Споживчий кредит
України, але на цьому наполягає одна із сторін.
Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20
Закону України “Про заставу”.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити
свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного
задоволення включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою
виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку),
необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на
здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором
застави.
Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір
кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як
правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70%
вартості заставленого майна.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням
арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному
порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках,
коли договір застави посвідчений нотаріально.
ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.
Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196
Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей
191,194,196 цього Кодексу.
Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором
поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою
відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або
частині, що визначена в договорі.
Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір
поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/.
Недодержання письмової форми тягне недійсність договору.
Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним
зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом
трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить
позову до поручителя.
Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство
припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК
України/.
В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають
перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором
поручительства.
При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як
від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо.
Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за
сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше
не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.
ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна
відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта
можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.
Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між
гарантом і банком боржника і містити слідуюче:
-предмет договору;
-межі відповідальності гаранта;
-реквізити сторін;
-права і обов`язки сторін;
-відповідальність сторін;
-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного
виконання гарантійного зобов`язання і інш.);
-порядок розгляду спорів;
-строк дії договору;
-реквізити сторін.
Дія гарантійного договору припиняється:
а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;
б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку
зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.
У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує
зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку,
передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.
Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах
трьохмісячного строку позової давності.
У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право
звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з
поручителя (гаранта).
Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах
гарантії та поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати
один із них.
Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК
України і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх
майнових прав.
Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір
слід залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.
На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення
необхідного рівня ліквідності об`єктів застави, яка пов`язана з
необхідністю зниження рівня ризиків у кредитній політиці банків. Велика
частина кредитного портфеля банків – це прострочені та пролонговані кредити
(споживчий кредит теж не є винятком).
Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту
від вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його
ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.
Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються
подальші міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:
. немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;
. разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися
поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше
відповідає меті визначення вартості об`єктів застави;
. слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю
об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість
завжди менша за ринкову.
“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт
може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх
ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з
урахуванням того, що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому
розумно довгим”. “Розумно довгий період реалізації об`єкта – період
реалізації об`єкта за умови, що він запропонований за справедливою ринковою
вартістю на відкритому ринку, який є прийнятно довгим із точки зору
типового продавця, або типовий період реалізації такого типу активів, якщо
він є близьким до вищезгаданого”[0].
Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності
або здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне
від багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке
визначення вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за
умови наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності
певного попиту на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну
(незалежну від окремого суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від
поточної кон`юктури.
Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу
кредиту, що надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну
вартість можна було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би
бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації
об`єкта був би коротшим від терміну, при якому реалізація застави
здійснювалася б за його ринковою ціною (“довгий” період реалізації).
Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд) час,
протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати
товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того, що
ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно різниця між
ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу продавець має
більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар за вищою
ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).
Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних
їм періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.
“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:
tд = /\t1+ /\t2 ,
де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет
застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за ліквідаційною
вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту можливої реалізації об`єкта застави
за ліквідаційною вартістю (tрл) до моменту можливої реалізації об`єкта
застави за ринковою вартістю (t/д) у випадку “довгого” періоду реалізації
застави (tд).
З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та
ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.
Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (Сл) вартості
об`єкта застави та відповідних їм періодів експозиції ринку
Базовими умовами методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта (Сл)
є його ринкова вартість (Ср) та “довгий” період його реалізації
(експозиції) на ринку (tд).
В основу запропонованого методу розрахунку ліквідаційної вартості
об`єкта покладено принцип беззбиткової реалізації об`єкта застави за ціною,
нижчою, ніж його ринкова вартість.
Суть принципу така: збитки, які виникають при реалізації об`єкту
застави за ціною, нижчою, ніж його ринкова вартість, повинні бути
компенсовані доходами від розміщення грошових коштів, одержаних у меншому
обсязі при реалізації цього об`єкту, але раніше.
Графічно положення цього принципу відображено на рисунку 4. Продавець,
прагнучи отримати в результаті продажу застави суму, що відповідає її
ринковій вартості (Ср), може отримати її за рахунок таких складових: суми,
яка відповідає ліквідаційній вартості (Слj) у момент часу tрлj, та доходу
від розміщення цієї суми протягом періоду, що дорівнює різниці між t/д та
tрлj. При цьому найнижчий рівень суми, яка відповідає ліквідаційній
вартості об`єкту в умовах реалізації сформульованого вище принципу,
визначається рівнем прибутковості операцій із розміщення грошових коштів.
Рис.4. Графічне представлення “принципу беззбиткової реалізації
об`єкту застави за ціною, нижчою, ніж її ринкова вартість”
Отже, у даному випадку, величину /\1 можна вважати такою, що дорівнює
доходу від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкта
застави.
Вищезазначене у загальних рисах можна відобразити у загальних рисах за
формулою:
Ср = Слj+ /\1j.
Дохід від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості
об`єкту застави у момент часу tрлj (Слj), можна розрахувати:
а) для випадку нарахування простих відсотків
/\1 = Слj (( і / m ) * n * m);
б) для випадку нарахування складних відсотків
/\1 = Слj ((1 + і / m )n*m -1),
де n – кількість років; m – кількість періодів нарахування відсотків
протягом року; n*m – кількість періодів нарахування відсотків за весь
строк; і – річна відсоткова ставка.
Тоді:
а) для випадку нарахування простих відсотків
Ср = Слj ( 1+ ( і / m ) * n * m);
Ср
Слj = ––––––––––––––––––––––;
( 1 + ( і / m ) * n * m);
б) для випадку нарахування складних відсотків
Ср = Слj ( 1 + і / m )n*m ;
Ср
Слj = ––––––––––––––––––––––.
( 1 + і / m ) n*m
Зазначимо, що для спрощення практичного застосування запропонованого
методу визначення ліквідаційної вартості об`єктів ринкова вартість
розглядається як постійна, еластичність попиту не враховується, а величина
/\t1 вважається рівною нулю.
Наведені формули дають змогу визначити співвідношення ліквідаційної та
ринкової вартості об`єктів застави. Множина цих співвідношень як функція
двох змінних (і – річної відсоткової ставки та tд – “довгого” періоду
експозиції об`єкта застави на ринку) відображена на рисунках 5 і 6.
Для зручності практичного застосування запропонованого методу
визначення ліквідаційної вартості об`єктів застави складено у таблиці 7 та
8, які відображають ліквідаційну вартість як частку від ринкової для
випадків нарахування простих та складних відсотків (залежно від річної
відсоткової ставки та періоду експозиції товару на ринку).
[pic]
Рис.5. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості
об`єкта при нарахуванні простих відсотків
[pic]
Рис.6. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості
об`єкта при нарахуванні складних відсотків
Табл. 7.
Ліквідаційна вартість об`єкта застави у відсотках до ринкової його вартості
у разі нарахування простих відсотків
|tд, діб | | | | | і, |річних | | | | |
| | | | | |% | | | | | |
| |10 |20 |30 |40 |50 |60 |70 |80 |90 |100 |
|30 |99,17 |98,36 |97,56 |96,77 |96,00 |95,24 |94,49 |93,75 |93,02 |92,31 |
|60 |98,36 |96,77 |95,24 |93,75 |92,31 |90,91 |89,55 |88,24 |86,96 |85,71 |
|90 |97,56 |95,24 |93,02 |90,91 |88,89 |86,96 |85,11 |83,33 |81,63 |80,00 |
|120 |96,77 |93,75 |90,91 |88,24 |85,71 |83,33 |81,08 |78,95 |76,92 |75,00 |
|150 |96,00 |92,31 |88,89 |85,71 |82,76 |80,00 |77,42 |75,00 |72,73 |70,59 |
|180 |95,24 |90,91 |86,96 |83,33 |80,00 |76,92 |74,07 |71,43 |68,97 |66,67 |
|210 |94,49 |89,55 |85,11 |81,08 |77,42 |74,07 |71,01 |68,18 |65,57 |63,16 |
|240 |93,75 |88,24 |83,33 |78,95 |75,00 |71,43 |68,18 |65,22 |62,50 |60,00 |
|270 |93,02 |86,96 |81,63 |76,92 |72,73 |68,97 |65,57 |62,50 |59,70 |57,14 |
|300 |92,31 |85,71 |80,00 |75,00 |70,59 |66,67 |63,16 |60,00 |57,14 |54,55 |
|330 |91,60 |84,51 |78,43 |73,17 |68,57 |64,52 |60,91 |57,69 |54,79 |52,17 |
|360 |90,91 |83,33 |76,92 |71,43 |66,67 |62,50 |58,82 |55,56 |52,63 |50,00 |
Табл. 8.
Ліквідаційна вартість об`єкта застави у відсотках до ринкової його вартості
у разі нарахування складних відсотків
|tд, діб | | | | | і, |річних | | | | |
| | | | | |% | | | | | |
| |10 |20 |30 |40 |50 |60 |70 |80 |90 |100 |
|30 |99,17 |98,36 |97,56 |96,77 |96,00 |95,24 |94,49 |93,75 |93,02 |92,31 |
|60 |98,35 |96,75 |95,18 |93,65 |92,16 |90,70 |89,28 |87,89 |86,53 |85,21 |
|90 |97,54 |95,16 |92,86 |90,63 |88,47 |86,38 |84,36 |82,40 |80,50 |78,65 |
|120 |96,73 |93,60 |90,60 |87,71 |84,93 |82,27 |79,71 |77,25 |74,88 |72,60 |
|150 |95,94 |92,07 |88,39 |84,88 |81,54 |78,35 |75,32 |72,42 |69,66 |67,02 |
|180 |95,14 |90,56 |86,23 |82,14 |78,28 |74,62 |71,16 |67,89 |64,80 |61,86 |
|210 |94,36 |89,07 |84,13 |79,49 |75,14 |71,07 |67,24 |63,65 |60,28 |57,10 |
|240 |93,58 |87,61 |82,07 |76,93 |72,14 |67,68 |63,54 |59,67 |56,07 |52,71 |
|270 |92,80 |86,18 |80,07 |74,45 |69,25 |64,46 |60,03 |55,94 |52,16 |48,66 |
|300 |92,04 |84,76 |78,12 |72,04 |66,48 |61,39 |56,73 |52,45 |48,52 |44,91 |
|330 |91,28 |83,37 |76,21 |69,72 |63,82 |58,47 |53,60 |49,17 |45,13 |41,46 |
|360 |90,52 |82,01 |74,36 |67,47 |61,27 |55,68 |50,64 |46,10 |41,99 |38,27 |
Безумовно, у кожному конкретному випадку визначення ліквідаційної
вартості об`єкта застави потребує індивідуального підходу, щоб врахувати
всі суттєві фактори, які впливають на її розмір.
Ефективне застосування даного методу потребує лише достовірних
вихідних даних, кваліфікованого прогнозування кон`юктури ринку, добра
орієнтація у ринковій ситуації, використання минулого досвіду, щодо
реалізації об`єктів застави.
Розглянемо на прикладі дію даного методу, якщо маємо наступні вихідні
дані:
Об`єкт застави: автомобіль
Об`экт застави оцінено в сумі: 20000 грн.;
Кредит наданий терміном: на 1рік;
Кредит надано за відсотковою ставкою 70% (з нарахуванням простих
відсотків);
Кредит наданий у сумі: 10000 грн.;
Сума відсотків за користування кредитом: 7000 грн.;
Загальний борг позичальника становить: 17000 грн.;
За умовами кредитної угоди клієнт повинен вносити щомісячні платежі в
сумі 1416,67 грн. Позичальником на протязі двох місяців сплачена сума боргу
становить 2833,33 грн. Далі умови кредитного договору були порушені,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|