Банкiвська система Украiни

банків, з яких фактично діють 189. Протягом 1992-1997рр. З книги вилучено

41 комбанк.

На думку В.Ющенка, зміцнення банківської системи відбувалося швидше,

ніж в інших секторах економіки. І це дуже важливо, бо при виході із смуги

гіперінфляції Україна мала надзвичайно слабку банківську систему.

Загальний обсяг валюти балансу всіх діючих 189 українських комерційних

банків зріс у 1997р. на 16% і на 1.01.98р. становив 33.8 млрд.грн. [

О.Сугоняко на пресконференції 30 січня 1998р. ].

Обсяг сплачених статутних фондів банків зріс на 49% і становив 1.6

млрд.грн. Обсяг кредитного портфеля банків збільшився на 38% і становив 9.3

млрд.грн. Сукупний розмір балансового прибутку зріс на 17%, перевищивши 998

млрд. грн. Вклади населення зросли на 58 % і сягнули 1.7 млрд.грн. Депозити

юридичних осіб зросли на 39% і становлять 1.4 млрд.грн. Кошти на

розрахунковиї рахунках клієнтів збільшились на 15% і становлять 4 млрд.грн.

Обсяг «чистих» (працюючих) активів 113 банків, на підставі балансів яких

проводився аналіз Асоціацією українських банків (АУБ), зріс за рік на 35% і

на 1.01.1998р. становив 11.8 млрд.грн., або 65% від загального обсягу

валюти балансу.

Разом з тим протягом жовтня-грудня зменшився обсяг «чистих»активів на

3%, що за оцінкою експертів АУБ, відображає негативну тенденцію звуження

ресурсної бази банків. Це видно і з того, що НБУ з 6.02.1998р. підвищив

облікову ставку з 35% до 44%, ломбардну - з 45% до 48% річних.

Рефінансування - тільки через операції РЕПО; ломбардний кредит - під

заставу ОВДП.

У звязку з падінням обсягів банківських операцій сумарна валюта

балансів банків зменшилась на 34% (до 18.1 млрд.грн.), що якнайкраще

демонструє руйнівний вплив на світових та українських фінансових ринках, бо

у третьому кварталі цей показник збільшився на 22%. Зменшення

інвестиційного портфеля банків у 1997р. спричинилося прорахуваннями Мінфіну

на ринку ОВДП та недосконалими податковими законами. Найважчими були кінець

третього та четвертий квартали. Саме тоді через необдуману бюджетну і

податкову політику відбулося розбалансування фондового та валютного ринків.

У четвертому кварталі цього року вітчизняним банкам завдано сильного удару.

Це виявилось у зменшенні бази отримання доходів банків. Хоча статутні фонди

зросли майже в 1.5 раза (до 1.6 млрд.грн.), рахунки клієнтів збільшились на

15% (до 4 млрд.грн.), все це результат більш вдалого першого півріччя,

значного зростання грошової маси та обовязкового характеру нарощування

статутних фондів банків.

Економічне становище у 1997 році змінилося на гірше. Звуження

ресурсної бази особливо далося взнаки. Це було прослідковано за виконанням

економічних нормативів у другому розділі дипломної роботи. Причин до цього

багато, тому варто назвати лише основні:

8. в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить

нездатність державних структур оживити виробництво;

9. триває протистояння між пардаментом і урядом, а політична нестабільність

завжди позначається на діяльності банківських структур;

10. зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки

як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.

Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система

їй нічим не допоможе.

Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на

собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і

державних заходів грошово-кредитного регулювання.

В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання

ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у

встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так

і в існуючій системі оподаткування діяльності банків. Це детальніше вже

було розглянуто на прикладі «Сонячного» відділення АКБ «Укрсоцбанк», де

йшлося про виконання ним всановлених нормативів.

Крім того, на ліквдність і платоспроможність комерційних банків

впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база

комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також

функціональна структура і мотивація діяльності банку.

В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала

винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що

різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах

комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють

формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.

Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як

сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і

визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті

проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині

перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних

операцій банків.

Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно

повязати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових

засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в

тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для

здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття

кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в

банку засобів за мінусом резерва ліквідності.

Укрсоцбанк, як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні

грошові кошти своїх комінтентів, зобовязується своєчасно повернути їх,

тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.

В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяєьться на

первинний і вторинний.

Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку.

При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що

становлять кошти на рахунках обовязкових резервів, кошти на коррахунках в

інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в

інкасації.

Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових

активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.

Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з

мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них

відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів,

і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення

вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.

Дані закономірності слід використати для вироблення правильної

політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності

банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів

кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання

ліквідності банку.

Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків,

був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан

ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його

аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку

можливості задовільняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у

його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив

справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад

виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в

економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох

банків.

Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі

компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості

щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення

ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на

макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.

Аналізуючи діяльність комерційних банків на прикладі Укрсоцбанку, ми

виявили не дуже добру тенденцію: зростання позичок на міжбанківському

ринку. Це свідчить про незатність банку викоритовуват ьи транформацію

короткострокових банківських пасивів у середньострокові. Прослідкуємо це на

умовному прикладі: свої коштти банк віддає за 30, а коли не вистачає коштів

для клієнтських платежів, позичає на міжбанківському ринку за 15.

Міжбанкіський депозитний ресурс, як правило, використовується для «латання

дірок» в поточній ліквідності.

Часті є випадки, коли комерційні банки регулярно, «хронічно» не

виконують нормативів платоспроможності, ліквідності, інших економічних

показників.буває, що тоді банк переводять на режим фінансового оздоровлення

- санації. Це є тривожний сигнал для клієнтів. Вони прагнуть якнайшвидше

забрати свої кошти з цієї установи банку. В основному це роблять готівкою.

Тут слід бути уважним і обережним: не варто готівку забирати на зарплату

фірмі, адже не будуть перераховані платежі в бюджет, оскільки на коррахунку

банку нема коштів. В такому випадку краще взяти готівку під звіт - на

відрядження чи інші потреби.

Аналізуючи у другому розділі показники діяльності банку, а зокрема

рентабельність, ми розглянули фінансові ресурси банку і його вкладення. За

цими даними видно, що частина фінансових ресурсів банку повинна бути

реалізована у касі банку та на його коррахунку для виконання ним своїх

поточних зобовязань і дотримання норм обовязкових резервів, а також має

бути реалізована в основні засоби, тобто у бездоходні («непрацюючі»)

активи. Інша частина повинна бути розміщена у доходні («працюючі»)активи.

Таким чином зростання частки бездоходних активів (унаслідок підвищення норм

обовязкових резервів) призводить до скорочення частини доходних активів та

до відповідної втрати комерційним банком можливостей одержувати прибуток,

обсяг якого, враховуючи податковий характер резервування, у світовій

банківській практиці називають «податковим ефектом» резервних вимог.

Вплив «податкового ефекту» найвідчутніший за умов зниження

ефективності управління фінансовими ресурсами банку.

Формуючи портфель доходних активів, також слід мати на увазі, що часка

коштів, вкладених у найбільш прибуткові ризикові активні операції теж

підлягає резервуванню і визначає «податковий ефект», влив якого на

первісний розподілресурсів банку [ див. схему на дод.13] спричиняє:

зменшення обсягу портфеля доходних активів на суму спеціальних відрахувань,

які робить банк для покриття можливих збитків за кредитами та іншими

ризиковими операціями;

збільшення портфклів власних капіталів на суму загальних резервних

відрахувань, які можуть бути викоритані для покриття можливих збитків у

майбутному;

вилучення позик, ймовірність погашення яких невисока, як із портфеля

активів банку, так і портфеля його власних капіталів.

Отже, беручи до уваги те, що резервні відрахування перешкоджають

розвитку активних доходних операцій банку, на нашу думку, вони повинні мати

не стільки податковий характер (унаслідок вилучення їх суми з обігу для

депонування на рахунках в НБУ, за якими не виплачуються відсотки), скільки

регулюючий і стимулюючий. Враховуючи вітовий досвід щодо вдосконалення

методики утворення резервів, які формують грошову позицію банку, можна

запропонувати такі стимулюючі і регулюючі заходи:

з метою переорієнтації структури портфеля розміщення фінансових ресурсів у

бік збільшення довгострокових інвестицій варто виключати із суми

зобовязань, які підлягають резервуванню, кошти, що їх банки інвестують у

державні проекти, формуючи резервний фонд; враховувати прямі інвестиції

комерційних банків; зменшувати оподатковуваний доход на суму прибутку, який

банк отримав від фінансування капітальних вкладень;

для збільшення фінансової стійкості комерційних банків виплачувати їм

часкову компенсацію за втрачені відсотки при депонуванні мінімальних

резервів, а також надавати можливість вкладати зарезервовані банком кошти у

державні цінні папери;

для оптимізації рівня грошової позиції банку диференціювати розмір

мінімального резерву залежно від того, до якого агрегату грошової маси

належить сума, що депонується, оскільки для грошових компонентів, які

входять до складу попереднього грошового агрегату, рівень резервування буде

вищий, ніж у складових часток наступних грошових агрегатів;

з метою зміцнення банківської системи України в цілому диференціювати

резерв залежно від відповідності кредитної банківської установи

міжнародним стандартам (БМС), які встановлені Базельським комітетом із

нагляду, а також залежно від типу і терміну діяльності комерційного банку ,

особливостей регіону, стану грошового ринку, видів і строків депозитів та

обсягів і структури активів банку.

Таким чином нівелювати негативний вплив «податкового ефекту» на

розвиток і становлення як окремих банків, так і банківської системи України

в цілому можна, на нашу думку, тільки шляхом застосування регулюючих та

стимулюючих заходів, які сприяють оптимізації утворення грошових резервів.

Серед аналізу показників діяльності, які розглядались у другому

розділі, слід також згадати про оцінку менеджменту банку, тобто управління

його діяльністю. Важко переоцінити важливість цього питання, особливо

враховуючи сучасний стан банківської системи України.

При визначенні рівня менеджменту беруться до уваги такі показники як

достатність капіталу, якість активів, прибутковість, ліквідність.

Оцінюються такі показники: технічна компетентність головних менеджерів

банку, тобто чи відповідає керівництво тим посадам, які ним зайняті;

система навчання персоналу; наявність і рівень роботи комітетів

(кредитного, ревізійного, аудиторського та інших); організаційна структура

банку, наявність і ступінь реалізації банківської політики; наявність

внутрішніх інструкцій і методологічних розробок; якість оформлення

документації; виконання законів та інструкцій.

Для українських банків оцінка менеджменту є новим питанням, причому

крім відсутності досвіду в такій роботі слід відзначити недостатній рівень

банківської культури, необхідний в такому випадку.

Аналіз фінансового стану комерційних банків має для українських

банкірів особливе значення в умовах загальної політичної, економічної і

соціальної нестабільності. Аналіз фінансового стану комерційниого банку

проводиться двома шляхами: з позицій зовнішнього і внутрішнього аудиту.

Тому слід дбати про високий професійний рівень і обєктивність таких

перевірок.

Важливим напрямом вдосконалення діяльності банківської систкми країни,

підвищення її стабільності, на наш погляд, є подальша розробка теорії і

практики аналізу фінансового стану комерційних банків за такими напрямками:

18. розробка НБУ єдиної методики рейтингової системи оцінки банків,

узгодженої з представниками комерційних банків;

19. створення «регіональних» методик аналізу фінансового стану комерційних

банків установами БУ з метою повнішої і точної оцінки їх діяльності з

врахуванням кон’юнктури і осбливостей місцевого ринку;

20. повна і всеохоплююча автоматизація і комп’ютеризація аналізу

фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого

програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.

Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення такої

роботи, але необхідність і доцільність аналізу фінансового стану

комерціійного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому

необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і

широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій оцінці

фінвнсового стану комерційних банків і вдосконалення вже існуючих підходів

до аналізу їх діяльності.

ВИСНОВОК.

Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як

оцінка фінансового стану комерційного банку, у дипломній роботі ми

намагались вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх

практичне застосування у діяльності одного з відділень Укрсоцбанку.

Керуючись у своїй роботі нормативними та інструктивними матеріалами,

ми прагнули якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на

майбутнє діяльність банку.

У своїй роботі ми не претендуємо на вичерпність, позаяк така тема є

дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут

не були розглянуті. Але ми старались висвітлити один бік цієї глибокої

теми, аналізуючм фінансовий стан Укрсоцбанку і порівнюючи дані із

загальноукраїнською банківською статистикою.

У першому розділі розглянуто теоретичі аспекти ефективної діяльності

комерційних банків. У другому розділі через аналіз виконання економічних

нормативів відділенням Укрсоцбанку проводили аналіз фінансового стану через

практичне застосування вищезгаданих показників. У третьому розділі на

основі теоретичних розробок і практичних впроваджень ми робили деякі

висновки, пропонуючи напрямки вдосконалення роботи даної сфери банківської

діяльності.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у

сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні

періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об’єктивно

на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ми ще можемо якось

регулювати чи кекрувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7