Організація нормування праці на підприємстві та особливості. Реферат.

| | | | | | | |--------------+--------------|

|-----------| | | | | | | |--------------|

| | | | | | | | | |

+-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------+

Визначальним серед засад нормування праці є принцип забезпечення

максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці. Ця

вимога обумовлена тим, що норми завжди виконують роль одного з

найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному

виробництві. Якщо норми витрат праці на окремому підприємстві значно вищі

суспільна необхідних, то це робить його діяльність збитковою,

нерентабельною, призводить до банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує

більш економні норми праці, воно знижує витрати підвищує

конкурентоспроможність своєї продукції на ринку.

Економічна сутність першого принципу логічно продовжується принципом

необхідності забезпечення прогресивності норм, тобто доведення їх до рівня

витрат праці, який нижче суспільна необхідного. Виконання цієї вимоги

робить норми стимулятором науково-технічного та організаційного прогресу,

сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Дієвість та ефективність норм забезпечуються виконанням вимог принципу

наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм, що

характеризується рівнем використання досягнень науки за умови повної

відповідності розроблених норм реально досяжної продуктивності праці та

максимального використання виробничих резервів. Під

організаційно-технічною обґрунтованістю норм розуміють повноту врахування

при їх розробці всіх виробничих факторів, що впливають на продуктивність

праці. Необґрунтовані норми гальмують підвищення ефективності праці.

Досягнення дієвого аналізу резервів виробництва на засадах використання

прогресивних та всебічно обґрунтованих норм праці пов\\\'язане з виконанням

принципу єдності застосованих норм, рівної напруженості, тобто отримання

за їх допомогою однакових результатів в ідентичних організаційно-технічних

умовах. Це повинно забезпечити встановлення однакових норм витрат праці на

однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних

умовах, незалежно від галузевого профілю підприємства. Таку ефективність

нормування обумовлює дотримання принципу обов\\\'язкового комплексного

охоплення всього обсягу робіт обґрунтованими нормами з урахуванням всіх

наявних на підприємстві факторів. При наявності робіт, трудомісткість яких

невідома, контроль за мірою праці стає складним, а іноді неможливим.

Нормування повинно охоплювати весь комплекс факторів продуктивності праці

на робочих місцях: технічних, технологічних, організаційних, економічних,

соціальних, природно-кліматичних, психофізіологічних. Неповний облік

дієвих факторів чи витрат праці робить узагальнені розрахунки

трудомісткості виробництва в цілому недостовірними. Причому неточність

комплексного нормування (тобто можлива його похибка) залежить від рівня

похибки найбільш недосконалої норми.

Не менш важливими є вимоги принципу чіткої регламентації складу робіт та

організаційно-технічних умов їх виконання, що враховуються при розробці

норм. Значення регламентації складу робіт полягає в тому, що у виробничих

умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективні результати.

Всі надлишкові елементи трудового процесу ведуть до надмірних витрат

праці. Тому встановленню норм повинно передувати впровадження

раціонального складу робіт, виконуваних найбільш доцільними методами.

Це повністю коригується дотриманням принципу оптимального вибору об\\\'єкта

дослідження як одиниці нормування праці. Кожний об\\\'єкт нормування повинен

мати таке визначення за функцією та робочим місцем, яке дозволило б чітко

відрізняти його від інших об\\\'єктів і точно фіксувати час виконання

конкретної роботи, операції. Оптимальними критеріями можуть бути:

виявлення чіткого об\\\'єктивного взаємозв\\\'язку між зовнішніми ознаками

нормованої праці та її змістом, можливостями формального обліку

результатів та зіставленням особливостей виконання у різних

організаційно-технічних умовах; стабільність внутрішнього змісту протягом

досить тривалого часу.

Забезпечення умов економії праці пов\\\'язане з виконанням вимог принципу

демократичного широкого залучення трудящих до розробки норм праці. Він

передбачає ініціативу трудящих, робітників в освоєнні, впровадженні

прогресивних норм, їх перегляді, розширенні прав трудових колективів у

встановленні міри праці з урахуванням умов праці та її напруженості на

конкретних робочих місцях.

Відповідно до мети, завдань та принципів складається зміст процесу

організації нормування праці на підприємстві. Це:

0x01 graphic

вивчення та аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії

персоналу в цілому та окремих професійно-кваліфікацій них груп зокрема у

реальних організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умовах;

0x01 graphic

вивчення передового науково-технічного виробничого вітчизняного та

закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах

підприємства;

0x01 graphic

встановлення конкретної мети розробки певної норми, визначення вимог до

неї, вибір методу нормування, вирішення питання необхідності проведення

науково-дослідних робіт, що передують розробці норми, чи наявній

можливості використання для цього типових галузевих або інших існуючих

норм;

0x01 graphic

проектування виконання роботи, ефективного складу її процесів,

послідовності виконання у часі, що найповніше відповідало б

організаційно-технічним умовам виробництва; відповідно до цього

встановлення необхідного ступеня деталізації трудового процесу, способу

спостереження і фіксації результатів, кількості спостережень;

0x01 graphic

апробація норм, оцінка їх економічної ефективності, аналіз тенденцій змін

організаційно-технічних умов, уточнення норм;

0x01 graphic

впровадження норм на конкретні робочі місця у виробничому процесі.

Таким чином, значення організації нормування праці полягає в тому, що воно

являє собою одну з найважливіших складових частин використання суспільної

праці на рівні конкретних підприємств. Упровадження тут ефективного

нормування дозволяє виявляти об\\\'єктивні втрати робочого часу та достовірно

встановлювати їх кількість, відшукувати наявні резерви збільшення

продуктивності праці та підвищення ефективності виробництва, конструювати

раціональний склад і структуру трудових процесів з більш повним

використанням робочого часу. Це стає засадами розробки обґрунтованих

планів виробництва і праці, визначення реальної потреби в кількісному та

якісному складі працівників.[4]

Отже, сучасна організація нормування праці, що переходить від

недосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування

до застосування техніко-економічно та психофізіологічно обґрунтованих норм

праці для всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування

чисельності працівників, доцільної їх розстановки, найбільш ефективного

використання техніки і можливостей людей.

На державному рівні контроль за станом нормування праці в народному

господарстві здійснює Міністерство праці, яке за участю Міністерства

економіки, Міністерства статистики, Міністерства фінансів і галузевих

міністерств щорічно до 15 вересня інформує Кабінет Міністрів України про

стан нормування праці в народному господарстві та вносить пропозиції про

його поліпшення.

Постановою Кабінету Міністрів від 20 березня 1995 р. за № 197 були

затверджені заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві,

які передбачали проведення організаційно-методичної роботи по створення

нормативної бази (виконавцями є - Національний центр продуктивності

Мінпраці, міністерства, інші органи державної виконавчої влади).

Для створення нормативної бази Постановою передбачено:

0x01 graphic

інвентаризацію наявних нормативних документів з питань нормування праці,

визначення міжгалузевих та галузевих нормативів праці, що підлягають

переробленню і доповненню, а також видів робіт, на які не розроблені

зазначені нормативи;

0x01 graphic

розроблення, перероблення і доповнення міжгалузевих і галузевих норм і

нормативів праці;

0x01 graphic

створення банку міжгалузевих і галузевих норм і нормативів праці та

забезпечення їх тиражування для галузей народного господарства за їх

замовленнями;

0x01 graphic

розроблення “Анотованого каталогу міжгалузевих матеріалів з нормування

праці”;

0x01 graphic

розроблення та затвердження рекомендацій щодо нормування праці в галузях

народного господарства;

0x01 graphic

забезпечення первинного обліку з питань нормування праці;

0x01 graphic

розробку та затвердження статистичної звітності з питань нормування праці

в основних галузях народного господарства;

0x01 graphic

визначення потреби і затвердження заходів щодо підготовки і підвищення

кваліфікації фахівців у галузі нормування праці.[2]

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ НОРМУВАННЯ

ПРАЦІ СЛУЖБОВЦІВ

2.1 Основні функції відділу нормування праці

На кожному великому підприємстві є відділ, бюро чи нормувальник, які

безпосередньо здійснюють нормування праці. До основних функціональних

обов\\\'язків працівників централізованої служби (бюро, відділу) входить:

0x01 graphic

забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в

цілому та в окремих його підрозділах;

0x01 graphic

встановлення науково обґрунтованих норм праці та їх перегляд при

реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого

процесу;

0x01 graphic

забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та

правильного їх застосування при оплаті праці;

0x01 graphic

організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою

робітників у виробничому процесі;

0x01 graphic

інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

0x01 graphic

виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з

метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та

безпосереднім втратам робочого часу.

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність

організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів,

здійснення яких веде до економії праці.

Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багатьох

обставин, серед яких головна - вирішення питання:

0x01 graphic

чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й перегляд

норм (тобто власним штатом фахівців);

0x01 graphic

чи планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що

спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування

та перегляду норм.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування

праці, то її чисельний склад залежатиме, в першу чергу, від чисельності

персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і

бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та

обслуговуючі цехи, управлінський персонал. За наявності розвиненого

технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності

персоналу доцільно мати нормувальників, кожного з них прикріпити до одного

основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів. З точки зору

побудови управлінсько-організаційної структури, за наявності 8—10

нормувальників їх слід об\\\'єднати у складі бюро нормування праці. А за

необхідності проведення поглибленого аналізу особливостей організації

виробництва і функціонування живої праці на робочому місці доцільно

залучати до штату фахівців з психології та фізіології праці. Розширення

обсягу нормувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів

виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату

фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних виконавців

середнього рівня освіти - хронометражистів. Увесь цей персонал може

Страницы: 1, 2, 3, 4

МЕНЮ

Організація нормування праці на підприємстві та особливості. Реферат.