Банкiвська система Украiни

можливості перетворення на засоби платежу;

46. аналіз впливу на стан ліквідності окремих банківських операцій,

здійснення яких супроводжується зміною структури активів і пасивів

банку, а отжк, і зміною стану його ліквідності;

47. прогнозування зміни співвідношення обсягу залучених вкладів і

виданих кредитів з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів;

48. оцінка можливостей використання зовнішніх джерел поповнення

ліквідних коштів.

Оцінка ризиковості активних операцій банку тісно повязана з

класифікацією їх залежно від строків виконання і чим триваліші строки, на

які вкладаються кошти банку, тим вищий рівень їх ризиковості. При цьому

здебільшого діє так зване «золоте правило»вкладень, яке встановлює

пропорційну залежність між доходністю активів та ризиком ймовірних втрат

коштів за ними, що ускладнює загальну систему фінансового менеджменту в

банку, адже підтримання ліквідності не повинно шкодити його прибутковій

діяльності. Згідно з діючою нині нормативною базою регулювання діяльності

комерційних банків в Україні з метою оцінки стану їхніх активів, вони

поділяються на 5 груп. Основні критерії поділу повязані із ступенем

ризиковості вкладень та ймовірністю певного їх знецінення при перетворенні

на ліквідні засоби платежу. Окремі категорії і групи активів мають

відповідні коефіцієнти ризику.[див.Додаткок 4].

Звичайно, класифікація активів за ступенем ризику важлива при

регулюванні банківської ліквідності, але механічна зміна питомої ваги

активів з різними ступенями ризику не завжди дає бажаний ефект. Це повязано

і із зменшенням ризику прибутковості, коли збільшиться частка

низькоризикових активів, і з недосконалістю самої системи розподілу.

На наш погляд, шляхом до вирішення цього питання в процесі аналізу і

безпосереднього управління фінансами слід вважати постійне увязування

певних груп активів, класифікованих за ступенем ліквідності, з пасивами,

згрупованими за строками їх виконання.[див. Додаток5].

Рівновага у балансі між сумами і стролками вивільнення активів у

грошовій формі та сумами і строками очікуваних платежів за зобовязаннями

вказує на достатній рівень ліквідності комерційного банку.

Зрозуміло, що наведена у таблиці додатку 5 класифікація є розподілом,

який використовується Укрсоцбанком у процесі управління фінансами.

В основі другого напряму регулюванння ліквідності комерційного банку

лежить аналіз впливу результатів проведення окремих банківських операцій на

загальний рівень ліквідності банківської установи. Найбільше впливають

кредитні операції комерційних банків, оскільки вони супроводжуються зміною

кредитних зобовязань.Вплив касових операцій на стан ліквідності

комерційного банку повязаний із задоволенням вимог клієнтури в готівкових

коштах. Організація безготівкових розрахунків має дещо менший вплив на

рівень ліквідності комерційного банку, оскільки тут не потрібно залишати в

касі певну кількість готівки. Однак різні види розрахунків мають

неоднаковий вплив на стан банківської ліквідності. Отже, слід враховувати

вплив різних банківських операцій на зміну вкладень і зобовязань банку, щоб

ефективно організовувати управління фінансами банку так, щоб найменшої

можливості невиконання своїх зобовязань перед клієнтами.

Регулювання банківської ліквідності значною мірою залежить від

точності прогнозування співвідношення обсягу залучених вкладів і наданих

кредитів.

У звязку з тим, що в січні 1998 року Інструкція №10 Про виконання

комерційними банками економічних нормативів змінилась внаслідок змін у

бухгалтерському обліку, змінились деякі принципи стосовно нормативів.

Наприклад, вже немає поділу на економічні нормативи і оціночні показники, а

є лише нормативи, змінені деякі позначення і критерії.

Я проходила переддипломну практику у відділенні»Сонячне» Укрсоцбанку,

де розраховуються не всі показники, передбачені Інструкцією №10. Це

повязано з тим, що відділення не має статусу юридичної особи, тому

відповідно не може діяти від свого імені. Наприклад, відділення не

розраховує нормативів розміру статутного фонду, бо не має його. Щодо

нормативів ризику, то оцінюється тільки дотримання ризику на одного

позичальника (не >25% власних коштів банку). У грудні цей норматив було

дотримано без жодного порушення.Не розраховуються нормативи інвестування,

рефінансування, максимального розміру наданих міжбанківських позик тощо.

За новою редакцією Інструкції №10 серед нормативів ліквідності не

розраховується норматив ресурсної ліквідності (забезпечення ресурсами банку

його активних вкладень) через те, що для цього використовується норматив

загальної ліквідності (співвідношення загальних активів до загальних

зобовязань банку).

Серед нормативів ліквідності розраховуються такі:

49. норматив миттєвої ліквідності;

50. норматив загальної ліквідності;

51. норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих

активів (Ра).

Миттєва ліквідність сигналізує про здатність установи банку покрити

коштами в касі та на коррахунку частину залучених коштів в національній

валюті. Норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми

коштів на коррахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних

(Пр) зобовязань:

Н6 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%

Нормативне значення має бути не менше 20%.

У «Сонячному» цей норматив був дотриманий у грудні 1997 року і січні

1998 року без порушень, а у лютому було 5 порушень (незначні відхилення).

Хоча середньозважена у лютому проти грудня зменшилась (26.88% проти

36.79%), проте це не перетнуло межі 20% [див. Додатки 6-9).

Загальна ліквідність характеризується відношенням зобовязань банку

незалежно від строку їх виконання до активів незалежно від строку їх

надходження. Розраховується цей норматив як співвідношення загальних

активів (А) до загальних зобовязань банку (З) :

Н7 = А / З * 100%

Значення цього нормативу має бути не менше 100%.

У «Сонячному» у грудні 1997 р. цей показник не був виконаний, як і у

лютому, середньозважена у ці місяці досягла лише 97%, хоча у січні цей

показник набагато перевищував рівень 100% [ див. Додатки 6-9].

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих

активів (Ра) банку (Н8) характеризує питому вагу високоліквідних активів

(Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н8 = Ва / Ра * 100%

Нормативне значення показника Н8 має бути не менше 20%.

У «Сонячному» в грудні 1997 р. цей норматив не виконувався жодного

дня, більше того, середньозважена була 9.33%. У січні вже намітились

позитивні зрушення, були значення Н8 і на рівні 19%. У лютому ж було лише

11 порушень, середньозважена становила вже 19.95%, що свідчить про

ефективність роботи банку в цьому напрямку [див. Додатки 6-9].

Оскільки є порушення нормативу загальної ліквідності, то це свідчить,

що в діяльності банку є моменти, коли йому недостатньо коштів, щоб покрити

свої зобовязання. Звичайно, така ситуація не є стабільною, є і підвищення

100%-го рівня цього нормативу.але керівництву слід уважніше слідкувати за

рівнем ліквідності, оскільки це не тільки обмежує можливості кредитування

клієнтів, а, отже, і одержання прибутку, а також тягне за собою штрафні

санкції за невиконання нормативів. Аналізуючи структуру активів, бачимо, що

є велика недостача високоліквідних активів. Це обмежує банк у розрахунково-

касовому обслуговуванні клієнтів, змушує його купувати готівку, а відтак і

кредитні ресурси в облдирекції чи у інших відділень, що тягне за собою

додаткові витрати. Добре, що цей момент вже врахований керівництвом банку,

про що свідчать дані лютого, але слід динамічніше діяти в цьому напрямку,

щоб забезпечити достатній рівень ліквідності. Можливо, це повязано із

побоюваннями при підвищенні ліквідності втратити прибутковість активів, але

слід шукати оптимальні варіанти, коли є достатній рівень ліквідності при

досатньому рівні прибутковості активів.

Звичайно, слід думати про прибутковість, адже комерційний банк функціонує

на принципах комерційного розрахунку,але невиконання нормативів тягне за

собою штрафи, які, фактично, є витратами банку і порушенням банківської

дисципліни. Тож слід обдумати, чи варто прибуток витрачати на штрфи, чи.,

може, варто провести структурні зміни і вибрати оптимальний варіант.

2. Аналіз платоспроможності

Достатність капіталу- це здатність банку покривати свої витрати.

Платоспроможність банку- це достатність власних коштів для

забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

зменшити кредитний ризик;

відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума

банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;

змінити плату за кредит.;

відмінити кредитні ліміти.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і

характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними

показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості

активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

При аналізі достатності капіталу , перш за все, визначається виконання

економічних нормативів, встановлених НБУ.

Достатність капіталу визначається чотирма показниками:

56. мінімальний розмір статутного фонду;

57. мінімальний розмір власних коштів банку (капіталу);

58. платоспроможність банку;

59. достатність капіталу (співвідношення власних і залучених коштів).

Власний капітал банку є амортизатором збитків по робочих активах.

Відповідно, адекватність капіталу- це його достатність покривати явні і

приховані збитки ро активах.

Капітал банку вважається достатнім, а банк платосрооможним, якщо він

покриває не менше 8% ймовірних збитків по активах, що зважені на величину

кредитного ризику.

За Базельською угодою основний і додатковий капітал повинні у рівній

долі (не менше 4%) покривати ймовірні збитки по активах.

При недостатності капіталу його нарощення може йти:

60. шляхом нарощення власного капіталу;

61. шляхом диверсифікації (переструктурування) активів;

62. продажу активів і скорочення бази порівняння.

У відділенні «Сонячне» Укрсоцбанку розраховуються нормативи

платоспроможності і достатності.

Норматив платоспроможності- це співвідношення капіталу банку і

сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем

ризику. Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає

достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням

ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

Н3 = К / Ар * 100%

Нормативне значення цього показника не може бути нижчим 8%.

У «Сонячному» відділенні УСБ норматив платоспроможності у грудні

минулого року був вионаний лише один раз, 30 грудня. Середньозважена цього

нормативу у грудні становила всього 5.58% і було зафіксовано 22 порушення

[див.додаток 6]. Це дуже негативно впливало на загальний рівень роботи не

тільки окремого відділення, але і облдирекції УСБ. Це свідчить про

недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями

ризику. Керівництво банку розглянуло свої позиції з цього питання, і вже в

січні 1998 р. помітно збільшився цей показник, хоча відхилення від 8% ще

були досить відчутні.[див.додаток 8]. Зросла і середньозважена цього

нормативу, становище помітно стабілізувалось. Ця тенденція посилилась у

«Сонячному» і в лютому [див.додаток9]. Цей норматив помітно зріс. Хоч

зафіксовано 15 порушень, але середньозважена вже становила 7.01%, що

свідчить про посилення роботи банку щодо виконання цього нормативу. Тобто

були переглянуті високоризикові активи банку і адекватність їхньої

прибутковості до ризику з одночасним нарощуванням капіталу.

Норматив достатності капіталу (Н4)- це співвідношення капіталу до

загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.

Співвідношення капіталу (К) до загальних активів банку, зменшених на

створені відповідні резеви (ЗА), визначає достатність капіталу, виходячи із

загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.

Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюють за формулою:

Н4 = ( К / ЗА) * 100%

Нормативне значення Н4 повинно бати не менше, ніж 4%.

Якщо брати до уваги загальні активи банку, то можна зробити наближені

розрахунки. Я проведу такий розрахунк за січень, використовуючи значення

капіталу банку і загальних активів [див. Додаток 8]:

1. Н4 = 48 370,75 / 935 491,68 * 100 = 5,17%

1. Н4 = 61 406,62 / 945 243,37 * 100 = 6,5%

1. Н4 = 73 132,15 / 930 183,80 = 7,86%

30. 1. Н4 = 55 049,56 / 977 743,78 = 5,63%

Отож, з цих підрахунків видно, що наближене значення цього показника

коливається, але межу 4% перевищує достатньо.

Тож у «Сонячному» помітна тенденція до активізації роботи щодо

оптимального формування активів і пошуку рузних способів поповнення власних

коштів (капіталу) банку. Хоч проти грудня минулого року цей показник значно

знизився.

Достатність капіталу- це співвідношення між власними і залученими

коштами незалежно від ризиків по основній діяльності. Цей показник за новою

редакцією Інструкції №10 НБУ повинен складати не менше, ніж 1 до 25 або

4%. Це означає, що на 1 гривню власних коштів банк повинен залучати не

менше 25 гривень.

До залучених коштів відносяться:

1. кошти на поточних рахунках субєктів господарювання;

1. внески і депозити субєктів господарювання;

1. кошти на рахунках банків-кореспондентів;

1. внески і депозити населення;

1. кредити, що отримані від інших банків;

1. кошти, отримані від інших кредиторів.

За прийнятою термінологією західних банкірів адекватність капіталу

характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить

оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та

інвесторів.Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу

залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До уклладення угоди про

достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу

власного капіталу в сумарних активах. Його недолік в тому, що він не

враховував ризиків по коштах, що вкладені в активи різної доходності. В

результаті від нього відмовились і з 1978 р. визначають його відношенням до

активів, скоректованих на ступінь ризику.

У «Сонячному» в грудні 1997 р. показник достатності капіталу значно

перевищував мінімальний рівень- 5%. Порушень не було, більше того,

середньозважена становила14.78%. Це свідчить про високий рівень залучення

коштів [див. Додаток 7]. Хоч у січні (за наближенми розрахунками) і були

набагато менші значення цього показника, норматив все ж виконувався.

3. Рентабельність Укрсоцбанку.

Одним з найважливіших компонентів у системі аналізу фінансової

стійкості комерційного банку є оцінка рівня його доходності і

прибутковості. Значення цієї оцінки витікає з того, що доходи і

прибутковість характеризують сферу викистання банківських активів,

впливають на приріст власного капіталу банку, визначають можливість

зростання активних операцій банку і експансії на ринку, додають впевненості

інвесторам і кредиторам у підтриманні ділових відносин з даним конкретним

банком, створюють запас міцності, забезпечують виплату дивідендів

інвесторам.

Аналіз фінансової звітності банку на базі його доходів і прибутку

здійснюється з його якісних і кількісних позицій. Щодо кількісної оцінки,

то тут йдеться про фінансові коефіцієнти, а щодо якісної - про якість

джерел доходів, формування резервів, кредитного портфелю, фактори зростання

прибутку, а також оцінюється кон’юнктура ринку, на якому працює банк.

Рентабельність характеризує рівень прибутковості господарської

діяльності, є мірилом успіху установи і досягнення нею кінцевої мети. Мета

акціонерів, інвесторів, апарату управління, позичальників різна.

Акціонери прагнуть отримати хороші дивіденди чи наростити потужність

установи, щоб отримувати високі дивіденди в майбутньому, отже, їх більше

цікавить норма прибутку на капітал.

Інвестори, які формують ресурсну базу установи, зацікавлені в належній

компенсації за ризик вкладення своїх капіталів, тобто в отриманні доходів

на внесені депозити і гарантії повернення цих коштів при потребі. Отже, їх

більше цікавить процентний доход на банківські зобовязання - ціна залучених

коштів банком.

Позичальники прагнуть позичати кошти в необхідних їм обсягах під

низькі проценти з відстрочкою погашення боргів. Їх цікавить ціна і обсяги

покупок коштів у банку. А це ціна продажу банком своїх ресурсів.

Управлінський апарат намагається задовільнити акціонерів,

позичальників, інвесторів, щоб досягти взаємної вигоди. Мірилом цієї вигоди

є рівень отриманого прибутку на одиницю понесених витрат.

Розглянемо детальніше методику аналізу рентабельності господарської

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7