Банківські ресурси

- сплаченим розміром статутного фонду;

- часткою одержаного міжбанківського кредиту в пасивах балансу банку;

- часткою строкових депозитів в пасивах балансу банку;

- виконання економічних нормативів.

Після цього приймається рішення про можливість надання міжбанківського

кредиту і укладається кредитний договір (додаток №13), але сума кредиту

обмежується трьохкратним розміром власних коштів банку позичальника.

Договір укладається 2-ух примірниках підписується кредитором і

позичальником, скріплюється печатками, один примірник – позичальнику,

другий з іншими документами зберігається у кредитора.

Надається і погашається кредит безготівкою через кореспондентські

рахунки банків, що відкриті в регіональному управлінні НБУ. Це була

наведена схема надання міжбанківського кредиту за разовою кредитною угодою.

Цей процес буде трудомісткий, тривалий і потребує значних витрат і

професійних навичок працівників банків.

Існує набагато простіший і ефективніший метод проведення

міжбанківського кредиту. Від здійснюється за допомогою оформлення

спеціальної генеральної угоди, яка передбачає надання банками один-одному

документів. В цій угоді визначається порядок укладання і підписання

кредитних договорів, порядок здійснення розрахунків, відповідальність

сторін, реквізити банків, та списки працівників банку, які ведуть

переговори і укладають угоди. Переговори можуть здійснюватись телефоном, в

розмові обумовлюють суму кредиту, термін, процентну ставку, мету тощо.

Угода після цього вважається укладеною і дві сторони починають оформляти

документи і обмінюватися ними за допомогою електронної пошти. Також

комерційні банки можуть запозичити кошти в Національному банку України

шляхом одержання кредитів через закриті кредитні аукціони. Загальне

керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладені

на аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і

затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредиту на кредитному

аукціоні є НБУ. Проведення кредитних аукціонів проводиться на підставі

постанови від 20.05.94 р. №97 “Про проведення закритих кредитних аукціонів

з продажу кредитів в НБУ”.

НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі:

- використовуються для задоволення тимчасових потреб банків (для

забезпечення ліквідності, і тимчасових потреб);

- для кредитування цільових програм пов’язаних з реорганізацією,

модернізацією виробництва.

Комерційні банки допускаються до участі у кредитних аукціонів якщо

вони дотримуються таких вимог:

- отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності на території

України;

- занесені в республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та

інших кредитно-фінансових установ;

- якщо виконують встановлені НБУ економічні нормативи;

- дотримуються порядку формування обов’язкових резервів;

- своєчасно подають до НБУ встановлену звітність;

- повертають раніше отримані кредити не допускаються до участі аукціонах

відділення та філії комерційних банків, та банки, що здійснюють свою

діяльність на Україні менше 1 року від дати реєстрації.

Умовою допуску до кредитного аукціону є дотримання комерційним банком

таких вимог:

- один банк не може одержати не більше 50% запропонованого обсягу кредитів

на кредитному аукціоні; (приклад №5)

- сума заборгованості по кредитах НБУ з урахуванням поданої заявки на

купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не повинна перевищувати

п”ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі

останнього балансу (приклад №6).

Закритий аукціон забезпечує створення рівноправних умов доступу

комерційного банку до централізованих кредитних ресурсів.

Рішення про дату аукціону, обсяг кредиту, цілі на які вони надаються

та початкову % ставку приймається НБУ.

Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилається

комерційним банком не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня його

проведення.

На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру зниження

запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої. У випадку,

якщо два або декілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову %

ставку. А обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для

задоволення усіх заявок з однаковою % ставкою, рішення про задоволення тієї

або іншої заявки приймає аукціонний комітет (приклад № ).

1. Аукціонний комітет надсилає до регіональних управлінь НБУ повідомлення

про проведення аукціону. В ньому вказується:

- день

- умови проведення

- термін

- початкова % ставка

- мінімальна сума кредиту для 1 банку.

2. Комерційні банки надсилають аукціонному комітету НБУ заявки відповідної

форми. З повідомленням одночасно надсилається електронною поштою ще одне

повідомлення банку про бажання взяти участь у кредитному аукціоні. Серед

членів аукціонного комітету визначається особа, що веде журнал обліку

отриманих заяв.

3. Затверджується Головою правління НБУ і доводиться до регіонального

управління НБУ не пізніше ніж після 2-ох днів з дня проведення аукціону.

4. Банкам, чиї заявки задоволені видається офіційне свідчення про покупку

кредитів. Це свідчення разом з іншими необхідними документами, що

необхідні для оформлення кредитного договору КБ надає регіональному

управлінню НБУ. Після оформлення кредитного договору регіональне

управління НБУ перераховує гроші на кореспондентський рахунок

банку–позичальника. Він повинен своєчасно повертати кредити, куплені на

закритих акціонерах. З метою забезпечення повернення даних кредитів між

позичальником і кредитором укладається договір про забезпечення

повернення отриманих кредитів. Придбані на аукціоні кредити не повинні

призводити до порушення встановлених для комерційних банків економічних

нормативів. Ці кредити не підлягають пролонгації.

На протязі 1996-1997 рр. НБУ приймалися рішення по регулюванню

міжбанківського ринку кредитних ресурсів. Так, з впровадженням в Україні

ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій купівлі-

продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення облігацій

внутрішньо державної позики (ОВДП). Ці операції отримали назву РЕПО (або

ломбардний кредит). Всі аукціони НБУ з продажу ресурсів, що проводяться в

останній час, здійснюються тільки за умовою укладання РЕПО - угод, за якими

на строк користування комерційними банками кредитами НБУ вони передають

йому свої державні облігації.

До забезпечення ломбардного кредиту приймаються державні цінні папери,

випущенні Міністерством Фінансів України, список яких затверджується

правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток за

рішенням правління НБУ під забезпечення ломбардного кредиту можуть

прийматися і інші ЦП, що забезпечені платоспроможністю їх емітентів.

Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів в межах лімітів,

встановлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь. Право на

отримання ломбардного кредиту мають банки, що:

- отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності , включені до

фінансово-кредитних установ, які працюють не менше 1 року;

- дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення

бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі надають звітність

регіональному управлінню НБУ;

- не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за відсотками по

них;

Як забезпечення ломбардного кредиту приймаються ЦП, які відповідають таким

вимогам:

. державні цінні папери, занесені НБУ до ломбардного списку, що числяться

на балансі КБ і до яких немає претензій;

. строк погашення державних цінних паперів не перепадає на термін

користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніше 35

днів з моменту переводу їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).

Для одержання ломбардного кредиту комерційному банку необхідно подати

загальний комплект документів до регіонального управління НБУ:

- заява на кредит;

- кредитний договір;

- доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, які прийняті в

забезпечення ломбардного кредиту. Якщо регіональне управління НБУ

ухвалить рішення про надання комерційному банку ломбардного кредиту, КБ

перераховує портфель цінних паперів, що є забезпеченням кредиту із свого

ДЕПО – рахунку на ДЕПО – рахунок в депозитарії НБУ. Одночасно регіональне

управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський

рахунок банку – позичальника. Заборгованість КБ за ломбардним кредитом

не повинна перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів, що надані в

забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення

ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з

кореспондентського рахунка КБ. Одночасно погашаються проценти за

користування цим кредитом. Ломбардна ставка по кредиту встановлюється в

розмірі облікової ставки плюс 1-%. Після погашення ломбардного кредиту і

процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку і

цінні папери знову переходять у власність комерційному банку.

У випадку відсутності або недостатності коштів на кореспондентському

рахунку комерційного банку залишок заборгованості зо ломбардним кредитом і

процентам по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних

паперів, наданих банку з забезпечення кредиту.

Операції РЕПО – це операції з цінними паперами, які складаються з двох

частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку

(НБУ і комерційними банками) про купівлю-продаж державних цінних паперів на

певний строк із зобов’язанням зворотнього продажу-купівлі у визначений

термін або на вимогу однієї із сторін за ціною, обумовленою заздалегідь.

Використання НБУ державних цінних паперів для операцій РЕПО

здійснюється через “пряме РЕПО” – купівлю у комерційному банку державних

цінних паперів та “зворотне РЕПО” – обов’язковий продаж державних цінних

паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів

банківська система потребує підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ

здійснює операції “прямого РЕПО” і на підставі генеральної угоди, купує у

комерційного банку державні цінні папери на відповідний період із

обов’язковою умовою зворотнього їх викупу цим банко у встановлений строк. У

разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання

грошової маси значно вищими темпами ніж передбачалось, НБУ може продати

комерційними банкам через механізм “зворотнього РЕПО” державні цінні

папери, які є в його портфелі, на відповідний період, за умови викупу їх у

комерційного банку у встановлений строк.

НБУ може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних

паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і

шляхом проведення тендера заявок комерційних банків на участь в операціях

РЕПО. У разі проведення тендера та участь в операціях РЕПО НБУ через своїх

регіональні управління не пізніше ніж за тиждень надсилає повідомлення

такого тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його

проведення.

Комерційні банки як учасники тендера в своїх заявках на участь в

ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної продажу-

купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО

НБУ наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який вийграв

тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення

операцій РЕПО. Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку

використовуються такі види операцій:

- нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка є фіксованою на весь

термін проведення операції );

- відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін

угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з

обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не

є фіксованою і перераховується кожного разу);

- строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процента ставка є

постійною протягом усієї операції РЕПО). Міжучасниками операції РЕПО

укладається договір, в якому передбачаються:

-термін;

-сума;

-ціна державних цінних паперів “прямого РЕПО” та “зворотнього РЕПО”,

перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

- зобов’язання продати державні ЦП із зворотнім викупом, яке має

користуватися із зобов’язанням викупати ці державні цінні папери із

зворотнім продажем, порядок встановлення маржі або процентного доходу.

Обов’язковою умовою укладання угоди РЕПО з метою мінімізації

кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням

операції РЕПО мають перераховуватися через депозитарій на рахунок покупця

із зміною права власності.

Після підписання договору на здійснення операції РЕПО банк-продавець

надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО – повідомлення до

депозитного НБУ про зміну права власності на державні цінні папери. Для

забезпечення зобов’язань про зворотній викуп державних цінних паперів НБУ-

покупець у першій частині операції РЕПО – отримує гарантійний внесок, з

урахуванням ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об’єктом

операцій РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разу різких

коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить

від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних

паперів, які є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними

паперами.

До 1997 року НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі в

аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що

здійснювали структуру перебудову та санацію виробництва. Перелік таких

підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю НБУ.

Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани

структурної перебудови, а також іншу документи, що давали можливість

оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів

підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їх діяльності,

готували експертні оцінки доцільності здійснення кредитування та визначали

реальність повернення кредиту.

Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення

про кредитування підприємства, від надсилав заяву про свою участь в

Аукціонний комітет НБУ. Цільові кредитні аукціони проводилися у такому ж

порядку, що і закриті кредитні аукціони.

Коливання загального обсягу міжбанківських кредитів відбуваються в

межах самої банківської системи залежно від різних факторів. Сукупний обсяг

міжбанківських кредитів значною мірою залежить від стану кредитних

портфелів комерційних банків. Проте він практично не справляє зворотного

впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників. Розглянемо лише

надані кредити комерційних банків у національній валюті, надані НБУ

(рефінансування).

Аналіз динаміки межбанківських кредитів у період із 1992 р. по

серпень 1998 р. дає змогу окреслити такі основні тенденції розвитку

міжбанківського ринку:

було досягнено (на початку 1998 року) певного сталого рівня із незначною

частиною коливань, залишків наданих міжбанківських кредитів у національній

валюті, на що вплинуло кілька позитивних і негативних чинників.

Кредитування (рефінансування) НБУ комерційних банків у національній валюті

є інструментом як регулювання грошової маси в обігу, так і фінансування

окремих комерційних банків під певні цільові програми або з метою їх

оздоровлення у комплексі з іншими заходами.

Радикальне зниження суми залишків централізованих кредитів НБУ

комерційним банкам, починаючи з першого кварталу 1998 р. було непрямим

підтвердженням сформованої значно раніше стратегії НБУ, спрямованої на

вирішення макроекономічних негараздів переважно неемісійними шляхами.

Залишки наданих міжбанківських кредитів комерційних банків у

національній валюті стабільно зростали протягом 1992-1997 рр., що

пояснюється як відповідним збільшенням грошової маси ( темпи якого почали

знижуватися з 1995 р.), так і ставленням та зростанням банківської системи

України.

Досягнувши наприкінці 1997 р. рівня 3,67 млрд, грн., обсяг

міжбанківського ринку в національній валюті коливався у наступні 8 місяців

1998 р. в інтервалі від 3,56 до 3,90 млрд. грн. Позитивними і негативними

чинниками цих коливань були:

збереження протягом зазначеного вище періоду відносної стабільності рівня

грошової маси в обігу;

зменшення у портфелі комерційних банків обсягу наданих кредитів суб’єктам

господарювання у національній валюті до рівня 5,104 млрд. грн. (за станом

на 01.07.1998 р.), що зумовило зниження попиту на міжбанківському ринку

саме на ресурси для кредитування реального сектора економіки;

відволікання кредитних ресурсів комерційних банків у національній валюті

на фінансування дефіциту державного бюджету (купівля ОВДП), що

спостерігалося до серпня 1998 р.;

виникнення окремих негативних тенденцій у банківській системі (серпень 1998

р.), пов’язаних із проблемами ліквідності й невиконання норм обов’язкового

резервування деякими комерційними банками. Це, в свою чергу, обумовило

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7