Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi

за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанта від його

віповідальності перед ремітентом (або іншим держателем) за векселем; з

оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від

оплати векселя, він може нести відповідальність тільки перед трасантом, але

відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними

угоди, по якій і був виставлений вексель.

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний

вексель. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким

чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його

держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним

вексель, його зобов'язання за векселем стає безвідзивним (навіть якщо він

пізніше й закреслив свій акцепт).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним

(на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен

опротестувати вексель в не-акцепті. В цьому випадку у його держателя

виникає право оплати у порядку регресу, тобто зворотньої вимоги до

попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Призначення індосаменту і його юридична природа

Вексель як цінний папір має підвищену обігоздатність і тому широко

використовується як платіжний засіб. Векселі легко приймаються в оплату

боргу не тільки тому, що кредитор впевнений у своєчасності платежу, але й

тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за

своїми власними зобов'язаннями, а при необхідності — шляхом обліку в банку

отримати гроші до строку платежу. Один і той же вексель в процесі обігу

здатний погасити цілий ряд грошових зобов'язань.

Звичайним засобом передачі векселя є індосамент — особливий

передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні

векселя (звідси термінологія, що історично склалась і походить від

італійського іn dosso — на спині) або на додатковому аркуші — алонжі.

Переуступка (дія передачі векселя) векселя за допомогою передаточних

написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює

передаточний напис, тобто переуступає вексель по індосаменту - індосантом,

а особа, що отримує вексель по індосаменту — індосатом або індосатором

(векселедержателем).

Можливість передачі векселя за допомогою індосаменту поширила межі

його застосування, перетворивши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб

платежу і далі — в товар, що купується з метою здійснення ним платежу.

В силу оборотності векселів — ця якість визначається за будь-яким векселем,

навіть виданим без застереження про наказ. У зв'язку з цим вираз «або

наказу» не є обов'язковим реквізитом, тому що і при відсутності такого

зазначення вексель може передаватися по індосаменту. Навпроти, лише

включення у вексель спеціальної відмітки «не наказу» або рівнозначної їй

може позбавити вексель властивості оборотності. Право позбавити вексель

цієї здатності належить тільки векселедавцю. Якщо вексель виданий у формі

оборотного документа, він продовжує залишатися таким до кінця, тобто до

його погашення. Ніякі застереження на векселі, що обмежують його

переуступку (передачу), зроблені після видачі векселя, або позавексельна

угода сторін не можуть коливати оборотність векселя. А застереження «не

наказу», що зроблена індосантом, не виключає можливості подальшого

індосування векселя, а лише знімає відповідальність з такого індосанта

перед наступним його придбавачем.

Векселі з застереженням «не наказу», що зроблена векселедавцем, можуть бути

передані у власність або переуступлені ремітентом іншій особі, новому

кредитору, але лише з дотриманням форми і з наслідками загальноцивільного

договору про переуступку вимоги (цессії) так, як може бути передане право

вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням. За договором цессії право

вимоги переходить до нового кредитора саме у тому стані, в якому воно було

у першого кредитора, зі всіма характерними для нього перевагами і

недоліками. Відбувається лише зміна осіб у зобов'язанні. Місце першого

кредитора займає нова особа, яка має ті ж права, що і її попередник, у

зв'язку з чим боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі

заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги.

Перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за

дійсність переданої вимоги, але він не відповідає за виконання боржником

своїх зобов'язань.

Крім того за допомогою цессії передаються векселі після протесту у

неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення

протесту.

Переуступка векселів по індосаменту суттєвим чином відрізняється від

переуступки за договором цесії за змістом, правовими наслідками і формою:

в результаті здійснення індосаменту індосант приймає на себе

відповідальність перед будь-яким наступним векселедержателем (якщо в текст

передаточного напису не включене спеціальне застереження); при цесії той,

хто поступається своїми правами відповідає тільки перед своїм спадкоємцем і

лише за їх дійсність, але не за здійсненність;

індосамент являє собою односторонню угоду, яка укладається тим, хто

поступається своїми правами за векселем; цесія ж є двостороннім договором

між тим, хто поступається, і тим, хто придбає права;

вексельне законодавство допускає здійснення бланкового або

пред'явительського індосаменту; цесія ж може бути тільки іменною;

індосамент передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем; при

цесії передача прав може бути здійснена при умові чи частково.

Вручення векселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним і

важливим елементом процесу переуступки векселя по індосаменту. Індосатор

для реалізації своїх прав, які визначені векселем, повинен мати сам цінний

папір, тобто стати векселедержателем. Переуступка векселя у власність

нового кредитора тільки тоді може вважатися завершеною, коли після

індосаменту вексель реально переходить до рук нового кредитора або

знаходиться в його розпорядженні. Тобто вручення векселя є тим юридичним

фактом, який визначає момент виникнення у індосатора права власності на

вексель. Тому до вручення векселя передаточний напис, що зроблений

індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований, а будь-який

закреслений індосамент вважається ненаписаним.

Щоб індосамент міг виконати свою функцію, необхідно, перш за все, щоб

індосаменти, які проставлені на векселі, являли собою неперервний ряд,

низку, тому що тільки із неперервного ряду індосаментів можливо

відслідкувати перехід прав від однієї особи до іншої. Цей ряд починається

індосаментом ремітента (або трасата) і далі продовжується індосаментами

наступних держателів. Для неперервності ряду індосаментів достатньо

наявності зовнішньої тотожності між підписом індосанта і ім'ям попереднього

держателя. При цьому навіть фальшивий або неуповноважений індосамент

вважається повністю дійсним і не перериває низку.

Форма і види індосаменту

Індосамент повинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди

про переуступку прав за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент

повинен бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов

вважається ненаписаним. Частковий індосамент, тобто передача тільки частини

суми векселя, не допускається.

По формі індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний

індосамент містить найменування особи, на користь якої він зроблений,

наприклад:

«Платіть АТ »0мега« або його наказу. Завод побутових приладів (підписи)».

Повний індосамент зберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на

пред'явника перетворює в іменний. Бланковий індосамент не містить назву

особи, на користь якої він зроблений, або складається із одного підпису

індосанта, наприклад: «Платіть. Завод побутових приладів (підписи)» або

«Завод побутових приладів (підписи)». Силу бланкового має також індосамент

на пред'явника: «Платіть пред'явнику. Завод побутових приладів (підписи)».

Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Держатель, який отримав вексель по бланковому індосаменту має можливість:

- заповнити цей бланк своїм ім'ям або ім'ям якої-небудь іншої особи,

перетворивши тим самим бланковий індосамент в іменний;

- не заповнюючи бланкового індосаменту, в свою чергу, індосувати вексель за

допомогою повного або бланкового передавального напису;

- передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланка і не здійснюючи

індосаменту, тобто простим врученням документа.

Коло осіб, яким може передаватися вексель, не обмежене. Вексель може бути

індосований навіть на користь трасанта або платника, а вони в свою чергу,

можуть індосувати вексель далі.

На практиці у забезпечувальних цілях, тобто коли векселедавець у

відповідності зі специфікою угоди не має наміру випускати свої векселі на

ринок, можуть виставлятися необоротні векселі, які можуть передаватися

тільки за нормами цивільного права в загальному порядку передачі прав за

борговими вимогами (цесії). Звичайно ця операція здійснюється завдяки

напису на оборотній стороні векселя, наприклад: «Всі права по даному

векселю переуступаються Укрінбанку».

Наступним видом індосаменту є передоручувальний. У цьому випадку

індосамент може містити ряд застережень, наприклад: «на інкасо», «як

довіреному», «валюта до отримання», які мають на увазі просте доручення

провести операції за векселем (інкасування коштів, здійснення протесту і

т.д. — в цьому випадку векселедержатель, вказаний в індосаменті, не

розглядається як власник векселя, ним залишається індосант), «валюта у

заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя.

Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки у

порядку передоручительства, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний Індосамент, який здійснюється з

застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з

векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Дана

особа вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть солідарну

відповідальність за векселем в результаті здійснення неперервного ряду

передавальних написів.

Основні функції індосаменту

Індосамент виконує три основні функції: передавальну

(трансфортабельну), гарантійну і легітімаційну (легітімація — засвідчення

законності будь-якого права).

Передавальна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту усі

права, що витікають із векселя, переносяться від однієї особи (індосанта)

на нового кредитора (індосатора). Так як усі права за векселем пов'язані з

володінням документом, індосамент повинен бути доповнений врученням. У

результаті індосування векселя з'являється новий власник векселя — його

держатель. Він отримує право вимагати від платника-акцептанта обумовлену у

векселі суму грошей у встановлений строк, право вимоги по відношенню до

попереднього кредитора і будь-якої іншої особи, що поставила на векселі

свій підпис, у випадку несплати або неакцепту векселя платником (право на

регресні вимоги), а також право переуступити вексель іншій особі. Індосатор

не замінює собою попереднього держателя, а є самостійним вексельним

кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника незалежне від прав

його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненому

індосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права

власності на вексель. Індосамент може мати тільки перепоручальний характер

або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя не

переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з

метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати

вексель далі він може тільки у порядку перепоручительства. Відмінність

перепоручального індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель за

передоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, а

держатель за заставним векселем має право направити отриману суму або її

частину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений

заставою векселя.

Гарантійна функція індосаменту полягає в тому, що після передачі

векселя індосант сам стає перед індосатором у положенні вексельного

боржника, який відповідає згідно з законом за акцепт і платіж за векселем.

Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і

сплатить вексель, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить

вексель. Тобто індосамент створює в особі індосанта нового вексельного

боржника. Усі індосанти разом з трасантом є солідарними гарантами перед

держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшення кількості індосаментів

зростає і коло осіб, пов'язаних солідарною відповідальністю за векселем, і

тим самим підвищується цінність векселя. Але на відміну від трасанта, який

є головним гарантом платежу за векселем, індосант може звільнитися не

тільки від відповідальності за акцепт, але також і від відповідальності за

платіж шляхом включення у свій індосамент застереження «без звороту», «без

гарантії» або подібної відмітки. Відповідальність індосанта як боржника

другого порядку настає у випадку зверненої до нього регресної вимоги, для

якої необхідне здійснення протесту у неакцепті або неплатежі. Індосант може

звільнити держателя від необхідності здійснення протесту шляхом

застереження на векселі «без витрат», «без протесту», але це застереження

діє тільки по відношенню до цього індосанта і не зв'язує інші сторони за

векселем.

Легітімаційна функція має важливе юридичне значення. Законність прав

вексельного кредитора базується на неперервному ряді індосаментів, навіть

якщо останній індосамент є бланковим. Неперервний і послідовний індосамент

починається підписом ремітента (першого держателя) або векселедавця, якщо

переказний вексель виставлений його власному наказу. Наступні індосаменти

кожний раз повинні підписуватися ім'ям тієї особи, яка була вказана у

попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту будь-яка особа, що

володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не перериваючи

послідовність низки, тому що у цьому випадку держатель придбає вексель на

основі бланкового передаточного напису.

Акцепт векселів

Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя.

Цією дією платник (трасат) приймає на себе зобов'язання сплатити

вексель у встановлений строк. Акцепт ставиться в лівій частині лицьової

сторони векселя і має вираз словом: «Акцептований» або іншими подібними за

змістом словами: «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити»

і т. п. Для дійсності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний

платником. Простий підпис платника також означає акцепт векселя.

Ініціатива пред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від

векселедержателя, але саме пред'явлення до акцепту може бути здійснене будь-

якою особою, у якої знаходиться вексель (наприклад, банком).

Пред'явлення векселя до акцепту може бути проведене у будь-який час,

починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання платежу. Вексель

може бути пред'явлений до акцепту і акцептований навіть після настання

строку платежу, і боржник відповідає за ним так, як і у випадку прийняття

векселя до строку. У випадках, коли вексель підлягає сплаті «в стільки-то

часу від пред'явлення» або в силу вказівок векселедавця чи індосантів

повинен бути пред'явлений до акцепту у визначений строк, обов'язковим є

датування акцепту. При відсутності дати акцепту векселедержатель повинен

посвідчити це упущення своєчасним здійсненням протесту, щоб зберегти свої

права проти індосантів і проти векселедавця. В інших випадках акцепта

проставлення дати не є обов'язковим.

Боржник не має права вимагати залишення у себе векселя для акцепта, але має

право вимагати пред'явлення йому векселя повторно наступного дня після

першого пред'явлення. Якщо після цього строку не буде прийняття, то вексель

вважається неприйнятим.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути

частковим, тобто боржник згоден сплатити тільки частину суми. Наприклад,

вексель в сумі 1 мільйон гривень може бути частково акцептований наступним

записом: «Акцептований в сумі 500 тис. грн». Платник в цьому випадку

відповідає за оплату в строк лише суми, зазначеної ним в акцепті, а

держатель має право після здійснення протесту в частковому неакцепті

пред'явити регресні вимоги до векселедавця і інших відповідальних осіб про

дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усяке інше застереження в

акцепті рівнозначне відмові у ньому. Але акцептант відповідає згідно зі

змістом свого акцепту. Наприклад, якщо платник в акцепті вказує

«Акцептований, але платіж 14 травня 1998 р.», в той час як строк платежу

був зазначений на векселі 3 травня 1998 р., то таке застереження

рівнозначне відмові у акцепті векселя з первісним текстом. У цьому випадку

векселедержатель може опротестувати вексель у неакцепті і пред'явити

регресні вимоги векселедавцю чи індосантам, або при настанні строку (14

травня) пред'явити вексель до платежу акцептанту, який несе

відповідальність за платіж саме згідно зі змістом свого акцепту.

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12