | | |

|2 |Надходження готівки в касу підприємства з |301 |301 |

| |операційної каси чи каси філіалу | | |

|3 |Оприбуткування готівки в касу підприємства з |301 |311 |

| |поточного банківського рахунку для різних виплат: | | |

| |заробітної плати, відряджень, ін. | | |

|4 |Погашення дебітором короткострокового векселя |301 |341 |

| |готівкою | | |

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6