Кредитнi операцiї комерцiйних банкiв, їх сутнiсть та ризикове середовище

ресурсiв та ризиком форс-мажорних обставин.

Також присутнiсть ризику у кредитних операцiях комерцiйних банкiв

викликана недетермiнованiстю, непередбачуванiстю дiй конкурентiв, змiною

стратегiї дiяльностi клiєнтiв-позичальникiв та iнших суб'єктiв банкiвської

дiяльностi, а також наявнiстю численних зовнiшнiх факторiв та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

/ простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

/ нецiльовим використанням кредиту;

/ типом позичальника за формою власностi;

/ збитковiстю галузi застосування кредиту;

/ забезпеченiстю i видами застави;

/ невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку;

/ безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника;

/ складним фiнансовим станом пiдприємства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському

кредитуваннi, то можна вiдзначити наступнi тези.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в

результатi:

- нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi

проекти, наявностi значної частки даних кредитiв у кредитному портфелi

банку;

- недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку

ринкової ситуацiї, бiзнесової та фiнансової дiяльностi позичальника при

наданнi кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними,

економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення

кредиту позичальником;

- можливої недоброчесної конкуренцiї з боку iнших банкiв та фiнансово-

кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi

сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе

неповернення позики в силу наступних факторiв:

- несподiваних несприятливих змiн умов банкiвської дiяльностi та

дiяльностi суб'єктiв господарювання внаслiдок введення нових нормативно-

правових актiв;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi

кредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiлової,

фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, його гарантiй i, як

наслiдку, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

- недоброчесної оцiнки справжньої мети позичальника, здатного на

правопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних

лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в

тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Схематично структура кредитного ризику iз-за зовнiшнiх умов зображена

на мал. 1. Якщо коротко охарактеризувати кожне джерело кредитного ризику,

вказане на малюнку, то можна зазначити:

1. Ризик, пов'язаний iз позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фiнансових можливостей) -- нездатнiсть позичальника

(гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних

грошових надходжень чи вiд продажу активiв;

б) суб'єктивний -- репутацiя позичальника (гаранта, страховика) в

дiловому свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятi

зобов'язання;

в) юридичний -- недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору,

гарантiйного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний iз предметом застави:

а) лiквiдностi -- неможливiсть реалiзацiї предмета застави;

б) кон'юнктурний -- можливе знецiнення предмета застави за перiод дiї

кредитної угоди;

в) загибелi предмета застави;

г) юридичний -- недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.

3. Системний ризик -- змiни в економiчнiй системi, якi можуть здiйснити

вплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податкового

законодавства).

4. Форс-мажорний ризик -- землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки,

воєннi дiї тощо.

Кредитний ризик

Ризик, пов'язаний Ризик, пов'язаний зi способом Системний Форс-

мажорний

з позичальником забезпечення повернення позики ризик

ризик

Об'єктивнний Ризик щодо Ризик щодо Ризик щодо

Лiквiдностi

гаранта страховика предмета застави

Суб'єктивний

Кон'юнктурний

Юридичний Об'єктивний Суб'єктивний Юридичний Юридичний

Загибелi

Мал. 1. Структура кредитного ризику.

Труднощi з погашанням наданих банком позик можуть виникати з рiзних

причин. Найбiльш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився при

розглядi кредитної заявки, а також пiд час розробки та укладання

кредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Неефективна робота клiєнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвським контролем та

можливостями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен

спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi

заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

/ надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв)

одному клiєнту або групi позичальникiв (концентрацiя

кредитних ринкiв);

/ надання кредитiв позичальникам, котрi пов'язанi систе-

мою участi з банкiром або банком, наявнiсть дочiрнiх

структур банку (чинник "зв'язаного кредитування").

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника

внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або

вiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового стану

позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його

реальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують

iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування

кредитом та погашання позики (проведення обстежень, перевiрок використання

кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансової

дiяльностi клiєнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних

операцiй:

/ надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку

/ поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не

знайомi банку або для функцiонування в котрих банк не-

достатньо оснащений тощо.

є) неефективне стягнення позик та процентiв у зв'язку з

конфлiктами мiж банком та компанiями, що знаходяться у власностi банкiра

або банку.

Рiвень кредитного ризику значно збiльшується, якщо:

* проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

* в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi,

кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають

базового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де

iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується та

розширюється);

* керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв

управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто

ризикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв

(погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку;

* iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства

заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв

стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо

яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою

процентiв), що залежать вiд клiєнта, вважають:

а) слабке керiвництво пiдприємства, безвiдповiдальнiсть фiзичної

особи-позичальника, недобросовiсна конкуренцiя та дiяльнiсть iнших

банкiв. Банк-кредитор повинен виявляти данi симптоми ще на стадiї розгляду

кредитної заяви при спiлкуваннi з потенцiйним позичальником, за

матерiалами публiкацiй та iнформацiєю вiд третiх осiб тощо i вживати заходи

та приймати рiшення щодо вiдмови у наданнi позики.

б) погiршення якостi продукцiї i роботи, товарiв та послуг, помилки в

маркетинговiй дiяльностi, оцiнцi ринкiв збуту суб'єктiв господарювання.

в) послаблення з боку позичальника власного контролю за станом

фiнансiв, котре проявляється:

/ у зростаннi дебiторської заборгованостi, невиробничих витрат;

/ у затримцi строкiв трансформацiї матеріальних цiнностей у грошові;

/ у недоотриманнi доходiв для покриття заборгованостi.

г) зрив та невиконання контрактiв позичальником або його

контрагентом (постачальником сировини, дiловим партнером або замовником).

д) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-

позичальниками.

е) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами

контролю банку, об'єднують:

а) погiршення економiчної кон'юнктури, що враховує макроекономiчнi

проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза

неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють пiдприємницьку

дiяльнiсть суб'єктiв господарювання;

б) змiну полiтичної ситуацiї у країнi, що, вочевидь, може призвести

до:

/ невиконання кредитних угод, затримки або вiдмови вiд

виплат позичальниками з полiтичних мiркувань;

/ конфiскацiї активiв позичальникiв iз-за полiтичних при-

чин або в результатi воєнних дiй.

в) змiну законодавства країни тощо;

г) форс-мажорнi обставини природного характеру.

Контролюючи поточну фiнансову дiяльнiсть позичальника пiд час

розгляду кредитної заяви та подальшого використання ним позики, банк-

кредитор може виявити симптоми ймовiрних фiнансових труднощiв та

можливого банкрутства клiєнта за наступними основними ознаками:

- перевищення критичного рiвня простроченостi заборгованостi за

ранiше наданими позиками, поява картотеки до розрахункового рахунку;

- надмiрне використання короткострокових позик в якостi джерела

фiнансування довгострокових вкладень;

- низькi значення показника лiквiдностi балансу пiдприємства-

позичальника та рiвня рентабельностi;

- хронiчна нестача у позичальника оборотних коштiв (функцiонуючого

капiталу);

- зростання до небезпечних меж частки позичкових коштiв у загальнiй

сумi джерел грошових засобiв;

- невиконання зобов'язань перед кредиторами та власними акцiонерами

щодо своєчасного повернення позик та сплати процентiв та дивiдендiв;

- наявнiсть понаднормових та залежаних товарiв i виробничих запасiв;

- погiршення вiдносин з банкiвською системою;

- використання нових джерел фiнансових ресурсiв на вiдносно

невигiдних умовах;

- використання переамортизованого обладнання;

- несприятливi змiни у портфелi замовлень тощо.

На підставі оцінки фінансової діяльності та поточного фінансового стану

прохача кредиту, можливих перспектив розвитку банк поділяє надавані позики

на наступні категорії:

1. Клас А – фінансова діяльність дуже добра і дозволяє погашати основну

суму позики та відсотки за нею у встановлені строки. Одночасно можна

зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на

такому ж високому рівні;

2. Клас Б – фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає

можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

3. Клас В – фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка

тенденція до погіршення;

4. Клас Г – фінансова діяльність погана і спостерігається чітка циклічність

на протязі коротких періодів часу;

5. Клас Д – фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні

основна сума позики, ані відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної

заборгованості:

. «добре» -- якщо заборгованість за позикою та відсотками сплачуються у

встановлені терміни, а також заборгованість, пролонгована один раз на

строк до 30 днів;

. «слабке» -- заборгованість за позикою та відсотками є простроченою до 90

днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із загальним строком

пролонгації 30-90 днів;

. «недостатнє» -- заборгованість за позикою та відсотками є простроченою

понад 90 днів, а також пролонгована заборгованість за позикою із

загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель

на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем,

субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики.

Серед найтиповiших помилок, якi ведуть до втрат банкiв на етапi

визначення та регулювання кредитних ризикiв, появи або збiльшення

питомої ваги проблемних позик у кредитному портфелi банку зазначають:

- агресивнiсть кредитної полiтики;

- вiдсутнiсть диверсифiкацiї кредитних операцiй банку;

- наявнiсть прихованої простроченої заборгованостi (факти

неправомiрної пролонгацiї позичок);

- значний процент банкiвських кредитiв у загальному їх обсязi;

- застосування неефективних методiв забезпечення повернення позичок;

- нерозробленiсть методiв класифiкування кредитiв за їх ризиковiстю;

- вiдсутнiсть джерел для списання втрачених кредитiв;

- iстотний обсяг кредитних угод з iнсайдерами;

- недосконалiсть полiтики банку у сферi застосування методiв

регулювання кредитних ризикiв для їх мiнiмiзацiї тощо.

Неправильна ж полiтика банку у сферi розподiлу кредитних активiв,

вкладення їх у надто ризиковi кредитнi справи може бути чинником

збиткової дiяльностi та отримання банком у зв'язку з цим значної шкоди,

котра пов'язана:

/ по-перше, пiдривається репутацiя банку, так як значна

кiлькiсть неповернених кредитiв може призвести до падiння довiри

вкладникiв, тобто до загрози неплатоспроможностi самого банку;

/ по-друге, виникають додатковi витрати банку, спричиненi

поверненням проблемних позик;

/ по-третє, це призводить до заморожування деякої частини

позичкового капiталу в непродуктивних активах;

/ по-четверте, втрати вiд позичкових операцiй впливають на

матерiальне стимулювання персоналу банку, його зменшення спроможне

викликати вiдтiк квалiфiкованих працiвникiв.

Ця шкода може бути значно бiльшою за своїм обсягом вiд прямих збиткiв

вiд неповернення позичальником заборгованостi.

Тому проблема визначення причин виникнення кредитного ризику (з вини

банку, позичальника чи iнших, не залежних вiд них чинникiв), а також

рацiональне регулювання ризику кредитних вкладень є однiєю з найголовнiших

у процесi банкiвської дiяльностi, забезпечення його безпеки та фiнансової

стiйкостi.

1.3. Методи захисту вiд кредитних ризикiв

Природньо, що, визначивши джерела та причини можливих загроз у

кредитнiй дiяльностi, банк як бiзнесова особа прагнутиме захистити себе

вiд ймовiрних збиткiв та потрясiнь. Тому основна тема, наголос у

кредитнiй полiтицi банку ставиться на досягненнi безпеки, зниженнi

ризиковостi кредитних вкладень якомога ширшими методами, запобiганнi втрат

активiв та банкiвського капiталу.

З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у

процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними

положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними

документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами

та заходами щодо їх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi

банкiв.

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв є

елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи

позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику

у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо.

Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати

ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та

виважено оперуючи капiталом у даному секторi активної дiяльностi. Це

дозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiдним

конкурентом у системi фiнансових посередникiв.

Розгляд методiв зниження ризику при кредитуваннi, тобто заходiв,

спрямованих на зменшення ймовiрностi та обсягу втрат i збиткiв для

кожної кредитної операцiї внаслiдок неповернення позичальником

заборгованостi, почнемо з лiмiтування кредитiв -- нормативно визначених

показникiв максимального ризику.

Лiмiтування кредитiв -- це спосiб встановлення сум граничної

заборгованостi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюється

шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму

кредиту, котру позичальник має право отримати в банку. Акцiонернi

комерцiйнi банки використовують одну з таких форм лiмiтування кредитiв,

Страницы: 1, 2, 3