Рынок кредитных и платежных карточек и направления его равития

| |безкоштовний кредит |

|Visa Classic |кредитна карта |

|Visa Business |кредитна карта |

|Visa Premium, |кредитна карта |

|Gold | |

«Віза-класик», «Віза-бізнес», «Виза-голд». Це багатофункціональні

картки, що сполучають риси кредитних і дебетових карт. Вони надають

власникові можливість користуватися кредитною лінією і робити розрахунки.

Риси, загальні для карток зазначеної категорії:

> доступ до мереж банківських автоматів і торговельних терміналів як

усередині країни, так і за її межами;

> можливість роботи в режимі on-line/off-line;

> можливість здійснювати розрахунки за допомогою як електронних, так і

паперових грошей;

> ідентифікація власника по Пін-коду або по підпису;

> одержання емітентом комісії за міжнародний обмін для відшкодування витрат

за рахунок еквайєра.

Таким чином, картки зазначених видів забезпечує власнику швидкий доступ

до кошт, що зберігається на рахунку, надійну систему розрахунків,

можливість користування банківським кредитом і ряд додаткових послуг.

Найбільше коло додаткових послуг дає картка Visa-Gold («золота»

картка «Візи», називана також Premier Card). Ця картка розрахована на осіб

з високим доходом, що мають високий кредитний рейтинг і найменший ризик, що

представляє для банку.

Нижче приведені деякі з пільг, якими користуються власники картки

Visa-Gold:

> страхування на 3 місяці від втрати або розкраданні куплених товарів;

> страхування власника від нещасних випадків при поїздках на 100-250 тисяч

доларів;

> 10 процентна знижка при оплаті міжнародних телефонних розмов;

> збільшення терміну гарантії по покупках до 1 року;

> гарантоване надання медичної або юридичної допомоги;

> при авіа перельотах - страховка в розмірі 500 тисяч доларів;

> страховки і знижки при оренді автомобіля;

> касові аванси;

> повернення готівкой до 1% нарахованих зборів.

По картці Visa-Gold власникові відкривається кредитна лінія з

мінімальною сумою 5 тисяч доларів.

Повноваження власника картки перевіряється під час авторизації.

Авторизація проводиться протягом прийняття картки до оплати або видачі

готівкових коштів. Для цього точка обслуговування робить запитання

платіжній системі про підтвердження повноважень пред’явника картки і його

фінансових можливостей. У випадку позитивного рішення система дає дозвіл

на оплату і сповіщає код авторизації, який потім переноситься на чек

(сліп). Авторизація може проводитись як вручну, коли продавець або касир

передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), так і

автоматично. В останньому випадку картка кладеться в POS-термінал, дані

зчитуються з картки, з клавіатури касиром вводиться сума платежу, а

власник картки - секретний ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер).

Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв’язок з базою

даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін

даними з самою карткою (off-line авторизація). У випадку видачі готівкових

коштів процедура носить аналогічний характер з тою лише особливістю, що

гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом,

який і проводить авторизацію.

Сукупність операцій , які супроводжують взаємодію держателя картки з

платіжною системою при здійсненні платежу по картці або отриманні готівки

часто називають транзакцією. Таким чином, транзакція включає в себе не

тільки зчитування даних з картки, виконання запиту на авторизацію,

оформлення чека, а і зміни інформації про фінансові ресурси власника

картки у базі даних платіжної системи і на картці. В деяких випадках в

поняття транзакції включають і відповідні операції по перерахуванню

грошових коштів.

Наступним елементом платіжної системи є банк-еквайєр. Початкову

обробку запитів на авторизацію проводить еквайєр-центр. На початковому

етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль еквайєр-центра інколи

виконує Процессінговий центр, однак в більшості випадків в якості таких

центрів виступають банки - члени платіжної системи, тому часто кажуть банк

- еквайєр. Якщо банк-еквайєр не володіє даними для виконання запиту

(власник картки - клієнт іншого банку), то запит переправляється в

Процессінговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає

відповідь банку-еквайєру, або здійснює його подальшу маршрутизацію.

Процессінговий центр веде базу даних платіжної системи . База даних,

як правило, містить відомості про банки - члени платіжної системи і

власників карток, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Центр

зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на

авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не має власної бази ( див.

схему 1.2).

Схема 1.2

Схема функціонування в платіжній системі банка-емітента в off-line

режимі.

Транзакції “А”, “В”...

В іншому випадку Процессінговий центр пересилає отриманий запит в

банк-емітент авторизованої картки (див. схему 1.3).

Як ми бачимо, що центр забезпечує і пересилання відповіді банку-

еквайєру. Крім того, на основі накопичених за день протоколів транзакцій -

що фіксуються при авторизації даних про проведення карткових платежів і

видачі готівки - Процессінговий центр готує і розсилає підсумкові дані для

проведення взаєморозрахунків між банками - учасниками платіжної системи, а

також формує і розсилає банкам-еквайєрам стоп-листи.

Як видно із вище сказаного, Процессінговий центр є технологічним ядром

платіжної системи. Він функціонує в достатньо жорстких умовах, гарантовано

обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакцій. І

дійсно, використання дебетової картки призводить до необхідності on-line

авторизації кожної угоди в будь-якій точці обслуговування платіжної

системи. Для операцій з кредитною карткою авторизація необхідна не у всіх

випадках, але, наприклад, при отриманні коштів в банкоматах вона

проводиться завжди. Використання смарт-карт може при певній організації

розрахунків знизити вимоги до виконання режиму реального часу, але

загальна напруга на центр не зменшиться.

Також високі вимоги до розрахункових можливостей процессингового

центру висуває і підготовка даних для проведення взаємозаліків по підсумку

дня, оскільки обробці належать протоколи значної частини транзакцій, а

строки виконання розрахунків досить не великі - декілька годин .

Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної

системи потребує, по-перше, наявності великих розрахункових можливостей

процессингового центру, по-друге, розвиненої комунікаційної

інфраструктури, оскільки Процессінговий центр системи повинен мати

можливість одночасно обслужити достатньо велике число географічно

віддалених точок. Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще

більш підвищує вимоги до комунікацій.

Схема 1.3.

Схема функціонування в платіжній системі банка - еквайєра (банк ”А”),

що здійснює процессінг для власних карток. Банк “А” здійснює авторизацію

транзакцій держателів карток і маршрутизацію “чужих” транзакцій (“В”,

“С”,...).

Наступним елементом платіжної системи є розрахунковий банк, який

забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. В розрахунковому банку

банки-члени платіжної системи відкривають кореспондентські рахунки.

Взаєморозрахунки необхідні для наступного. Кожний банк - еквайєр здійснює

перерахування точкам обслуговування по “картковим” платежам як своїх

клієнтів, так і власників карток інших банків-емітентів, які входять в

певну платіжну систему. Тому відповідні кошти повинні бути потім

перераховані еквайєру цими “іншими” банками.

1.3. Правові основи здійснення операцій з платіжними картками в Україні

Нормативно-правова база емісії та здійснення операцій із застосуванням

платіжних карток складається з наступних Законів України та основних

нормативних актів:

> Закон України “Про Національний банк України”;

> Закон України “Про банки і банківську діяльність”;

> Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”;

> Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у

зв’язку з прийняттям Закону України “Про платіжні системи та переказ

грошей в Україні””;

> Положення НБУ “Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій

з їх застосуванням”, затверджене постановою Правління Національного банку

України від 27.08.2001 №367;

> Інструкція НБУ “Про порядок відкриття та використання рахунків у

національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління

Національного банку України від 18.12.1998 №527;

> Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток

у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку

України від 17.12.2001 №524;

> Перелік і тарифи операцій щодо використання платіжних карток та

розрахункових операцій за ними, що надаються банкам – членам міжнародних

платіжних систем Центральним міжбанківським процессинговим центром

Центральної розрахункової палати Національного банку України,

затверджений постановою Національного банку України від 12.08.2003 №333;

> Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських

металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних

карток через митний кордон України, затвердженої постановою Правління

Національного банку України від 12.07.2000 №283;

> Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних

систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки,

затверджено постановою Правління Національного банку України від

24.02.1997 №37.

Згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в

Україні” платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту

відповідно до умов договору, за винятком наперед оплачених платіжних

карток, що можуть продаватися емітентами без обов’язкового оформлення

договору в письмовій формі.

Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками,

що мають ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій.

Порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, в

тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються Національним банком

України відповідно до вимог законодавства України.

Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія

ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що

наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією

відповідної платіжної системи, в який ця картка застосовується.

Обов’язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є

реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити

ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку, встановленому

Національним банком України.

Національний банк України повинен вести офіційний реєстр

ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних

платіжних систем.

Еквайрінг у межах України здійснюється виключно юридичними особами –

резидентами, що уклали договір з платіжною організацією.

У межах України переказ за операціями, які ініційовані із

застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці

України.

Карткові рахунки в іноземній валюті відкриваються клієнтам на у

національній валюті на умовах договору про відкриття картрахунку і

здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Уповноважені банки України можуть установлювати комісійну винагороду

(за операціями з використанням банківських платіжних карток при видачі

готівки) у валюті видачі готівки.

Уповноважені банки України мають право вступати до міжнародних

платіжних систем як банки-емітенти та/або банки-екваєри.

Уповноважені банки України, які є учасниками міжнародної платіжної

системи, використовують при організації емісії, обслуговуванні та

обробленні операцій стандарти, які діють у відповідній ПС.

Для здійснення безготівкових розрахунків та видачі готівки із

застосуванням платіжних карток в Україні можуть створюватися

внутрішньодержавні банківські одноемітентні та богатоемітентні платіжні

системи.

1.4. Механізм розрахунків на основі кредитних та дебетових карток.

Перш ніж розглядати принципи функціонування системи кредитних

карток, давайте визначимо особливості кредиту, пов’язаного з використанням

картки.

Банківська кредитна картка являє собою не тільки інструмент

розрахунків, але й відкриває доступ до кредитних ресурсів банку-емітента.

Відповідно, коли банк надає кредит власнику картки, банк стикається з

проблемами, які притаманні цій сфері банківських операцій. Перш ніж видати

клієнту кредитну картку, необхідно провести ретельне обстеження

фінансового стану майбутнього позичальника, вивчити його кредитну історію

і виявити ступінь ризику, пов’язаного з непогашенням кредиту та

простроченням платежів.

Кредит по банківській картці пов’язаний з більшим ступенем ризику,

ніж інші види споживчого кредиту. Тут два важливих моменти:

По-перше, по звичайному споживчому кредиту банк, як правило, отримує

забезпечення в вигляді закладу матеріальних цінностей або фінансових

активів, а також у вигляді різного роду поручительств і гарантій. Це дає

можливість у випадку непогашення кредиту або довгострокової прострочки

платежів продати заставу і отримані кошти направити на відшкодування

збитків.

На відміну від цього кредит по банківській картці відноситься до

категорії кредит без забезпечення. Гарантією тут є лише ім’я самого

позичальника, його добра воля, прагнення і можливість погасити кредит. І

дійсно, що ризик для банка при наданні такого кредиту істотно зростає.

Другий важливий аспект пов’язаний зі зміною величини кредитних

зобов’язань банка протягом строку дії кредиту. У випадку звичайного

споживчого кредиту з погашенням у розстрочку борг позичальника банку (і,

відповідно, величина кредитних зобов’язань по цій сфері) поступово

знижається по мірі внесення позичальником періодичних (місячних) внесків.

Із зменшенням боргу знижується і ризик по кредиту.

По кредитній картці позичальнику відкривається кредитна лінія з

поновленням. Режим цього рахунка такий, що при погашенні клієнтом частини

заборгованості по попереднім операціям невикористана частина ліміту по

кредитній лінії автоматично відновлюється на відповідну суму і знову стає

доступною позичальнику при подальшому використанні картки.

Для банка це означає, що його зобов’язання по картковому портфелю

завжди дорівнюють загальній сумі кредитних лімітів, незалежно від

погашення частини заборгованості.

Являючись одним із джерел кредитного ризику, карткові позички

повинні розглядатись з точки зору загальної стратегії банківського

кредитування. Плануючі діяльність в області карткового бізнесу, банк

повинен координувати її з іншими інвестиційними рішеннями і операціями по

залученню фінансових ресурсів.

Умови отримання карток і ліміти кредиту.

Питання про видачу картки вирішується банком-емітентом на підставі

доступних йому відомостей про кредитну історію клієнта, тобто про те, які

доходи клієнта, де і коли клієнт користувався кредитом, на скільки охайно

повертав його, на скільки часто беруться кредити і т.д. Кредитна історія

дозволяє банку оцінити ступінь ризику по видачі картки, відповідно,

сформулювати вимоги про надання клієнтом тих або інших гарантій. Так,

наприклад, в США відомості про кредитні історії громадян зберігаються в

Національному кредитному бюро, куди банки і адресують свої запитання. В

найпростішому випадку, якщо клієнт благополучний - за ним нема ніяких

проступків, у нього стабільний стан і доходи, він має рахунок в даному

банку або користується послугами іншого відомого банка - кредитна картка

видається без додаткових умов. В прямо протилежному випадку, коли,

наприклад, про клієнта невідомо нічого, або за ним є порушення, йому може

бути відмовлено у видачі кредитної картки, або банк може вимагати

попереднього внесення страхового депозиту в розмірі, що перевищує ліміт

кредиту.

Відмітимо, що саме в якості “незнайомців” і фігурують вітчизняні

громадяни, що намагаються отримати, наприклад, картки VISA або

EuroCard/MasterCard . Розмір потрібного страхового депозиту в цьому

випадку залежить від типу картки і складає не менше декількох тисяч

доларів.

Ліміти операцій по кредитним карткам встановлюються індивідуально

для кожного клієнта. Що стосується строків дії лімітів, то в США типовим є

місячний ліміт, а в Європі в рамках місячного ліміту можуть бути додатково

встановлені тижневі ліміти. Крім цього, можуть бути встановлені і щоденні

ліміти отримання готівки.

Після завершення чергового “ділового періоду” (найчастіше місяця),

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11