Споживчий кредит

України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20

Закону України “Про заставу”.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити

свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного

задоволення включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою

виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку),

необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на

здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором

застави.

Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір

кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як

правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70%

вартості заставленого майна.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням

арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному

порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках,

коли договір застави посвідчений нотаріально.

ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.

Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196

Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей

191,194,196 цього Кодексу.

Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором

поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою

відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або

частині, що визначена в договорі.

Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір

поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/.

Недодержання письмової форми тягне недійсність договору.

Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним

зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом

трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить

позову до поручителя.

Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство

припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК

України/.

В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають

перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором

поручительства.

При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як

від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо.

Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за

сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше

не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.

ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна

відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта

можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.

Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між

гарантом і банком боржника і містити слідуюче:

-предмет договору;

-межі відповідальності гаранта;

-реквізити сторін;

-права і обов`язки сторін;

-відповідальність сторін;

-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного

виконання гарантійного зобов`язання і інш.);

-порядок розгляду спорів;

-строк дії договору;

-реквізити сторін.

Дія гарантійного договору припиняється:

а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;

б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку

зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.

У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує

зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку,

передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.

Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах

трьохмісячного строку позової давності.

У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право

звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з

поручителя (гаранта).

Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах

гарантії та поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати

один із них.

Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК

України і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх

майнових прав.

Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір

слід залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.

На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення

необхідного рівня ліквідності об`єктів застави, яка пов`язана з

необхідністю зниження рівня ризиків у кредитній політиці банків. Велика

частина кредитного портфеля банків – це прострочені та пролонговані кредити

(споживчий кредит теж не є винятком).

Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту

від вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його

ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.

Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються

подальші міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:

. немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;

. разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися

поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше

відповідає меті визначення вартості об`єктів застави;

. слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю

об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість

завжди менша за ринкову.

“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт

може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх

ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з

урахуванням того, що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому

розумно довгим”. “Розумно довгий період реалізації об`єкта – період

реалізації об`єкта за умови, що він запропонований за справедливою ринковою

вартістю на відкритому ринку, який є прийнятно довгим із точки зору

типового продавця, або типовий період реалізації такого типу активів, якщо

він є близьким до вищезгаданого”[0].

Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності

або здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне

від багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке

визначення вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за

умови наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності

певного попиту на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну

(незалежну від окремого суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від

поточної кон`юктури.

Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу

кредиту, що надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну

вартість можна було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би

бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації

об`єкта був би коротшим від терміну, при якому реалізація застави

здійснювалася б за його ринковою ціною (“довгий” період реалізації).

Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд) час,

протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати

товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того, що

ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно різниця між

ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу продавець має

більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар за вищою

ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).

Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних

їм періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.

“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:

tд = /\t1+ /\t2 ,

де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет

застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за ліквідаційною

вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту можливої реалізації об`єкта застави

за ліквідаційною вартістю (tрл) до моменту можливої реалізації об`єкта

застави за ринковою вартістю (t/д) у випадку “довгого” періоду реалізації

застави (tд).

З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та

ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.

Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (Сл) вартості

об`єкта застави та відповідних їм періодів експозиції ринку

Базовими умовами методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта (Сл)

є його ринкова вартість (Ср) та “довгий” період його реалізації

(експозиції) на ринку (tд).

В основу запропонованого методу розрахунку ліквідаційної вартості

об`єкта покладено принцип беззбиткової реалізації об`єкта застави за ціною,

нижчою, ніж його ринкова вартість.

Суть принципу така: збитки, які виникають при реалізації об`єкту

застави за ціною, нижчою, ніж його ринкова вартість, повинні бути

компенсовані доходами від розміщення грошових коштів, одержаних у меншому

обсязі при реалізації цього об`єкту, але раніше.

Графічно положення цього принципу відображено на рисунку 4. Продавець,

прагнучи отримати в результаті продажу застави суму, що відповідає її

ринковій вартості (Ср), може отримати її за рахунок таких складових: суми,

яка відповідає ліквідаційній вартості (Слj) у момент часу tрлj, та доходу

від розміщення цієї суми протягом періоду, що дорівнює різниці між t/д та

tрлj. При цьому найнижчий рівень суми, яка відповідає ліквідаційній

вартості об`єкту в умовах реалізації сформульованого вище принципу,

визначається рівнем прибутковості операцій із розміщення грошових коштів.

Рис.4. Графічне представлення “принципу беззбиткової реалізації

об`єкту застави за ціною, нижчою, ніж її ринкова вартість”

Отже, у даному випадку, величину /\1 можна вважати такою, що дорівнює

доходу від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкта

застави.

Вищезазначене у загальних рисах можна відобразити у загальних рисах за

формулою:

Ср = Слj+ /\1j.

Дохід від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості

об`єкту застави у момент часу tрлj (Слj), можна розрахувати:

а) для випадку нарахування простих відсотків

/\1 = Слj (( і / m ) * n * m);

б) для випадку нарахування складних відсотків

/\1 = Слj ((1 + і / m )n*m -1),

де n – кількість років; m – кількість періодів нарахування відсотків

протягом року; n*m – кількість періодів нарахування відсотків за весь

строк; і – річна відсоткова ставка.

Тоді:

а) для випадку нарахування простих відсотків

Ср = Слj ( 1+ ( і / m ) * n * m);

Ср

Слj = ––––––––––––––––––––––;

( 1 + ( і / m ) * n * m);

б) для випадку нарахування складних відсотків

Ср = Слj ( 1 + і / m )n*m ;

Ср

Слj = ––––––––––––––––––––––.

( 1 + і / m ) n*m

Зазначимо, що для спрощення практичного застосування запропонованого

методу визначення ліквідаційної вартості об`єктів ринкова вартість

розглядається як постійна, еластичність попиту не враховується, а величина

/\t1 вважається рівною нулю.

Наведені формули дають змогу визначити співвідношення ліквідаційної та

ринкової вартості об`єктів застави. Множина цих співвідношень як функція

двох змінних (і – річної відсоткової ставки та tд – “довгого” періоду

експозиції об`єкта застави на ринку) відображена на рисунках 5 і 6.

Для зручності практичного застосування запропонованого методу

визначення ліквідаційної вартості об`єктів застави складено у таблиці 7 та

8, які відображають ліквідаційну вартість як частку від ринкової для

випадків нарахування простих та складних відсотків (залежно від річної

відсоткової ставки та періоду експозиції товару на ринку).

[pic]

Рис.5. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості

об`єкта при нарахуванні простих відсотків

[pic]

Рис.6. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості

об`єкта при нарахуванні складних відсотків

Табл. 7.

Ліквідаційна вартість об`єкта застави у відсотках до ринкової його вартості

у разі нарахування простих відсотків

|tд, діб | | | | | і, |річних | | | | |

| | | | | |% | | | | | |

| |10 |20 |30 |40 |50 |60 |70 |80 |90 |100 |

|30 |99,17 |98,36 |97,56 |96,77 |96,00 |95,24 |94,49 |93,75 |93,02 |92,31 |

|60 |98,36 |96,77 |95,24 |93,75 |92,31 |90,91 |89,55 |88,24 |86,96 |85,71 |

|90 |97,56 |95,24 |93,02 |90,91 |88,89 |86,96 |85,11 |83,33 |81,63 |80,00 |

|120 |96,77 |93,75 |90,91 |88,24 |85,71 |83,33 |81,08 |78,95 |76,92 |75,00 |

|150 |96,00 |92,31 |88,89 |85,71 |82,76 |80,00 |77,42 |75,00 |72,73 |70,59 |

|180 |95,24 |90,91 |86,96 |83,33 |80,00 |76,92 |74,07 |71,43 |68,97 |66,67 |

|210 |94,49 |89,55 |85,11 |81,08 |77,42 |74,07 |71,01 |68,18 |65,57 |63,16 |

|240 |93,75 |88,24 |83,33 |78,95 |75,00 |71,43 |68,18 |65,22 |62,50 |60,00 |

|270 |93,02 |86,96 |81,63 |76,92 |72,73 |68,97 |65,57 |62,50 |59,70 |57,14 |

|300 |92,31 |85,71 |80,00 |75,00 |70,59 |66,67 |63,16 |60,00 |57,14 |54,55 |

|330 |91,60 |84,51 |78,43 |73,17 |68,57 |64,52 |60,91 |57,69 |54,79 |52,17 |

|360 |90,91 |83,33 |76,92 |71,43 |66,67 |62,50 |58,82 |55,56 |52,63 |50,00 |

Табл. 8.

Ліквідаційна вартість об`єкта застави у відсотках до ринкової його вартості

у разі нарахування складних відсотків

|tд, діб | | | | | і, |річних | | | | |

| | | | | |% | | | | | |

| |10 |20 |30 |40 |50 |60 |70 |80 |90 |100 |

|30 |99,17 |98,36 |97,56 |96,77 |96,00 |95,24 |94,49 |93,75 |93,02 |92,31 |

|60 |98,35 |96,75 |95,18 |93,65 |92,16 |90,70 |89,28 |87,89 |86,53 |85,21 |

|90 |97,54 |95,16 |92,86 |90,63 |88,47 |86,38 |84,36 |82,40 |80,50 |78,65 |

|120 |96,73 |93,60 |90,60 |87,71 |84,93 |82,27 |79,71 |77,25 |74,88 |72,60 |

|150 |95,94 |92,07 |88,39 |84,88 |81,54 |78,35 |75,32 |72,42 |69,66 |67,02 |

|180 |95,14 |90,56 |86,23 |82,14 |78,28 |74,62 |71,16 |67,89 |64,80 |61,86 |

|210 |94,36 |89,07 |84,13 |79,49 |75,14 |71,07 |67,24 |63,65 |60,28 |57,10 |

|240 |93,58 |87,61 |82,07 |76,93 |72,14 |67,68 |63,54 |59,67 |56,07 |52,71 |

|270 |92,80 |86,18 |80,07 |74,45 |69,25 |64,46 |60,03 |55,94 |52,16 |48,66 |

|300 |92,04 |84,76 |78,12 |72,04 |66,48 |61,39 |56,73 |52,45 |48,52 |44,91 |

|330 |91,28 |83,37 |76,21 |69,72 |63,82 |58,47 |53,60 |49,17 |45,13 |41,46 |

|360 |90,52 |82,01 |74,36 |67,47 |61,27 |55,68 |50,64 |46,10 |41,99 |38,27 |

Безумовно, у кожному конкретному випадку визначення ліквідаційної

вартості об`єкта застави потребує індивідуального підходу, щоб врахувати

всі суттєві фактори, які впливають на її розмір.

Ефективне застосування даного методу потребує лише достовірних

вихідних даних, кваліфікованого прогнозування кон`юктури ринку, добра

орієнтація у ринковій ситуації, використання минулого досвіду, щодо

реалізації об`єктів застави.

Розглянемо на прикладі дію даного методу, якщо маємо наступні вихідні

дані:

Об`єкт застави: автомобіль

Об`экт застави оцінено в сумі: 20000 грн.;

Кредит наданий терміном: на 1рік;

Кредит надано за відсотковою ставкою 70% (з нарахуванням простих

відсотків);

Кредит наданий у сумі: 10000 грн.;

Сума відсотків за користування кредитом: 7000 грн.;

Загальний борг позичальника становить: 17000 грн.;

За умовами кредитної угоди клієнт повинен вносити щомісячні платежі в

сумі 1416,67 грн. Позичальником на протязі двох місяців сплачена сума боргу

становить 2833,33 грн. Далі умови кредитного договору були порушені,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7