Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків (Внешнеэкономическая деятельность комерческих банков)

Конституції України;

. експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав

інтелектуальної власності.

Верховна Рада України може затверджувати конкретний список товарів,

експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів

України.

Контроль за виконанням даних вимог покладається на митні органи

України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в

платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання

України до ЄС, але для цього необхідно подбати про створення діючої

конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати

всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження

внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного

виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

Таблиця 1.2.

Географія товарного експорту України в 1999 р.

.

|Країна |Обсяг, млн. |Питома вага |

| |діл. | |

|Росія |2905 |23,0 |

|Китай |737 |5,8 |

|Туреччина |696 |5,5 |

|Німеччина |639 |5,1 |

|Італія |550 |4,4 |

|Бєларусь |548 |4,3 |

|США |502 |4,0 |

|Польща |313 |2,5 |

|Словаччина |245 |2,1 |

|Болгарія |205 |1,9 |

|Сирія |204 |1,6 |

|Пакистан |195 |1,6 |

|Тайвань |193 |1,5 |

|Єгипет |187 |1,5 |

|Молдова |186 |1,4 |

|Чехія |171 |1,4 |

|Румунія |161 |1,3 |

|Інші |425 |31,1 |

/Вісник НБУ, грудень 2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі

України».

На територію України дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по

своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних

характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і

вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні,

на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і

вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно

відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в

загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до

вступу їх у дію.

До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується

національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів,

що не мають аналогів в Україні, суб'єкт зовнішньоекономічної

діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської

діяльності, що здійснює експорт, повинний пред'явити сертифікат

відповідності товару міжнародним стандартам і вимогам.

Структура товарного імпорту досить проста. На Росію приходиться майже

половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його

зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість

енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим

партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в

імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє

місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період

зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція,

Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють різні

по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні погасити їх

наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої

зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас

платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що

вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх

валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У

цьому полягає суть валютного регулювання.

2. Правові основи валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів,

функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних

грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для

обслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним і функціональним призначенням валютного ринку є

забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь

зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних

операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для

себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди,

виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних

елементів його регулювання.

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93

«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» установлює режим

здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні

принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції

банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних

операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення

валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На території України відповідно до даного Декрету діє наступний статус

валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на

території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог

і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами

валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за

кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним

банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані,

переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені,

переслані, переказані назад в Україну.

Валютними цінностями є:

валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет

і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території

України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на

грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у

банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;

платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них,

векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні

книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських

квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території

відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що

підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових

одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в

банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України;

платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них,

векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і

банківські документи)» виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована

на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними

цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити

під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і

фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і

тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В

міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери

валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти

за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів

іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним,

тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод

і видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї

країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у

визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських

держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох

країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків,

ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в

прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони,

лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і

валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної політики.

Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання

платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних

цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.

Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення

регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають

нормативні акти в області валютного регулювання.

Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у

програмі економічних перетворень.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати

досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку

банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного

(критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність

усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних

інвестицій .

Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання

з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє

найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і

доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним

джерелом іноземної валюти.

Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають

валютному контролю.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й

одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення

ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в

межах повноважень.

Органами валютного регулювання в Україні є:

. Національний банк України – який здійснює контроль за виконанням правил

регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання

уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю і є

головним органом валютного контролю.

. Уповноважені банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що

виробляються резидентами і нерезидентами через ці банки.

. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за

валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на

території України.

. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил

поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний

кордон України.

. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил

переміщення валютних цінностей через державний кордон України.

Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює

також:

- державну валютну політику, виходячи з принципів загальної валютної

політики в Україні;

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс;

- контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України;

- видає обов'язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на

валютному ринку України;

- робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій і прийняття

рішень про їхнє призупинення;

- робить нагромадження, заощадження і використання резервів валютних

цінностей для здійснення державної валютної політики.

Виходячи з цього, валютну політику держави можна розділити на дві

частини: поточна і перспективна. Поточна складається в організації

повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а

перспективна - у здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному

валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних

угодах.

3. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.

З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи

України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних

банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних

банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають

установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність

яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування

діяльності комерційних банків і організацій.

Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення

окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту

реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.

Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на

здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від

06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на

ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють

банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення

головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку

України за місцем перебування філії банку.

Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на

здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування,

відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що

регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і

здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету

Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

від 19 лютого 1993р. № 15-93.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-

фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не

вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного

регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на

здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення

такої операції.

Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:

- вивіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей,

за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України

фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму,

обумовлену Національним банком України;

- надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо

терміни і суми таких кредитів перевищують установлені

законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засіб

платежу або як заставу;

- розміщення валютних цінностей на рахунки і внески за межами

України;

- здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання

цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних

прав, отриманих фізичними особами-резидентами як подарунок або в

спадщину.

Перелік валютних операцій, що відповідають генеральної ліцензії

Національного банку України, виданих комерційним банкам.

У залежності від якості, наданих комерційним банком документів,

технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій,

НБУ може дозволити проведення наступних операцій (усіх, або деяких з них).

1. Ведення валютних рахунків клієнтів, а саме зарахування валютних

надходжень на рахунки резидентів і нерезидентів (включаючи транзитні) і

списання сум перерахувань передбачені чинним законодавством.

2. Неторгові операції. Це операції по перерахуванню валютних

цінностей, не зв'язаних зі здійсненням розрахунків за експорт і імпорт

товарів і послуг (у тому числі видача готівки для покриття витрат особи, що

виїжджають за кордон у відрядження), а також з рухом капіталу

3. Установлення кореспондентських відносин з іноземними

банками, тобто банки самостійно відкривають рахунки для міжнародних

розрахунків з іноземними банками. Досягнення домовленості про порядок і

умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках. Робота

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12